Проєкт з історії "Особливості стратегій Наполеона Бонапарта"

Під час роботи над дослідницьким проєктом з всесвітньої історії учень 9 класу вивчає стратегії Наполеона Бонапарта і основні його принципи військового мистецтва. В особливості це швидкість, маневреність, концентрація сил у вирішальний момент. Автор дослідницької роботи розглядає як Наполеон застосовував тактику розділення та швидкого об’єднання військ, а також розбирає роль розвідки, логістики та морального духу армії у його перемогах.

Докладніше про роботу:

Автор дослідницької роботи з всесвітньої історії на тему "Особливості стратегій Наполеона Бонапарта" дізнається про особливості організації французької армії та корпусної системи, вивчає значення ключових битв, таких як Битва під Аустерліцом та Битва при Ватерлоо.

Учень 9 класу виділяє причини як успіхів, так і поразок Наполеона, а також описує вплив наполеонівських воєн на подальший розвиток військової справи та історії Європи. Цей проєкт допомагає краще зрозуміти не лише постать Наполеона, а й еволюцію військових стратегій загалом.

В результаті роботи в рамках навчального проєкту автор встановлює особливості військових стратегій Наполеона Бонапарта та з'ясовує, що успіхи ґрунтувалися на швидких і рішучих діях, ефективному маневруванні та вмінні зосереджувати сили у вирішальний момент.

Зміст

Вступ
1. Біографія Наполеона Бонапарта
1.1. Ранні роки та освіта
1.2. Початок військової кар’єри
1.3. Прихід до влади
2. Характеристика стратегій Наполеона
2.1. Основні принципи
2.2. Організація армії
3. Реалізація стратегій у військових кампаніях.
3.1. Успішні кампанії
3.2. Невдалі кампанії
3.3. Ключові битви
4. Оцінка стратегій
4.1. Сильні сторони
4.2. Слабкі сторони
Висновки
Список використаних джерел.
 

Тема проєкту: Особливості воєнних стратегій Наполеона Бонапарта.

Наполеон Бонапарт - це дуже важлива для історії особа, він вважається одним із найгеніальніших полководців та правителів за всю історію людства. Його воєнні кампанії були надзвичайно успішними, за його правління Франція досягла піку свого розвитку. Він зумів доєднати до Франції величезні території, залишив дуже великий відбиток на карті Європи.

Найбільше Наполеон Бонапарт прославився своїм винятковим стратегічним мисленням. Завдяки ньому він зуміг досягти нейвмовірних успіхів у своїх воєнних походах та кампаніях. Його геніальному стратегічному мисленню присвятили дуже велику увагу в культурі, його тактики та походи активно вивчаються та використовуються до сих пір.

Проте, попри всю геніальність стратегій Наполеона, вони не були позбавлені недоліків. Його постійне прагнення до завоювання все більшої кількості територій призвело до зростання тиску з боку інших європейських держав та падіння його імперії. Ця робота прагне розкрити переваги та недоліки воєнних тактик і стратегій Наполеона Бонапарта.

Мета проєкту: Розглянути стратегічне мислення Наполеона Бонапарта на прикладі його воєнних кампаній та битв, оцінити тактики ведення війни, визначити слабкі та сильні сторони його воєнної діяльності.

Об'єкт дослідження: Воєнне мистецтво та стратегічне планування в епоху Наполеонівських воєн.

Предмет дослідження: Специфічні особливості, принципи та методи формування воєнної стратегії Наполеона Бонапарта, а також їх вплив на результат ключових битв.
 

Наполеон Бонапарт народився 15 серпня 1769 року в Аяччо, що на острові Корсика. Він походив з небагатої дворянської родини. Він був четвертою з тринадцяти (до зрілого віку дожили лише восьмеро) дитиною Карло Маріа Буонапарте та Марії Летиції Рамоліно ді Буонапарте. Наполеон бачив захоплення Корсики французами, і ріс у час її боротьби за незалежність. Ці важкі часи підготували його до майбутніх випробувань. На характер Наполеона також сильно вплинуло виховання.

Його мати виховала у ньому щедрість, чесність та чистолюбство. Ці риси переслідували Наполеона протягом всього його життя. Його батьки ставились дуже турботливо до своїх дітей, проте його мати була дуже релігійною жінкою, і жорстко нав’язувала йому свої погляди, і протягом свого життя Наполеон ставав все менш побожним. У його батька були великі проблеми з азартними іграми, і мати Наполеона просила його ходити за батьком до місцевої таверни і потім розказувати їй про події вечора.

Наполеон пішов до школи у 1774 році, у віці п’яти років. У 1779 році Наполеон вступив до коледжу Отена з метою вдосконалити свою французьку мову, і після кількох місяців навчання там, він пішов вчитись у військову академію в Брієнні. У 1784 році переведений до паризької Військової школи, де спеціалізувався на артилерії. Він закінчив школу сорок другим із 58 учнів.

Військова освіта Наполеона заклала фундамент його стратегічного мислення. Родина Буонапарте були видатними в корсинканському суспільстві дворянами, проте родина Рамоліно були родом знатних солдатів, і дідусь Наполеона командував гарнізоном Аяччо. Походження Наполеона дуже сильно підштовхнуло його до військової діяльності у майбутньому. Також Наполеон ще з дитинства мав запальний характер полюбляв математику, і це дало йому поштовх стати артилерійським офіцером у французькій армії.
 

У 1785 році, у віці 16 років Наполеон Бонапарт отримав звання молодшого лейтенанта та розпочав свою службу в гарнізоні у місті Валанс, що на півдні Франції. Він отримав призначення в області артилерії. Він проводив багато часу вивчаючи тактики найвпливовіших в історії генералів. Ще з самого початку його служби він починав формувати багато своїх військових принципів.

Пізніше Наполеон почав брати участь у русі за незалежність Корсики. Він навіть брав багато лікарняних щоб допомагати цьому руху. Наполеон вперше взяв участь у бойових діях пліч-о-пліч з корсиканськими добровольцями, але нажаль ця битва була невдалою.

Коли він повернувся до Франції, першим його великим випробуванням стала участь в облозі Тулона в 1793 році. Під час неї Наполеон був одним із головних учасників французької стратегії та йому вдалося організувати ефективну артилерійську атаку, що призвело до успіху у битві. Це було одним із перших проявлень його геніального стратегічного мислення.

Після облоги Наполеон познайомився з кількома важливими політичними діячами, що допомогли просунутись далі у військовій кар’єрі. Йому вдалося отримати звання бригадного генерала лише у 24 роки. Вже через 2 роки його було знову підвищено, але цього разу до командувача Італійської армії.

