Творчий проєкт "Виготовлення вітальної листівки"

Історією виникнення листівки учениця 6 (5) класу ділиться у творчому проєкті з технологій "Виготовлення вітальної листівки", в якому також з єлементом вишивки стрічками розроблює і створює святкову листівку для привітання з Днем народження.

Докладніше про проєкт:

Робота над навчальним творчим проєктом дає змогу виготовлення вітальної листівки з вишивкою стрічками, вивчити особливості виготовлення святкових листівок, а також розглянути варіанти цікавих дизайнерських рішень. У творчій роботі використовується послідовна технологічна карта на виготовлення виробу.

Протягом проєктної роботи з технологій відбувається виготовлення вітальної листівки, а також ознайомлення з історією виникнення листівок та зародженням традиції привітання листівками. Робота надає перелік матеріалів і способів створення листівок власноруч.

Цей творчий проєкт можна використовувати для вивчення і виготовлення вітальних листівок на уроках технологій у 5 і 6 класах, а також у 7 і 8 класах з трудового навчання. При цьому учні можуть проводити власні розробки щодо дизайну листівки та вибору матеріалів, з яких вона має бути виготовлена.

Зміст

І. Організаційно – підготовчий етап.
1.1. Обґрунтування теми проєкту.
1.2. Історичні відомості про листівку
1.3. Аналіз моделей – аналогів
1.4. Характеристика моделей – аналогів.
ІІ. Конструкторський етап
2.1. Клаузура виробу
2.2. Ескіз виробу з описом.
2.3. Підбір матеріалів
2.4. Добір інструментів та обладнання
ІІІ. Технологічний етап
3.1. Послідовність виготовлення виробу.
IV. Заключний етап
4.1. Розрахунок собівартості виробу.
4.2. Реклама виробу.
4.3. Товарний знак
Висновок

1.1. Обґрунтування теми проєкту

У цьому навчальному році ученицям 6-го класу запропоновано в рамках предмету "технології" спроєктувати та виготовити вітальну листівку з елементами різних технік вишивки.

Мені дуже сподобалась ідея творчого проєкту виготовлення вітальної листівки з єлементом вишивки. Щоб мій виріб був виконаний вдало, я опрацювала різноманітну літературу з історії листівки, переглянула багато моделей – аналогів і знайшла цікаву та корисну інформацію про даний об’єкт.

Я поставила перед собою мету виконати цей творчий проєкт, щоб відобразити на вітальній листівці вишукану вишивку стрічками, яка є дуже оригінальним оздобленням для листівки. І я усвідомлюю, що переді мною дуже відповідальна робота, бо листівку використовують як подарунок та привітання з різними святами. І тому в моїх планах створити цікавий та ексклюзивний виріб, який не буде схожим на інші. Я хочу використати свій потенціал творчого мислення в реалізації поставленої переді мною задачі.

1.2. Історичні відомості про листівку

Листівка, або, якщо говорити повністю, відкритий лист, або, як її іноді називали в кінці XIX - на початку XX століття "артистична картка", маючи на увазі наявність на листівці будь-якого зображення художників, не має однієї точно визначеної дати народження.

Процес цей мав чимало ліній та напрямків розвитку, та й часу минуло достатньо, перш ніж листівка прийняла більш-менш звичний сьогодні вигляд. Втім, це цілком зрозуміло, тому що події, що відбуваються у світі, не обов'язково розвиваються послідовно і в одному напрямку. У житті є своя логіка.

І хоча єдиної дати появи листівки не існує, оскільки в кожній з країн цей шлях був різним, однак вже кінець XIX століття залишив нам чимале число прекрасних зразків цього жанру, і тому цей час цілком обґрунтовано можна назвати періодом розквіту мистецтва листівки.

Поява листівки багато в чому була викликана суто практичними потребами, так і сьогодні вона, не втративши своєї первісної функції, є одним з видів поштового зв'язку, хоча і мало поширеним через наявність більш швидкісних варіантів передачі інформації. Нині функції листівки дещо змінилися, і ми сприймаємо її головним чином як атрибут свята і привітання.

