Збереження біорізноманіття, охорона об'єктів природно заповідного фонду Північного Причорномор’я

У навчальному екологічному проєкті учениці 9 класу розглядається проблема збереження біорізноманіття, охорони об'єктів природно заповідного фонду Північного Причорномор’я. Авторка роботи з екології досліджує проблему організації забезпечення охорони природних об'єктів, що потребують додаткової уваги науковців та людей.

Докладніше про роботу:

Екологічна дослідницька робота, проведена у рамках проєкту з екології у 9 класі, присв'ячена збереженню біорізноманіття природи і охороні об'єктів природно заповідного фонду Північного Причорномор’я". Учениця в проєктній роботі зосереджена на досягнені поставленної мети вивчення теоретико-практичних засад збереження біорізноманіття та охорони об'єктів природно заповідного фонду.

Зміст
Вступ
1. Опис екологічної проблеми.
2. Опис реалізації ЕКО-ідеї.
3. Екологічний ефект від реалізації ЕКО-ідеї.
Висновок

Проблема збереження біорізноманіття в Україні стала, як ніколи, актуальною і життєво важливою для окремих видів, які перебувають на межі зникнення. Втрата багатьох біологічних видів, існування яких наразі залежить від спотворених людиною залишків природних територій, є практично неминучою.

Мета проєкту:вивчення теоретико-практичних засад збереження біорізноманіття та охорони об'єктів природно заповідного фонду Північного Причорномор’я.

Предмет:особливості збереження біорізноманіття, характеристика об'єктів природно заповідного фонду, їх охорона.

Об’єкт:збереження біорізноманіття та охорона об'єктів природно заповідного фонду Північного Причорномор’я

Методи:

1. порівняльний (наприклад, порівняння стану охорони одного заповідника з іншим);
2. історичний (наукові дослідження заповідника в різні часи);
3. описовий (опис заповідника);
4. географічного прогнозування (прогноз на майбутнє,що може відбутися і шляхи розвитку);
5. картографічний (використання карт заповідника, України).

Екологічною проблемою є саме збереження біорізноманіття Північного Причорномор'я, тому для її розв'язання необхідно здійснювати охорону природних комплексів, а саме необхідно створювати заповідні куточки. З огляду на це виключно важливу роль відіграють заповідники як своєрідні еталони цілісної природи, що мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та інші цінності, перебуваючи під особливою охороною держави.

Проблема збереження біорізноманіття в Україні стала, як ніколи, актуальною і життєво важливою для окремих видів, які перебувають на межі зникнення. Втрата багатьох біологічних видів, існування яких наразі залежить від спотворених людиною залишків природних територій, є практично неминучою.

Серед них чимало так званих ключових мутуалістів, від яких залежить співіснування значного числа екологічно залежних від них організмів. Саме тому вимирання певних біологічних видів у більшості випадків “запускає” ланцюжок вимирання інших. За останній період втрачено 150-200 переважно ендемічних(рідкісних) видів рослин та тварин, тобто екосистеми зазнали незрівнянно більших втрат, а ніж генофонд.

Загрози стосуються різних компонентів та складових частин біорізноманіття України. З екологічного погляду загрозами біологічному різноманіттю є:

• вимирання ключових біологічних видів;
• знищення певних типів ландшафтів внаслідок людської діяльності;
• зменшення чисельності біологічних видів до критичного рівня;
• вторгнення чужорідних біологічних видів;
• використання живих змінених організмів.

Основні антропогенні фактори, що негативно впливають на рослини і тварин в усіх природних зонах України є такі:

• відносно малий відсоток (3%) заповідних територій;
• катастрофічний стан малих річок;
• забруднення довкілля хімікатами (більш ніж 70 видів тварин);
• суцільне вирубання лісів (близько 100 видів рослин та майже 60 видів тварин);
• розорювання земель (понад 30 видів тварин);
• зривання рослин та прямі нищення тварин (до 80 видів рослин та 20 видів тварин)
• заготівля лікарської та харчової сировини (до 30 видів рослин);
• викопування рослин (майже 20 видів рослин);
• осушення лісових земель (десь 20 видів тварин);
• перевипас худоби сінокоси (більш ніж 40 видів рослин та 20 видів тварин);
• витоптування і випалювання трави (близько 15 видів рослин та 15 видів тварин);
• рекреаційне навантаження (майже 40 видів рослин та понад 15 видів тварин).