Проте Італійська армія складалася з виснажених, погано харчованих, погано оплачуваних солдатів, яким не вистачало спорядження. В 1796 році Наполеон очолив свою першу незалежну кампанію - Італійську кампанію. Не дивлячись на всі складнощі, вона вийшла дуже успішною, оскільки Наполеону вдалося досягти великих успіхів та підписати доволі вигідний мирний договір.

Директорія хотіла щоб Наполеон вів війну проти Великої Британії, проте Наполеон заперечив, оскільки він вважав Францію не готовою воювати з британським флотом. У 1798 році за наказом Директорії Наполеон розпочав Єгипетський похід щоб послабити вплив Великої Британії на морі. У його планах була окупація Єгипту та перекриття британцям шляху до Індії. Йому вдалося захопити острів Мальта та виграти “битву біля пірамід”, проте Наполеона з його армією зупинив британський адмірал Гораціо Нельсон у Битві на Нілі у серпні 1798 року біля острову Абукір.

Ця битва завершилася повною катастрофою для Франції та показала, що Наполеона можливо перемогти. У лютому 1799 року Наполеон вирушив з походом до Сирії, що була під владою Османської імперії. Проте цей похід був досить швидко зупинений у місті Акра. Йому довелося покинути свою армію та повернутись назад до Парижу.

Перед Наполеоном Бонапартом ще стояла задача підвищитись у посаді, хоча він вже був на дуже високому місці. Під час заколоту роялістів у 1795 році Наполеон допомагав захищати від натовпу Директорію, що була найвищим органом французької влади.

Після Італійської кампанії та Єгипетського походу він став першим консулом Франції у результаті державного перевороту 18 брюмера (9 листопада 1799 року). Другим і третім консулами були Еммануель-Жозеф Сієс та Роже Дюко, проте влада зосереджувалася здебільшого в руках Наполеона. В країні фактично була запроваджена диктатура, проте вона була прихована Конституцією 1799 року.

Народ ставився до влади Наполеона позитивно та дуже його поважали, оскільки він встиг заробити собі ім’я геніального полководця. Люди вірили правителю, що майже завжди перемагала у битвах та походах. Суспільство чекало від Наполеона повернення миру, покладання кінця хаосу та безладдю в країні.

Наполеон Бонапарт за час Консулату провів у Франції низку важливих реформ:

1. Економічні реформи: У 1803 році було засновано Банк Франції, він монополізував випуск грошей у країні; Збір подадків став централізованим; Гільдії були скасовані через корупцію та відсутність дисципліни; Створено промисловий комітет.
2. Освітні реформи: Початкові школи стали повністю під контролем комуни, а не уряду, а середні та старші школи перебували під прямим контролем центрального уряду. Для неакадемічних талантів створювалися професійно-технічні та військові училища. Були відкриті центри підготовки вчителів, а висококваліфіковані вчителі отримували нагороди від уряду.
3. Соціокультурні реформи: Політика примирення застосовувалася, коли до емігрантів та осіб, які не складали присяжних, ставилися співчутливо. Державні посади були відкриті для всіх. Конкордат: це була угода з Папою Римським 1801 року, за якою католицизм визнавався «релігією переважної більшості французького народу», а католицькій церкві та французькому народу було надано право на публічне богослужіння та право на релігійну свободу. Єпископів призначатиме держава. Розбійництво було припинено, що сприяло відкритій торгівлі.
4. Політико-адміністративні реформи: Франція перетворена на сучасну державу, засновану на рівності, верховенстві права та секуляризмі. Було створено нову державну службу під назвою «Аудитор». Обрані ради в місцевій адміністрації були звільнені призначеними членами.
5. Кодекс Наполеона 1804 року: Цивільний Кодекс Наполеона був оприлюднений 21 березня 1804 року. Він проголосив свободу слова, публічні суди, свободу віросповідання та свободу професій. Він скасував привілеї, що надавалися за походженням та надавав кваліфікації важливе значення для державних посад.

Репутація у Наполеона серед народу була надзвичайно гарною. Бонапарта обрали довічним консулом Франції. Начальник поліції Жозеф Фуше, що був дуже поважною людиною запропонував Наполеону запровадити імперію. Вже у 18 травня 1804 року Наполеон Бонапарт публічно проголосив Францію імперією, а себе її імператором.

Після приходу до влади Наполеон поступово зміцнював свій авторитет і контроль над державою. Він намагався показати себе не лише як талановитий військовий, а й як сильний політичний лідер, здатний навести лад у Франції після революційних потрясінь. Завдяки реформам у сфері економіки, освіти, управління та права Бонапарт зміг стабілізувати країну й посилити центральну владу. Це допомогло йому здобути підтримку значної частини населення, яке прагнуло спокою, порядку та впевненості в майбутньому.

Проголошення Наполеона імператором стало логічним завершенням його шляху до одноосібної влади. Формально він зберіг деякі здобутки Французької революції, наприклад рівність громадян перед законом і можливість просування по службі завдяки здібностям, а не походженню. Проте фактично влада дедалі більше зосереджувалася в його руках. Так Наполеон перетворився з успішного генерала на правителя Франції, а його подальша політика була спрямована на зміцнення імперії та розширення французького впливу в Європі.
 

Наполеон Бонапарт був надзвичайно талановитим та геніальним правитилем та полководцем, тому він мав низку принципів та правил. У його битвах та війнах простежувалися певні структури. Всього Наполеон використовував 5 простих принципів для швидшого досягнення перемоги:

1. Головна мета — знищення армій противника: Це правило є найпершим і найголовнішим, оскільки після досягнення цієї мети всі подальші проблеми можуть бути легко вирішені. Якщо ж ворог уникав відкритої битви, Наполеон прагнув змусити його до цього, створюючи загрозу важливим об’єктам, зокрема столиці або стратегічно важливим територіям. Це змушувало ворога вступати в бій навіть тоді, коли він намагався цього уникнути.
2. Всі сили повинні бути зосереджені на досягненні поставленої мети: Наполеон вважав не раціональним без причини роз’єднувати армію та зосереджував більшість армії в ключовому місці бою. Це забезпечувало йому дуже велику перевагу над супротивником.
3. Операції мали здивувати та заплутати ворога: Наполеон майстерно вводив в оману ворогів, його дії залишалися незрозумілими для ворога до останнього моменту. Він активно застосовував обманні маневри. Це створювало елемент несподіваності та Наполеон тримав ворога у стані розгубленості. Потім він підбирав момент та наносив удар, сильно бив по армії ворога.
4. Перерізування шляхів постачання ресурсів супротивника: Наполеон відрізав ворогу шляхи комунікації та постачання ресурсів та екіпірування, тим самим виснажуючи армію супротивника. Проти знесилених та погано екіпірованих солдат було значно легше воювати. Одним із його улюблених прийомів був обхід флангів ворожої армії з подальшою загрозою її тилу. У такій ситуації противник змушений був або відступати в поспіху, або приймати бій у невигідних умовах, що значно знижувало його шанси на успіх.
5. Французькі солдати завжди мають бути в безпеці: Наполеон завжди намагався уникати ситуацій, у яких його армія могла опинитися під загрозою несподіваного удару. Забезпечення безпеки дозволяло зберігати боєздатність військ і використовувати їх у вирішальний момент.

