Яскраві жіночі образи у творах Миколи Пимоненка

3.4. Яскраві жіночі образи у творах М. Пимоненка

Творчість відомого українського художника Миколи Корниловича Пимоненка посідає одне з провідних місць у побутовому живописі України кінця XIX — початку XX сторіччя. Більшість картин він присвятив відображенню життя сучасного йому села, в яких правдиво й поетично показав побут і звичаї українського селянства, створив яскраві образи людей із народу. У своїх картинах Пимоненко творчо розвивав художні здобутки Трутовського.

Особливо багато спільного у творах Пимоненка й Трутовського, який також присвятив чимало творів зображенню життя українських селян. Ця спільність помітна і в доборі сюжетів (Пимоненко, як і Трутовський, любив показувати красу трудової людини, її працю), і в сюжетній розробці (детальній, з чітко виявленою цікавою розповіддю), і головне, у реалістично-демократичному спрямуванні, притаманному картинам обох митців.

Є у творчості Пимоненка і Трутовського й відмінності, зумовлені вже тим, що ці митці належать до різних поколінь (початок художньої зрілості Пимоненка збігається з кінцем творчого шляху Трутовського) і відповідно репрезентують різні етапи розвитку українського демократичного живопису.

Під впливом загальних процесів розвитку мистецтва тих років у творах Пимоненка здебільшого сильніше, ніж у картинах Трутовського (особливо написаних у 1850—1860 роках), виявлена тенденція до індивідуалізації образів та пленерності живопису. Це яскраво проявляється у створених ним жіночих образах.

У ряді творів Микола Пимоненко, створюючи узагальнені портрети українських селянок, втілив народний естетичний і духовний ідеал трудової людини. Так, у картині «Молодиця» художник підкреслює привабливість, оптимізм молодої селянки, які виявляються через ладність її постаті, веселу усмішку, що ніби освітлює все обличчя, барвистість українського народного одягу, який відтіняє її красу.

Життєствердність образу посилюється колірною гамою — зеленуваті, сіро-сині, бузкові відтінки пейзажу підкреслюють свіжість засмаглого рум'яного обличчя жінки, яскравість її червоної корсетки й білину вишитої сорочки.

У картині «Продавщиця полотна» (1901) в образі старої жінки, що ніби зупинилася на мить і зараз помандрує з своїм товаром далі, втілено відчуття власної гідності, мудрість і суворість селянки, яка пройшла нелегкий життєвий шлях.

Пимоненко Микола Корнилович – живописець, майстер побутового жанру, педагог, академік живопису. Член Товариства пересувних художніх виставок, Товариства мюнхенських художників та франц. Інтернац. спілки мистецтв і літератури. Народився в м. Київ у бідній родині майстра іконопису.

У різні роки своєї творчості Пимоненко звертався до зображення селянської праці — показував роботу під час збирання хлібів («Жнива», 1896; «Жниця») та оранки («Орач»), на сінокосі («Збирання сіна на Україні», 1907).

На полотні «Жниця» живописець створив привабливий образ молодої селянки. Її зображено на першому плані, на фоні поля. Вона здається, ніби на хвилину відірвалася від роботи і, привітно усміхаючись, дивиться на глядача. Лице жниці передає щирість і доброзичливість.

На другому плані й вдалині зображено жінок, які вміло жнуть. Фігури їх лише окреслено, і увага на процесі праці не зосереджена. В цій картині, як і більшості робіт митця 1890-х років, колорит ще не багатий на відтінки. Живопис в картині трохи забагато деталізований (наприклад, це відчувається в тому як зображене колосся жита); яскраве сонячне освітлення написано ще доволі умовно.

У картині «Жниця» художник створив привабливий образ молодої селянки. Її показано на першому плані, на тлі поля. Вона, здається, на хвилину відірвалася від роботи і, привітно всміхаючись, дивиться на глядача. Обличчя дівчини сповнене щирості й доброзичливості. Крім того, тут зображено жінок (на другому плані й вдалині), які вправно жнуть. Постаті їх лише намічено, і увага на трудовому процесі не акцентована.

У цьому творі, як і в більшості полотен художника 1890-х років, колорит ще небагатий на відтінки. Живопис в картині дещо надмірно деталізований (наприклад, це можна сказати про те, як написано колосся жита); яскраве сонячне освітлення передано ще досить умовно. Усе це дещо зменшує художню виразність твору, однак образ жінки залишається яскравий.

Найбільш представницька колекція творів українського майстра нині зберігається у Національному художньому музеї України – 57 картин і 30 малюнків; приблизно десята частина від усього творчого доробку.