Отже, давайте подивимося на деякі з збережених документальних свідчень, що стосуються життя цього жанру, в сьогоднішній термінології віднесених до графічного дизайну. Одне з перших згадувань про вітальні листівки відноситься до 1777 року, коли Паризький поштовий альманах розмістив повідомлення про те, що поштою пересилаються як привітання так і поздоровлення у вигляді карток на самі різні випадки, з гравіруванням і текстом. Вони пересилаються відкритими для всіх. Автор цього винаходу - гравер Демезон. Самі листівки цього періоду до наших днів не дійшли.

В цей же час у Франції отримують широке поширення гравірування картки типу наших адресних і рекламних листівок, які були створені французьким гравером XVIII століття Шоффаром, відомим ілюстратором творів Ж.Ж. Руссо, Овідія і Лафонтена. Він же придумав найперші візитні картки, прототипи нинішніх, але більш помпезні і пишні. Першою з них стала створена в 1760-ті роки його власна особиста картка з докладною адресою, яка була прикрашена віньєтками.

Прикладом подібних карток є гравірована картка, виконана на замовлення іспанського гранда де Агвілар – і – Сантіллан. Тут присутній орел як алегорія знатності замовника, військові трофеї і прапори, які свідчать про мужність, мрійливий юнак, який грає амура і представляє ліричну сторону життя власника картки. Словом, всі необхідні атрибути життя для аристократа того часу. Парадний і декоративний характер зображення добре працює на підтримання престижу гранда, без сумніву художник зі своїм завданням впорався успішно.

Тоді ж, у XVIII столітті, гравіровані картки типу сучасних візитних вперше з'являються в Україні. Вони значно відрізнялися від того, що робив Шоффар, хоча українці, які дотримувались французького етикету, безсумнівно, знали про це нововведення. Збереглося кілька таких гравірованих, тобто виконаних у техніці друку, карток.

Як вважають дослідники, і не без підстав, виникнення образотворчої частини листівок відбулося не без впливу ще одного маловідомого сьогодні, а коли-то широко відомого жанру образотворчого мистецтва. Вважається, що далекими предками відкритих листів є так звані народні або лубочні картинки, які під різними назвами існували в Німеччині, Франції та Англії.

В Україну народні картинки були завезені в першій половині XVII століття з Німеччини. Це були гравіровані листи, розфарбованих від руки, які в давнину прикрашали житла простого люду: селян і реміслиників. Лубок існував до початку ХХ століття, коли його місце зайняв малюнок. Спочатку це були так звані німецькі або " фряжські " листи, нерідко мали релігійний зміст, пізніше вони перетворилися в копії ікон, які були широко поширені через дешевизну.

Нерідко в селянській хаті можна було зустріти одночасно і паперові ікони, і потішні листи. Найчастіше лубочними картинками для краси обклеювали скрині, але частіше вони прикрашали стіни селянської хати.

Лубок, втім, як і все народне мистецтво, мав безліч функцій: в селянському будинку він грав роль повчання та розваги, прикраси та навчання, оскільки зазвичай містив текстову частину, за якою можна було вчитися читати. Картинки були для народу своєрідними підручниками з історії та географії, вони висміювали вади і показували зразки поведінки.

У XVIII столітті лубочних картинках дуже популярними були героїчні картинки. Ближче до середини століття з'явились зображення кавалерів і дам або героїв західноєвропейських романів з іноземними іменами, які з'явилися як наслідування французького галантного жанру.

Приклад тому - лубок "Хоробрий витязь Венціан Францел", де вже сама назва видає французьке походження героя. На лубках зустрічаються і зображення історичних персонажів, але в простонародній, фольклорній інтерпретації. Такою є і "Битва Олександра Македонського з індійським царем пором", яка була популярна як у XVIII, так і в XIX столітті.