У сукупності всі ці принципи утворювали цілісну систему, яка забезпечувала Наполеону значну перевагу над противниками. Його стратегія поєднувала рішучість, швидкість, точний розрахунок і вміння використовувати слабкі сторони ворога. Також не слід забувати про наступні особливості тактики ведення бою, якими Наполеон активно користувався:

• Швидкість та мобільність: Наполеон усвідомлював, що здатність швидко та рішуче рухатися є важливою для досягнення перемоги на полі бою. Він дуже мобільно та гнучко керував армією, що дозволяло йому завдавати швидкий та несподіваних атак.
• Майстерне використання логістики: Наполеон створив дуже ефективні ланцюги постачання припасів та спорядження, оскільки розумів, наскільки важливо підтримувати ситість та оснащеність військ.
• Адаптивність: Наполеон міг дуже швидко адаптовуватись до нових та несподіваних умов. Він постійно коригував свою тактику та стратегії у відповідь на нову інформацію та зміну умов на полі бою.
• Сміливість та рішучість: Не дивлячись на те, що Наполеон вважав дуже важливим тримати своїх солдат у безпеці, він часто йшов на ризикові дії на полі бою. Часто ворого міг не очікувати такого зухвальства, і це завдавало сильної переваги Наполеону та його армії.
• Вивчення ворога: Перш ніж вирушати в бій, Наполеон завжди вивчав сильні та слабкі сторони свого супротивника. Він аналізував його тактику, стратегії та психологічний склад. Розуміючи свого ворога, Наполеон міг використовувати його слабкі сторони та здобувати перевагу.
• Ефективне використання ресурсів: Наполеон був дуже економним, але розумним в плані використання ресурсів. Він стратегічно використовував свої війська, розміщуючи їх у найвигідніших місцях та максимально використовуючи їхні сильні сторони. Він також ефективно застосовував артилерію та іншу зброю, застосовуючи її з руйнівним ефектом.
• Планування на довгострокову перпективу: Наполеон завжди продумував свій план наперед. Він прораховував усі можливі результати бою та наслідки всіх своїх дій і завжди придумував що він буде робити в тій чи іншій ситуації.
• Розуміння важливість морального духу: Як правитель, Бонапарт розумів, що від солдатів, які не хочуть іти воювати, буде мало толку. Він завжди шукав способи підняти їхній дух. Він часто відвідував свої війська в полі бою і був відомий своїми натхненними промовами.

Ще потрібно зазначити 2 основні тактики Наполеона, якими він користувався в залежності від того, в якому положенні він перебував:

1. Стратегія непрямого підходу: Вона була стратегією переваги Наполеона, яку використовував, коли мав багато людських сил і місця для маневрування. Її суть полягала у здійсненні широкого обхідного руху навколо позицій противника. Один із корпусів виділявся для того, щоб зв’язати ворога боєм і відвернути його увагу на фронті. У цей час основні сили Наполеона здійснювали швидкий і масштабний марш, обходячи один із флангів противника.

   Для прикриття цього маневру використовувалася кавалерія, а також природні умови місцевості, які допомагали приховати пересування військ. Просуваючись у тил ворога, Наполеон висилав вперед окремі корпуси та кавалерію з метою перешкодити підходу підкріплень. Після цього він завдавав удару з тилу, що дозволяло перерізати комунікації противника та шляхи його відступу, ставлячи його у вкрай невигідне становище.

2. Стратегія центральної позиції: Вона була стратегією, що застосовувалася у ситуаціях, коли сили Наполеона поступалися противнику. Вона використовувалася тоді, коли ворожі війська були розділені на кілька віддалених угруповань і не могли швидко об’єднатися. У таких умовах Наполеон прагнув скористатися роз’єднаністю противника, щоб отримати перевагу. Суть цієї стратегії полягала в тому, щоб зайняти вигідне положення між окремими силами ворога та не допустити їхнього з’єднання.

   Для цього необхідні були рішучість, точний розрахунок часу та активні та швидкі дії. Опинившись у центральній позиції, Наполеон мав змогу зосередити основні сили проти одного з угруповань противника і спробувати вивести його на вирішальний бій. Водночас частина його армії стримувала інші сили ворога, не дозволяючи їм втрутитися у бій. Однак така стратегія була дуже ризикованою і вимагала високого рівня координації. Існувала небезпека, що противник вчасно зрозуміє задум і уникне бою або ж зможе об’єднати свої сили. Крім того, невдала організація подальших дій після бою могла призвести до того, що розбиті сили ворога відновлювалися і знову становили загрозу.

Не менш важливим аспектом у веденні війни є організація армії. У ній Наполеон Бонапарт як завжди відзначився своєю геніальністю.

Велика Армія Наполеона складалася з декількох армійських корпусів, що налічували від 10 000 до 50 000 військовослужбовців. Корпуси були окремими арміями загальновійськового складу. Корпусом, залежно від його розміру та важливості завдання, командував маршал, головнокомандуючий генерал або дивізійний генерал.

Основними тактичними одиницями армійського корпусу були дивізії. Зазвичай вони складались з 4000–10 000 піхотинців або 2000–4000 кавалеристів. У свою чергу, дивізії складалися з двох-трьох бригад по два полки кожна та підтримувалися артилерійською бригадою з трьох або чотирьох батарей, кожна з яких мала шість польових гармат і дві гаубиці, що загалом складало від 24 до 32 гармат. Дивізії також були постійними адміністративними та оперативними одиницями, якими командував генерал дивізійної служби, і вони також були здатними до самостійних дій.

Наполеонівська армія складалася з трьох родів військ: артилерії, піхоти та кавалерії. Поряд із військами також існували інженерний корпус та медична служба.