Серед інших антропогенних факторів, що заслуговують на увагу, слід відмітити такі: порушення природної структури лісу та густоти покриву, санітарні рубки лісу, викорчовування рідколісся, будівництво ГЕС, АЕС та затоплювання заплав. Катастрофічних масштабів набуває загроза екосистемам від вселення чужорідних видів рослин та тварин а також використання живих змінених організмів.

Ґрунтозахисна система землеробства не проводиться, за винятком окремих випадків, проекти контурно - меліоративної організації території не розробляються, а ті проекти, що були розроблені у 80- х роках минулого століття, у зв'язку з проведенням земельної реформи втратили своє призначення. Головною причиною гальмування процесу розвитку екологічної мережі є відсутність регіональних програм їх формування. Жодна з досліджуваних областей таких Програм поки що не розробила.

В Україні є вже Чорноморський біосферний заповідник, який займається даним питанням, але ця проблема стоїть гостро, і необхідно здійснити суворий контроль за збереженням біорізноманіття даного регіону.

Найбільшими проблемами на сьогоднішній день є охорона і збереження заповідних комплексів як загальнонаціонального надбання, оформлення документів на право постійного землекористування земель, що були приєднані до Заповідника в 2013 році. Надзвичайною проблемою є охорона водних акваторій та боротьба з незаконним виловом живих водних біоресурсів.

Протистояти натиску технічно забезпеченим і добре організованим угрупованням браконьєрів державна служба охорони заповідника не завжди в змозі. Вилов креветки та інших видів водних ресурсів став промислом і об’єктом наживи для певної групи громадян, превеликий жаль, такі явища не отримують належної оцінки з боку структур, що мають боротися з цими порушеннями. Потребують термінового вирішення земельні питання.

Відсутність коштів, а також не державницька позиція деяких природоохоронних і землевпорядних організацій, стримує можливість здійснення плану землевпорядкування та отримання державних актів на землю. Нагальними залишаються питання утримання матеріальної бази кордонів. Приміщення на них побудовані ще в довоєнний період, господарським способом з підручних матеріалів і зараз активно руйнуються. Необхідно терміново проектувати і будувати артезіанські свердловини.

Серйозну загрозу заповідним територіям створюють пожежі, які найчастіше виникають в результаті підпалів організованими угрупованнями, що намагаються довести неспроможність заповідника зберегти території, та відібрати їх для задоволення своїх потреб. На превеликий жаль, єгерські кордони не укомплектовані технічними засобами (трактори, плуги, дискові борони, косарки і ємності для води), що дають змогу протистояти підпалам, попереджувати і ліквідовувати пожежі.

З огляду на це, необхідні заходи щодо покращення ситуації в Чорноморському біосферному заповіднику.

По-перше, це фінансова допомога на оформлення документів, пов’язаних з земельними питаннями;

По-друге, потрібно виділити ще техніку для попередження пожеж, матеріальні ресурси та побутова техніка для покращення умов проживання єгерів на кордонах заповідних ділянок.

По-третє, можна покращити охорону даного регіону, виділити ще одну 5-ту функціональну зону, так звану «зону ризику», до якої внести дуже рідкісні види фауни та флори.

По-четверте, здійснювати ще ширше еколого-просвітницьку роботу.

По-п'яте, залучати якнайбільше молоді до еколого-просвітницької роботи.

Можна проводити різноманітні плакати-заклики, конкурси, фестивалі на українському рівні, залучати іноземних спонсорів щодо збереження біорізноманіття та охорону природно-заповідного фонду Північного Причорномор'я.Ідея щодо формування екологічної мережі є інтегральною у справі збереження природного середовища, оптимізації ландшафтів, збереження генофонду живої природи, формування сприятливих умов для життєдіяльності людини.

На мою думку зі збереженням біорізноманіття, вирішенням цієї проблеми може стати створення офіційно затвердженої екомережі кожного району, області, країни. Для цього необхідно оцінити реальний стан території, розробити схему, що включатиме ядра і коридори мережі, врахувати зв’язок з сусідніми територіями і законодавчо затвердити статус новоствореного об’єкту.

Належна охорона таких охоронюваних територій, підкріплена співпрацею урядів та неурядових організацій різних країн, надасть дикій природі можливість жити і розвиватись. ідея формування екологічної мережі є інтегральною у справі збереження природного середовища, оптимізації ландшафтів, збереження генофонду живої природи, формування сприятливих умов для життєдіяльності людини.

Ці та інші заходи дадуть змогу значно покращити виконання заходів по охороні та збереженню заповідних комплексів, проведенню наукових досліджень, біотехнічних заходів, еколого-просвітньої роботи та природоохоронної пропаганди.