Види і кольори ляльки-мотанки, традиції виготовлення

Ляльки-мотанки можна поділити на три групи:

• обрядові;
• оберегові;
• гральні.

Обрядову ляльку виготовляли до певних свят і називали відповідно: Коляда, Весільна, Масляна, Вербниця, Веснянка, Пасхальна, Купавка тощо.

Оберегові мотанки створювали для певної функції: на вагітність і здоров’я, на добробут і багатство, на злагоду, успіх і щастя. У середину таких ляльок закладали цілющі трави, а іноді монети.

Ігрові ляльки для дітей були не тільки забавками, а й допомагали розвивати дрібну моторику, а також формували у дівчат навички майбутнього материнства.

• Лялька-мотанка, яку використовували в аграрному обряді, щоб викликати дощ або для доброго майбутнього врожаю.
• Очисна лялька - щоб позбутися в оселі поганої енергетики.
• Десятиручка завжди допомагала господині в домашніх справах.
• Щоб енергетика у хаті була сприятливою, у будинку розміщували Кубишку-травницю.
• Щоб вдало вийти заміж, у вікні виставляли ляльку Капустку.
• Найулюбленішим жіночим оберегом була Княгиня, що допомагала у родинних справах.
• На весілля дарували Неразлучників, щоб вони оберігали єдність і вірність у сімейному житті молодят.
• Найкрасивішою святковою лялькою була Наречена. Мала вигляд молодої дівчини з довгою косою - символом довгого подружнього життя.
• Мотанку Родючість дарували з побажанням народження великої кількості дітей у родині.
• Берегиню асоціювали з образом Матері - символом турботи, любові й збільшення достатку. Тому її завжди зображували з покритою головою, великими грудьми та хрестом на обличчі.
• Щоб вберегти немовля від хвороб, у колиску мати клала найпершу мотанку - Пеленашку. А якщо в ляльку загортали м’якуш хліба, то вона виконувала роль соски.
• Щоб уберегти малечу від недуги, з цілющих трав робили 12 маленьких мотанок і давали гратися дитині. Кожна лялька вбирала в себе хворобу. Після того, як мотанка виконала свою оберегову функцію, її спалювали.
• Подорожниця гарантувала господарю щасливе повернення додому, допомагала в дорозі завжди бути в теплі і ситим.
• Свої найпотаємніші бажання жінки довіряли ляльці-подружці Желанніці. Таку мотанку носили при собі в кишені разом із дзеркальцем і зверталися до неї за допомогою у здійсненні бажань.

Традиції виготовлення ганчіркових ляльок на території, де проживали слов'янські народи, існували з сивої давнини і аж до початку ХХ століття.

Мотанки робили жінки, використовуючи місячний календар:

• на повний Місяць ляльку мотали з метою захисту;
• на спадний — від хвороб і невдач;
• у фазі росту - для досягнення гарного результату в будь-яких справах.

Заборонялося мотати в п’ятницю та неділю, адже ці дні належать богині жіночої працелюбності й рукоділля Макоші. Виготовляли ляльку за один день. Використовували натуральні тканини й нитки. Процес намотування здійснювали тільки за годинниковою стрілкою, обов’язково супроводжуючи роботу позитивними думками.

Загалом процес створення ляльки-мотанки майстрині називають «кутанням» і це не дивно, адже він дуже схожий на сповивання маленької дитини. Задля того аби готова лялька виглядала гарно та яскраво в давнину шматки тканини підфарбовували та розмальовували натуральними барвниками.

Основа мотанки символізує дух та мудрість предків. Якщо подивитися на загальний вигляд таких іграшок, то мотанки мали гарно виражену голову, а тулуб, руки та ноги мають більш схематичний вигляд. Разом з тканиною використовували й інші натуральні матеріали, наприклад, льняні нитки, з них виготовляли волосся.

Як такого виразу та звичних рис обличчя лялька не мала. На лицях деяких вишивали або викладали нитками хрест – давній символ сонця у слов’ян. Точного визначення чому ляльки-мотанки не мали виражених облич немає, однак більшість вчених та дослідників сходяться в думці, що очі - такі собі «двері» між реальним та потойбічним.

Недоброго ока завжди боялися, а ще побутувало переконання, що саме через очі в ляльку може підсилитися усяка нечисть. Лялька-мотанка - чи не єдина представниця світу іграшок, яка ніколи не мала власного імені.

Вважалося, що даючи ім’я ляльці можна або потривожити душі померлих родичів, або накликати нечисть в будинок. В українській культурі мотанка виступає символом родючості, достатку та оберегом для родини. Такі ляльки дуже часто ставали справжніми сімейними реліквіями та передавалися з покоління в покоління.

Також такі ляльки часто використовуються в весільних обрядах та дійствах. В сучасних умовах мотанки, на жаль, втрачають той глибокий, трошки магічний та сакральний зміст. В переважній більшості їх використовують як звичний сувенір. Вплив новітніх технологій спостерігається у сучасних ляльках-мотанках та більшість майстрів починають використовувати різноманітні матеріали, орієнтуючись лише на власні вподобання.

Важливу роль у виготовленні ляльки-мотанки відігравали й кольори.
Найважливіший етап — намотування хреста на обличчі ляльки. Підбирали нитки, виходячи із значення кольорів:

• зелений — колір здоров'я та багатства, відродження, молодості й Матінки-Природи;
• червоний — колір життя, вогню, кохання; захист від хвороб і злих духів;
• жовтий — колір сонця, пшениці, землі, фізичного світу;
• синій і блакитний — колір творчості та саморозвитку, безперервний рух цілющої води;
• фіолетовий — колір мудрості;
• коричневий асоціювали з Матір’ю-Землею та родючістю;
• білий — божественні небеса, чистота і гармонія;
• золотий — колір Божої любові.

Справжня мотанка виготовляється без використання швів. Виготовляючи ляльку, майстри її намотують або закутують, а для кріплення використовують стрічки та нитки, якими просто обмотують деталі та фіксують їх вузликами. При виготовленні дотримуються головного правила - лялька повинна мати хрестоподібний вигляд.

Голову ляльки формують з невеличкого клаптика тканини, в середину якого вкладають кульку з ниток, інших клаптиків чи вати. Таку заготовку голови обмотують хрест на хрест нитками, символічно зображуючи лице ляльки. Тулуб з головою з’єднують також нитками, туго обмотуючи ними тільце ляльки від голови до низу та перпендикулярно тулубу, формуючи тим самим руки мотанки. З підручних матеріалів виготовляється одяг, прикраси та головні убори чи зачіски.

Колись жінки виготовляли такі іграшки, виголошуючи різні побажання, і таким чином наділяли їх певними символічними значеннями. Ляльки-мотанки обов’язково несли в собі позитивну енергетику.

Хатня мотанка є оберегом, захисником дому, в якому знаходиться та родини, якій вона належить. Вона пов’язана з ідеєю материнства, родючістю, хлібом. Навіть, коли жінка робила ляльку своїй дитині для гри, вона вірила у магічний засіб викликати появу на світ ще однієї дитини. Також українці вірили у магічну здатність ляльки прилучати до дівчини судженого, якого вона покохала.

Перевага жіночих зображень над чоловічими з давніх часів пов’язана із уявленнями про богиню родючості. Образ молодої дівчини, не жінки, характерний для давніх слов’ян не тільки щодо родючості, а і взагалі життя.