• Артилерія: Через дуже великий досвід Наполеона в артилерії, французькі артилерійські війська були надзвичайно сильними. Вона використовувалася для руйнування укріплень противника, підтримки наступу піхоти та послаблення ворожих позицій перед вирішальним ударом.
• Піхота: Вона становила основу армії та виконувала головну роль у боях. До її складу входили різні підрозділи, зокрема гренадери, стрільці та застрільники, які діяли пішки та використовували вогнепальну зброю. Саме піхота зазвичай вела основні бойові дії та закріплювала захоплені позиції.
• Кавалерія: Вона виконувала важливі допоміжні та ударні функції. Вона складалася з різних видів підрозділів, таких як драгуни, кірасири, гусари та улани. Кавалеристи пересувалися верхи на конях і застосовували холодну зброю, а також пістолети. Їх використовували для швидких атак, переслідування ворога, розвідки та прикриття флангів армії.
• Інженерний корпус: Він забезпечував технічну підтримку армії. Вони будували мости для переправи через річки, зводили укріплення та брали участь в облозі міст. Їхня діяльність була надзвичайно важливою для успішного ведення військових операцій.
• Медична служба: Вона відповідала за лікування поранених і хворих солдатів. Лікарі та хірурги надавали допомогу безпосередньо під час бойових дій і після них, що дозволяло зберігати боєздатність армії. Вони були майже найважливішими на полі бою, оскільки від них залежало життя солдатів.

Геніальний розум та стратегії Наполеона підняли його до неймовірних висот, оскільки майже ніхто не міг зрівнятись з майстерністю Бонапарта у веденні війни. У нього було безліч успішних кампаній, але були й невдалі. Цей підрозділ присвячений саме успішним його війнам.

1. Італійська кампанія 1796-1797: під час цієї кампанії Наполеон був призначений головнокомандувачем Італійської армії. Йому довелось командувати армією, що складалася всього з 30 000 погано харчованих, знесилених солдатів, яким не вистачало спорядження та яким мало платили. Проте Наполеон навіть з такою армією зміг досягти успіху. Проти Італійської армії воювали дві окремі союзні армії: Сардинська та Австрійська. Хоч сам похід почався у квітні 1796 року, Наполеону вдалося розділити армії супротивників, вже у травні Сардинське королівство підписало договір, за яким воно перетворювалося на васала Франції. Подальші перемоги французів змусили австрійців укласти мирний договір із Францією.
2. Війна другої коаліції 1798-1802: В цій війні Наполеону довелося воювати з Другою антифранцузькою коаліцією. До неї входили Велика Британія, Австрія, Російська імперія, Османська імперія, Неаполітанське королівство та Швеція. Вони прагнули ліквідувати Французьку республіку та стримати революційні ідеї від поширення в Європі. Воювати одразу з багатьма країнами було складно, в цій війні Наполеон часто терпів поразки. Саме під час цієї війни був здійснений державний переворот 18 брюмера. Проте в кінці Коаліція зазнала невдач, та країни були вимушені підписати мирний договір.
3. Війна третьої коаліції 1805: Третя антифранцузька коаліція складалася з Австрії, Росії, Великої Британії, Швеції та Неаполітанського королівства. Проте на цей раз з боку Франції також воювали Італія, Баварія та Іспанія. Війна тривала всього місяць, проте Наполеон встиг завдати країнам Коаліції нищівної поразки. Франко-іспанський флот був розгромлений британським флотом, проте англійський адмірал Нельсон був смертельно ранений.

   Вже після цього була утворена Третя антифранцузька коаліція. Австрія з Росією розпочала воєнні дії, користуючись положенням французької армії, що готувалась до походу на Британію. Попри невдале місцезнаходження французів вони змогли завдати поразки австрійцям. Росіяни відступили, і остаточно програли пізніше у битві під Аустерліцом. Незабаром країни Коаліції підписали мирний договір.

4. Війна четвертої коаліції 1806-1807: Антифранцузька коаліція під номером чотири складалася з Російської імперії, Королівства Пруссія, Швеції, Саксонії та Великої Британії. Вона почалась з нападу Пруссії на Французьку імперію. Проте пруссаки зазнали розгрому у двох генеральних битвах під Єною та Ауерштедтом. 12 жовтня 1806 року Наполеону вдалося вступити до Берліна, але він не зупинився на цьому і 1 листопада пертнув кордон Великопольщі.

   Почуявши небезпеку, у грудні до війни вступила Російська імперія. За цим послідувала черга з кривавих битв між французами та росіянами, але зрештою Росія відступила. Бонапарт продовжив рух далі до Східної Пруссії та Польщі, і завдав вирішальної поразки армії Російської імперії. У цей час Росія паралельно вела війну з Османською імперією, і через це Олександр I підписав мир з Наполеоном.

5. Війна п’ятої коаліції 1809: У цій війні проти Франції здебільшого воювали Австрія та Великобританія, попри присутність у П’ятій антифранцузькій коаліції Іспанської імперії, Сицилії, Сардинії та Португалії. Це була найнетриваліша коаліція за всю історію наполеонівських війн. 9 квітня Австрія оголосила війну Франції. Наступного дня вони перетнули кордон та вторглись до Баварії. Вони просувались впевнено, і після декількох боїв, баварські війська почали відступати. Після цього, французькі війська завдали низки поразок австрійцям під Сачиле, Регенсбургом, Абенсбергом, Ландсгуртом та Екмюлем.

   Австрійські війська почали відступати. відвів Тим не менш, Наполеон вирішив вступити до Відня, що не було дуже важко. Проте проблеми почались потім,оскільки Наполеон, почавши рух глибше до Австрії, натрапив на місце, де перебували основні австрійські сили. Наполеон зазнав поразки та втратив чверть своєї армії та багатьох талановитих полководців. Наполеон почав підготовку до наступного удару, зміг атакувати несподівано для австрійців і завдав їм поразки. Але Наполеон вже не мав сил для продовження війни. 14 жовтня 1809 року було укладено Шенбруннський мир між Австрією та Францією. Формально Бонапарт здобув перемоги, проте зазнав дуже великих втрат.

Оскільки Наполеон не був ідеальним, на своєму рахунку він також мав невдалі кампанії. В цьому підрозділі буде зазначена інформація саме про війни під проводом Наполеона, що завершились для нього невдалим чином.

1. Єгипетський похід 1798-1801: Після підписання миру з Австрійською монархією і Російською імперією у стані війни з Французькою республікою знаходилася тільки Велика Британія. Директорія планувала здійснити військову кампанію проти Великої Британії. Проте через відносну слабкість французького флоту Наполеон вирішив спочатку провести кампанію в Єгипті, щоб відрізати британцям шлях до Індії. Єгипет юридично підпорядковувався Османській Імперії, але фактично здійснював незалежну політику. Першою ціллю Бонапарта стала Мальта. Це було не складно через слабкість армії, присутньої на Мальті.

