Українськи художники, які зображували козаків

2. Козацтво у зображенні українських художників

З українських художників, які зображували козаків на своїх картинах, чи не найбільший внесок у створення живописної історії запорозького козацтва зробили С.І. Васильківський (1854–1917) і М.С. Самокиш (1860–1944). Їх епічні твори на цю тематику вражають проникливістю у суть історичних подій, відзначаються поетичністю, багатством кольорової гами, цілісністю композиційного задуму.

Васильківський створив портрети Петра Конашевича Сагайдачного, воєводи Адама Киселя, сотника Івана Гонти, а також образи хорунжого, військового писаря, та різні типи козаків. Митець зі знанням справи намалював одяг, зброю козаків, різноманітні військові атрибути. Так, поміж інших картин Васильківського – “Бій запорожців з татарами, “Козаки в степу”, “Похід козаків”, «Козачий пікет» та ін.

Портретні зображення, які намалював М. Самокиш висвітлюють героїчні битви: взяття гайдамаками Умані під керівництвом Залізняка і Гонти, перемога козаків над турками під Хотинем, а також козацькі укріплення, зброя, кінська збруя, предмети побуту та сцени з повсякденного життя запорожців. Картини Самокиша – “В’їзд Богдана Хмельницького в Київ 1649 р.”, “Бій під Жовтими Водами”, “Абордаж турецької галери запорожцями”, “Похід запорожців на Крим” та ін.

Плодом творчої співдружності майстрів став виданий 1900 р. у видавництві А.Ф. Маркса альбом “З української старовини”. Вступну статтю до нього написав відомий історик та етнограф Д. Яворницький.

У довгому ряді живописців, знайшовши натхнення в історії України, є ім’я майстра портретного живопису М.І. Струннікова (1871–1945). Давня дружба зв’язувала митця з Д. Яворницьким. На його прохання, на дверях московської квартири, де мешкав історик, Струнніков намалював воюючого запорожця.

Чимало зробив для популяризації української історії, зокрема, теми українського козацтва О.Г. Сластіон (1855–1933). Його картина “Проводи на січ” зворушує ліризмом, викликає почуття співпричетності.

Сластіон уславився як неперевершений ілюстратор “Кобзаря” Т.Г. Шевченка, а його малюнки до поеми “Гайдамаки”, виданої в 1885 р. з передмовою Д.І. Яворницького, з яким митець був добре знайомий, стали справжнім монументом Кобзареві. Саме Сластіон у 1891–1892 рр. займався виданням і оформленням І тому “Історія Українських козаків” Яворницького.

Неперевершеним зразком розробки теми запорозького козацтва у вітчизняному мистецтві вважається картина видатного художника І.Ю. Рєпіна (Ріпіна) (1844–1930) «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». У листі до В. Стасова художник писав: «Ось уже два тижні я без відпочинку живу з ними, не можу з ними розлучитися: веселий народ…». Великий художник захоплювався вільнолюбними запорозькими козаками, твердістю їх характеру, оптимізмом, національним гумором.

Для багатьох художників витоком натхнення стала безсмертна повість великого письменника, сина українського народу М.В. Гоголя “Тарас Бульба”. Ілюстрації до неї створювали народні художники А. Герасімов та М. Дерегус.

Герасімов із задоволенням малює кінні батальні сцени на суші та на воді, строго тримаючись тексту повісті, супроводжує листи ілюстрацій цитатами з неї. Найвиразніша праця – “Стій! Випала люлька з тютюном!” де на фоні безкрайого степу вирізняється постать Тараса на богатирському коні, що передає трагічний момент у житті головного героя.

Дерегус – автор серії «Хмельниччина», триптиха «Дума про козака Голоту», «Перебендя», «Тарас Бульба на чолі війська».

Не залишають поза увагою тему українського козацтва, його трагічну долю і сучасні митці, особливо козацького походження. Фундаментальне полотно ”Переселення запорожських козаків на Кубань” кубанський художник, заслужений працівник культури України Г.Т. Квашура створював 25 років. Автор у своєму інтерв’ю каже: “Кубанські козаки і по крові, і по духу таки Україні ближче… Люди повинні знати – хто ми, звідки ми…”.

Образи козаків у наші дні з’являються на календарях (С. Якутович). Створено перший комікс-блокбастер про козаків (автор – М. Парсолов, ілюстрації – О. Чебикіна).

Сучасний український художник Ігор Бежук пише: «Бажання малювати на історичну тематику – результат понад двадцяти років незалежності. Попри все, митці починають розуміти, що в нас є про що малювати».