   Пізніше Наполеон висадився біля Александрії та здобув її. Він вирушив на Каїр. 21 липня 1798 року відбулася Битва біля пірамід, у якій Наполеон розгромив армію мамелюків. Проте тріумф не тривав довго, оскільки відбулася Битва на Нілі. Там Наполеон зустрівся у морській битві з британським адміралом Гораціо Нельсоном, який розбив війська Франції. Пізніше османський султан Селім ІІІ оголосив війну Франції. Наполеон вирушив з походом до Сирії. Він впевнено просувався вглиб країни, проте у нього не вийшло взяти місто Акра. Бонапарту довелось відступити. Наполеон залишив свою армію та повернувся до Франції. Франція залишилась із програшем у цій кампанії.

2. Піренейська війна 1808-1814: Наполеону довелось воювати проти союзу Іспанії, Португалії та Великобританії. Війна тривала з 1808, з моменту зайняття французами Іспанії й до 1814 — поразки Франції. Ця війна була по суті боротьбою Іспанії за незалежність від Франції. Ця війна була затяжною та виснажливою. У 1812 році, коли Франція серйозно послабшала під час вторгнення Наполеона до Росії, об'єднані союзні армії почали просуватись углиб Іспанії. Вони звільнили Мадрид та пройшли ще далі. Війна та революція проти окупантів призвела до прийняття Конституції Іспанії 1812 року. Іспанія зі своїми союзниками одержала перемогу в цій війні, але це протистояння дуже її виснажило, що призвело до набуття незалежності більшістю колоній Іспанії в Америці та відокремленню Бразилії від Португалії.
3. Французько-російська війна 1812: Франція в цій війні не воювала одна, оскільки вона знайшла значної підтримки у поляків. У ніч на 24 червня 1812 року Наполеон Бонапарт зі своєю армією перетнув західний кордон Російської імперії. 7 вересня біля села Бородіно, що за 125 км на захід від Москви, відбулася найбільша битва франко-російської війни 1812 року між російською і французькою арміями. Через великі втрати, росіяни вирішили відступити. Наполеон почав рухатись далі в сторону Москви. 14 вересня Бонапарт прибув до Москви, але не отримав жодного супротиву. Виявилось, що місто було евакуйоване.

   Незабаром у місті спалахнули пожежі, влаштовані чи то французами, чи то росіянами. Після цього армія Росії вступила в контрнаступ, і змусила Наполеона відступити на розорену ним же Смоленську дорогу. Фінал кампанії відбувся убитві на річці Березина, яку Франція програла. Після цієї битви “Велика армія” перестала існувати як організована бойова сила. Не дивлячись на початкові успіхи, Наполеон потерпів великих втрат та програв похід.

4. Війна шостої коаліції 1813-1814: До складу Шостої антифранцузької коаліції входили Російська імперія, Велика Британія, Пруссія, Австрія та Швеція. Після розгрому у Російському поході Наполеон повернувся до Парижа й одразу взявся за формування нової армії. У січні 1813 року розпочався похід російських військ до Європи. Переважно події війни на початковому етапі розгорталися на території Пруссії. У серпні 1813 року відбулася масштабна Дрезденська битва, яку Наполеону вдалося виграти. Найважливішою битвою цієї війни стала битва під Лейпцигом. Вона також відома як Битва народів. Війська коаліції, що значно переважали армію Франції завдали французам нищівної поразки. Наполеону довелось відступити.
5. Другий етап війни відбувався на території Франції: До нього входили Шестиденна війна та взяття Парижа. Шестиденна війна була останньою серією перемог військ Наполеона Бонапарта під час наближення Шостої коаліції до Парижа. Перша битва пройшла 10 лютого 1814 року. Це була битва при Шампобері. 11 лютого відбулася битва під Монміралем. 14 лютого відбулася битва при Вошані. 30 березня 1814 року відбулася битва за Париж. Коаліційні війська увійшли до Парижа і після жорстоких боїв Наполеону довелося здати Париж і капітулювати. Наполеон був змушений підписати заяву про зрікання від престолу Франції і був засланий на острів Ельба, а Франція була повернена до кордонів 1792 року.
6. “Сто днів” 1815: Під час свого заслання на острові Ельба Наполеону Бонапарту вдалося зібрати близько тисячі вірних солдат, і 1 березня 1815 року він висадився на півдні Франції. У відповідь Людовик XVIII направив 30-тисячну армію проти Наполеона, але останній, побачивши війська, що стояли в нього на шляху, вийшов вперед своєї армії та промовив: “Солдати, чи впізнаєте ви мене? Хто з вас хоче стріляти у свого імператора? Я стаю під ваші кулі”. “Хай живе імператор!” — вигукнули солдати, і перейшли на бік Наполеона. Через три тижні він взяв Париж без бою, оскільки всі солдати, що надсилались воювати проти нього, переходили на його сторону.

   Бонапарт видав декрет про відновлення імперії. Європейські держави утворили Сьому антифранцузьку коаліцію, до складу якої входили Велика Британія, Російська імперія, Пруссія, Швеція, Австрія та Іспанія. Наполеон здійснив декілька успішних битв, і вирішив атакувати головні сили британців біля бельгійського селища Ватерлоо. Битва під Ватерлоо відбулася 18 червня 1815 року, і армія Наполеона була розбита. Ця битва стала фіналом ста днів правління Наполеона. Він був удруге відправлений у заслання, а Бурбони відновили свою владу у Франції. Це був кінець правління і політичної та військової кар’єр Наполеона.

Під час війн під проводом Наполеона, деякі з битв були ключовими, що означає що саме вони вирішували результат цілих військових походів та кампаній. Саме результат цих битв зробив найбільший внесок у війни Наполеона. З кожної війни

1. Облога Тулона: Тулон мав антиреволюційні настрої, і 28 серпня 1793 року воно здалося Бурбонам, британські та іспанські війська окупували його. На це швидко відреагував Париж і розпочав облогу міста, проте кілька спроб відбити його зазнали невдачі через погане керівництво генералів Жана Карто та Франсуа Доппе. Тоді керівником облоги було призначено Наполеона, який вже 19 грудня революційні війська знову зайняли Тулон, що принесло Бонапарту підвищення до бригадного генерала. Ця битва була дуже важливою для Наполеона, оскільки це був його перший великий успіх.
2. Битва при Ріволі: Вона почалася 14 січня 1797 року. Під час цієї битви австрійський генерал Альвінці спробував послабити 10 000-тисячні сили генерала Наполеона Бонапарта, розпочавши диверсійні атаки, але вони не досягли бажаного результату. Наполеон зрозумів, що це були лише обманні маневри, і зміг успішно зустріти в бою австрійців. Підкріплення довели чисельність Бонапарта до 17 000, але його армія все ще була розтягнута до межі, відбиваючи одночасні флангові атаки.

   Перекидаючи людей та артилерію з однієї вирішальної точки на іншу, Бонапарт зміг по черзі відбити атаки, перш ніж розпочати атаку, яка змела втомлених австрійців. Наступного дня переслідування розгромило Альвінці, який за два дні боїв втратив 14 000 чоловіків убитими, пораненими або полоненими. Бонапарт втратив 5000 воїнів, але забезпечив капітуляцію Мантуї та завоювання важливої долини річки По. Ця битва призвела до перемоги в Італійській кампанії.

3. Битва на Нілі: Ця битва вирішила результат Єгипетського походу на користь Великобританії. Вона відбувалася з 1 по 3 серпня 1798 року. Наполеон зіткнувся із англійським адміралом Гораціо Нельсоном, що призвело до поразки французів, через домінування Британії на морі. Він скористався прогалинами у французькому позиціонуванні кораблів, і завдав сильного удару по кораблям Франції. Ніл став приголомшливою перемогою для Нельсона, оскільки лише чотири ворожих судна врятувалися.
4. Битва при Маренго: 14 червня 1800 року відбулася битва при Маренго. Наполеон після блискучого переходу крізь Альпи не очікував жодних агресивних дій австрійців під керівництвом літнього, але компетентного генерала Міхаеля Меласа, і коли він здійснив ранкову атаку, Бонапарт розцінив це як обман, і це виявилось помилкою, яка мало не коштувала йому армії. Після кількох годин боїв і без резервів становище Бонапарта стало небезпечним, і близько 14:00 французька лінія почала поступатися. Проте талановитий генерал Луї Дезе почув стрілянину гармат, розвернув свої дивізії та «рухнув на звук гармат». Це виявилось рішенням, що дозволило провести успішну контратаку. Ця битва призвела до перемоги Наполеона у Війні другої коаліції.
5. Битва при Аустерліці: Аустерліц, який вважається найбільшою перемогою Наполеона Бонапарта, був чудовою пасткою, яка знищила армії його ворогів Росії та Австрії. Він відбувався 2 грудня 1805 року. Обдуривши своїх супротивників, змусивши їх думати, що вони слабші, ніж були насправді, а потім викликавши підкріплення з сусідніх районів, Бонапарт спочатку зустрів об'єднану армію союзників з 85 000 чоловіків та 278 гармат, маючи лише 66 000 бійців. Французький імператор навмисно відмовився від сильної центральної позиції на Пратценських висотах і залишив свій правий фланг слабким.

   Союзники охоче просунулися вперед, щоб зайняти висоти, а потім послабили центр, щоб розтрощити правий фланг французів. Наполеон почав штурм, який повернув Пратценські висоти та розколов ворога. Вороги почали тікати, проте замерзле озеро під їх вагою розкололось і більшість із втікачів потонула. Втрати французів склали 8000, тоді як російський та австрійський імператори, присутні в битві, бачили понад 27 000 вбитих, поранених та полонених. Бонапарт також захопив 180 гармат. Ця грандіозна баталія призвела до розпаду Третьої антифранцузької коаліції та перемоги у війні.

6. Битва під Фрідландом: На 14 червня 1807 року припадає битва битва під Фрідландом. У ній французькій армії Наполеона протистояла армія Російської імперії. Дивлячись зверху на місто Фрідланд, генерал Беннігсен, мабуть, був задоволений. Протистоячи його 61 000 росіян, протистояло лише 17000 французьких військ. Рухаючись вперед приблизно з 40 000 чоловік, він виявив, що його ворог чинить запеклий опір, а маршал Ланн відмовляється поступатися територією чисельній перевазі.

   Беннігсен виявив, що його люди розділені річкою Алле та раптово атаковані 80 000 французів під особистим командуванням Наполеона Бонапарта. Імператору знадобилося менше двох годин, щоб розбити ліве крило росіян, і лише ще одна, щоб змусити їх тікати до безпеки. Втрати росіян склали близько 20 000 чоловік та 80 гармат, тоді як французи зазнали 12 000 втрат. Головним підсумком цієї битви стало підписання Тільзитського миру.

7. Битва при Віторії: Переломним моментом Піренейської війни стала битва при Віторії, що відбулася 21 червня 1813 року. У Віторії сторони зіткнулися, і серія помилок французів, найголовнішою з яких була нездатність захистити ключовий міст у Трес-Пуентес, дозволила Веллінгтону перетнути головну річку Садорра кількома дивізіями. Звідти британці почали флангові атаки на французьких захисників, повільно відтісняючи їх до села Віторія Французи боролися з великою мужністю, намагаючись дати величезним багажним повозам достатньо простору для перепочинку, щоб розпочати свою подорож назад до Франції. Армії Наполеона довелось відступити, і французькі війська залишили Іспанію. Піренейська війна була програна.
8. Битва під Ваграмом: Ще однією дуже важливою битвою була битва під Ваграмом, у результаті якої Наполеон здобув перемогу у Війні п’ятої коаліції. Ця битва припала 5 та 6 липня 1809 року. Наполеон застав надмірно самовпевнених австрійців сплячими, і вони не змогли використати свою чисельність, близько 155 000 чоловіків, проти французького плацдарму. За кілька годин Бонапарт взяв під контроль величезну територію, і вона була б ще більшою, якби контратака ерцгерцога Карла та його гренадерів не зупинила просування французів. Вирішальну атаку проти австрійського центру розв'язав маршал Макдональд, і після запеклих боїв він нарешті прорвав лінії Карла, розколов армію та здобув перемогу для Бонапарта.
9. Бородінська битва: Ця битва, що відбулася 7 вересня 1812 року, стала однією з найкровопролитніших битв за всю історію Наполеонівських війн. У цій битві проти Наполеона виступила російська армія під проводом генерала Михайла Кутузова. Місцевість, яку обрав російський генерал, була чудовою для оборони, але він посилив її, збудувавши центрально розташовані земляні редути та укріплення у формі наконечників стріл. Наполеон Бонапарт прибув з більшою кількістю людей (133000), але меншою кількістю гармат (587), і хоча маршал Даву закликав його відправити сильну флангову атаку, той проігнорував добру пораду і натомість розпочав одну з найкривавіших фронтальних атак епохи.

   План імператора полягав у тому, щоб розбити росіян в одній великій битві, тому він кинув на них своїх людей, майже не продумавши тактики. Спочатку атака пройшла добре, але оскільки було задіяно більше російських резервів, французи опинилися в кривавій битві на виснаження. Тим часом росіяни перейшли до контратаки в центрі, але піхота Гвардії була вибита з ладу масованою артилерією. Виснаження призвело до того, що обидві сторони згорнули свої зусилля до 17:00, і росіяни відступили протягом ночі, зазнавши втрат у 44 000 осіб. Французи мали 33 000 вбитих і поранених, але до захоплення столиці противника залишалося лише кілька днів. Попереду чекало це досягнення та жахливий відступ з Росії, який мав убити більшість із них.

10. Битва під Лейпцигом: Відбулася 16 жовтня 1813 року. Однією з найважливіших битв Наполеонівських війн було масштабне зіткнення під Лейпцигом, яке стало відомим як Битва Націй через свої масштаби та величезну кількість військ, що брали участь. Французька армія мала намір протистояти арміям Швеції, Росії, Австрії та Пруссії. Французька армія становила близько 200 000 солдат, а коаліційні війська мали 400 000 солдат. Наполеон опинився у невигідному положенні. Окрім чисельності противника, Бонапарт також зіткнувся з тим фактом, що ворожі армії наближалися з різних напрямків, що змушувало його розпорошувати свої сили.

    Перша атака сталася 16-го числа, коли австрійський генерал Шварценберг розпочав погано продуманий наступ проти французів на південь від Лейпцига. Гарна оборона зупинила це, і швидка контратака відкинула австрійців на вихідні позиції. На півночі прусський маршал Блюхер також рушив на місто, але з незначним прогресом проти стійкої оборони військ маршала Мармона. Обидві сторони наступного дня оговтувалися від своїх зусиль, але затримка допомогла союзникам, оскільки дозволила шведському Жану-Батисту Бернадотту та росіянам під командуванням генерала Беннігсена просунутися з північного сходу та півночі.

    18-го числа командувачам союзних військ вдалося скоординувати свої атаки, і понад 350 000 чоловіків одночасно рушили проти французів. З огляду на труднощі, французи творили дива та стримували нападників понад дев'ять годин. Однак, зрештою, величезна вага гармат та багнетів проти них дала про себе знати, і Бонапарт почав організований відступ через місто та через єдиний міст для евакуації. Ця битва стала вирішальною для Війни шостої коаліції.

11. Битва під Ватерлоо: Фінальною битвою Наполеона стала саме битва під Ватерлоо. Відбувалась вона всього один день, а саме 18 червня 1815 року. Вона відбулася на невеликій ділянці (близько 10 км на 4 км) на головній дорозі, що веде на південь з Брюсселя. Це було перше зіткнення титанів – Наполеон Бонапарт проти герцога Веллінгтона, і це був сценарій із розряду “Все або нічого”. Бонапарт блискуче перехитрив як англо-союзні сили, так і розташовану неподалік прусську армію. Бонапарт розпочав битву близько 11:30 ранку залпами зі своєї масованої артилерії, а потім відправив перший штурм, задуманий як відволікаючий маневр, щоб відволікти ворожі резерви, проти Угумона на правому фланзі британців.

    Після запеклих боїв, вже понівечені обстрілами та зазнавши значних втрат, стримуючи французів у Катр-Бра, голландсько-бельгійські війська під командуванням Байландта отримали наказ відступити, оскільки до них наступало понад 18 000 французьких багнетів. Ця битва в цілому йшла успішно для французів, але британська 5-та дивізія під командуванням генерала Піктона встала та здійснила нищівний залп по здивованих атакуючих. Потім, перш ніж вони встигли оговтатися, Піктон наказав перейти в багнетну атаку, але був убитий кулею в голову, очолюючи атаку. Не дивлячись на цю невдачу, Наполеону вдалось досягти великих успіхів у цій битві. Момент перемоги був близький, але за наказом Веллінгтона 1500 гвардійців стали безпосередньо перед своїми французькими колегами та зупинили наступ нищівною серією залпів упритул. Бій під Ватерлоо поклав край владі Наполеона Бонапарта.

 

У геніальних стратегіях і тактиках Наполеона Бонапарта було дуже багато сильних сторон, які призвели до неймовірного успіху та панування майже над всією Європою.

• Уміння швидко адаптуватись: Це вміння було ключовим у стратегіях і тактиках Наполеона, оскільки воно приводило його до успіху в битвах, у яких його армію атакували несподівано. В таких ситуаціях він не розгублювався, а підлаштовувався під умови та успішно приймав бій. Загалом, здатність Наполеона Бонапарта адаптуватися до мінливих обставин була значним фактором його успіху як військового лідера. Постійно оцінюючи ситуацію та відповідно коригуючи свою стратегію, він зміг досягти перемоги в деяких найскладніших битвах в історії. Адаптуючись до мінливих обставин на полі бою, Наполеон зміг досягти вирішальної перемоги під Аустерліцем.
• Мобільність: Наполеон керував своїми військами дуже мобільно та швидко, і це давало йому перевагу на полі бою, тому що це дозволяло випереджати ворога та повільні коаліційні армії часто не встигали за солдатами Бонапарта. Його знаменита кампанія в Італії 1796-1797 років дозволила йому перехитрити та розгромити набагато більші австрійські армії завдяки блискавичним пересуванням та раптовим атакам.
• Досконале вивчення ворога: Ця сторона стратегії Наполеона була сильною, оскільки знаючи тактики супротивника, він міг завдати потужного удару по силам ворога. Яскравим прикладом такої ситуації в бою є битва при Аустерліці. У ній Бонапарт детально вивчив ворога, і зміг передбачити їхні дії. Він зробив обманний маневр та перехитрив сили супротивника, що призвело до перемоги у бою.
• Рішучість: Наполеон часто ризикував у своїх битвах. Часто сміливі рішення призводили до перемоги у боях. Вони давали перевагу Бонапарту, оскільки вони перевертали хід битв та часто вирішували результат боїв на користь Наполеона. Яскравим прикладом проявлення рішучості Наполеона у бою була битва при Маренго, де він, не дивлячись на скрутне положення, зміг провести потужну контратаку.
• Блискуче використання логістики: Наполеон організовував свої логістичні шляхи дуже майстерно. Цей аспект його стратегії приносив йому значних успіхів, оскільки шляхи постачання припасів, створені Бонапартом, були дуже ефективними, і його солдати майже завжди залишались ситими та гарно екіпірованими. Прикладом можна навести битву під Ульмом (16-19 жовтня 1815). У ній Наполеон дуже майстерно використав логістику, а саме: організував швидке переміщення армії великими маршами, використав добре налагоджену систему постачання, що дозволила військам рухатися без зупинок та обійшов противника з флангів і тилу, відрізавши його від комунікацій.

Не дивлячись на усю геніальність Наполеонівських тактик та стратегій, вони мали ряд значних недоліків, які привели до падіння правління Наполеона. Більшість програшів Бонапарта відбулися саме через ці слабкі сторони стратегії.

1. Особиста жадібність та зазналість Наполеона: Хоч Бонапарт досяг величезного успіху на піку своєї кар’єри, йому завжди було мало досягнень. Він постійно жадав більшого, і це згубило всю його кар’єру. Дуже гарним прикладом надмірної амбіційності Наполеона є його Російська кампанія 1812 року. Він продовжував наступ навіть тоді, коли постачання ускладнювалося. Хоч він зайняв Москву, але через його закриття очей на погані обставини йому довелось відступити, втративши Велику армію.
2. Дуже часті ризиковані дії: Хоч деякі рішучі рішення приносили імператору успіх, його черезмірне ризикування своїми військами погано вплинуло на його становище. Одним із найяскравіших прикладів є битва при Ватерлоо. Він вирішив швидко атакувати, не чекаючи повної підготовки, проте це призвело до його розгрому та кінця його військової та політичної кар’єри.
3. Адаптування ворогів: Наполеон протягом всієї своєї військової кар’єри використовував одні й тіж стратегії, що призвело до поступового адаптування ворогів до його тактик. З часом вони почали розуміти дії Наполеона, і його маневри перестали бути ефективними. Показовим прикладом є Війна шостої коаліції. Вороги уникали генеральних битв із самим Наполеоном та діяли узгоджено кількома арміями. Це призвело до виснаження французьких сил та програшу у війні.

У цій дослідницькій роботі з всесвітньої історії на тему «Особливості стратегій Наполеон Бонапарт» автором було розібрано прихід Наполеона Бонапарта до влади, принципи стратегій, усі його кампанії, найважливіші битви та сильні та слабкі аспекти його методів ведення бою. Підсумовуючи матеріал цього дослідницького проєкту, можна зробити деякі висновки.

Стратегія Наполеона була надзвичайно ефективною на початкових етапах його діяльності, оскільки базувалася на швидкості, рішучості, адаптивності та досконалому вивченні ворога. Саме ці принципи забезпечили йому низку блискучих перемог і зробили його одним із найвидатніших полководців в історії. Але його тактики мали й недоліки, що призвели до його падіння та припинення його правління. Цими недоліками були надмірна амбітність Наполеона, використання тих же тактик протягом багатьох років та часті сильні ризики.

Отже, в проєкті я дізнався, що стратегія Наполеона була геніальною, але й не ідеальною. Вона не тільки була джерелом його успіхів, але також стала однією з причин його занепаду.

Стратегія Наполеона Бонапарта зробила величезний внесок у культуру, стала прикладом для тисяч генералів і правителів і активно вивчається зараз.
 

1. https://www.napoleonguide.com/battle_toulon.htm
2. https://www.napoleonguide.com/battle_rivoli.htm
3. https://www.napoleonguide.com/battle_nile.htm
4. https://www.napoleonguide.com/battle_marengo.htm
5. https://www.napoleonguide.com/battle_austerlitz.htm
6. https://www.napoleonguide.com/battle_friedland.htm
7. https://www.napoleonguide.com/battle_vitoria.htm
8. https://www.napoleonguide.com/battle_wagram.htm
9. https://www.napoleonguide.com/battle_borodino.htm
10. https://www.napoleonguide.com/battle_leipzig.htm
11. https://www.napoleonguide.com/battle_waterloo.htm
12. https://www.napoleonguide.com/battle_waterloo2.htm
13. https://www.napoleonguide.com/battle_waterloo3.htm
14. https://www.napoleonguide.com/battle_ulm.htm
15. https://www.napoleonguide.com/leaders_napoleon.htm
16. https://www.napoleon-series.org/research/napoleon/c_youth.html
17. https://www.napoleon.org/en/young-historians/napodoc/napoleons-grande-armee-1/
18. https://www.britannica.com/biography/Napoleon-I/The-Directory
19. https://www.britannica.com/event/French-revolutionary-wars/Campaign-in-Italy
20. https://www.britannica.com/summary/Napoleonic-Wars
21. https://compass.rauias.com/world-history/reforms-of-napoleon/
22. https://www.game-changer.net/2023/04/06/10-lessons-in-strategy-from-the-mastermind-napoleon-bonaparte/
23. https://www.napolun.com/mirror/napoleonistyka.atspace.com/Napoleon_tactics.htm
24. https://waytravel.com.ua/napoleon-bonapart-biohrafiia.html
25. https://www.historyua.com/2025/04/20/napoleon-i-bonapart-biografiya-dosyagnennya-ta-spadshhyna/
26. https://en.wikipedia.org/wiki/Grande_Arm%C3%A9e
27. https://en.wikipedia.org/wiki/Six_Days%27_Campaign
28. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0_%D0%B4%D1%80%
    D1%83%D0%B3%D0%BE%D1%97_%D0%BA%D0%BE%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%86%D1%96%
    D1%97
29. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0_%D1%82%D1%80%D0%
    B5%D1%82%D1%8C%D0%BE%D1%97_%D0%BA%D0%BE%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%86%D1%96%
    D1%97
30. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0_%D1%87%D0%B5%D1%82%
    D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%BE%D1%97_%D0%BA%D0%BE%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%86%
    D1%96%D1%97
31. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%27%D1%8F%D1%
    82%D0%BE%D1%97_%D0%BA%D0%BE%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%86%D1%96%D1%97
32. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%84%D0%B3%D0%B8%D0%BF%D0%B5%D1%82%D1%81%D1%8C%
    D0%BA%D0%B0_%D0%BA%D0%B0%D0%BC%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%8F_%D0%9D%D0%
    B0%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BE%D0%BD%D0%B0
33. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%96%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D0%B9%D1%81%
    D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0
34. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%83%D0%B7%D1%8C
    %D0%BA%D0%BE-%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%
    D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0_(1812)
35. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0_%D1%88%D0%BE%D1%
    81%D1%82%D0%BE%D1%97_%D0%BA%D0%BE%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%86%D1%96%D1%97
36. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B7%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%9F%D0%B0%
    D1%80%D0%B8%D0%B6%D0%B0_(1814)
37. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%96%D0%B4_%
    D0%92%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BB%D0%BE%D0%BE
38. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BE%D0%BD