Лубок служив джерелом інформації, зображуючи як знамениті архітектурні пам'ятки, так і інше дивовижне тих років, це міг бути "Сильний звір слон", який для людей XVIII століття був рідкістю, або надзвичайно великий "Кіт, спійманий у Білому морі". Лубок представляв глядачам і зовсім фантастичні істоти, приклад тому "Райський птах АЛКОН".

У вигляді лубочної картинки міг бути виданий звичний сьогодні настінний календар "Сонце зі знаками зодіаку". Дуже популярний в народі був і сюжет "Аніко - воїн і смерть", ім'я героя якого стало прозивним, позначаючи марність зусиль. Бо ворог Аніко був непереможним і результат цієї зустрічі був заздалегідь зумовлений. Таким чином, тут ми вже зустрічаємося з філософським розумінням сенсу життя і ставленням до кінця життя кожної людини. Хоча картинки могли міститися в хаті і просто для краси ("Сова"), радуючи око і прикрашаючи інтер'єр.

Лубок був широко розповсюджений і дуже популярний в народі. На листівках зображались, наприклад, сцени на ярмарках, де можна було бачити розкладені на прилавках лубочні картинки. Картинки змінювалися протягом XVIII і XIX століть як за сюжетами, так і з точки зору технології.

Якщо у XVIII столітті дошки, з яких друкували лубки, були дерев'яними, то в XIX столітті вони стали металевими, і тому з'явилася можливість робити лінійний малюнок більш тонким і витонченим. Найбільш популярні сюжети народних картинок у більш пізній час, на початку XX століття, іноді відтворювався і у вигляді листівок.

Однак настав час повернутися з екскурсу в історію лубка безпосередньо до предмету нашої розмови - листівки. Подивимося, як розвивалися події далі, з'ясувавши, зокрема, яким чином виникла ідея не тільки замість листа в конверті використовувати відкриті поштові картки, але й зробити їх ілюстрованими.

Спочатку, у перші роки XIX століття у Франції з'явився ілюстрований поштовий папір, в 30-х роках XIX століття це нововведення з'явилося в Києві. Так, відомий поштовий папір, де в якості малюнків були використані мотиви з гравюр художників, присвячених архітектурним пам'яткам.

Малюнки безпосередньо на самих поштових картках вперше з'явилися в Англії, де на початку XIX століття широко поширився звичай розсилати вітальні різдвяні картки, перша з яких була створена в 1794 році художником Добсоном і являла собою малюнок із зображенням зимового пейзажу, що розташувався біля ялинки. Художник послав цю саморобну картку свому другу, і тому вона дуже сподобалася.

Треба сказати, що традиція створення авторських листівок, призначених для друзів і близьких, в мистецьких колах продовжує існувати і сьогодні, хоча вона видозмінилися, і тепер в подарунок можна отримати, наприклад, комп'ютерний варіант листівки. У 1795 році Добсон надрукував кілька десятків таких різдвяних карток і розіслав їх своїм знайомим. А в 1800 році знайшовся підприємець, який організував продаж таких карток. Це був перший випадок торгівлі листівками. Пізніше, на початку XIX століття діапазон випускаємих листівок розширюється, і до різдвяних додаються новорічні, а також такі популярні сьогодні "валентинки".

Далі події розгорталися в Німеччині. У листопаді 1865 року на германській поштовій конференції прусський поштовий радник Генріх фон Стефан запропонував випускати відкритий "поштовий листок", де одна сторона була призначена для адреси, а інша - для тексту. Але пропозиція цю було відкинуто.

Через два роки виникли ще два подібних проєкти. Один - від Лейпцігського продавця книг Фрідлейна, який просив у поштового відомства дозволу видати "універсальну кореспондентську картку", другий варіант належав Лейпцігській фірмі "Пардубіц", яка рекомендувала поштовим чиновникам випустити "універсальну кореспондент - карту", на одній стороні якої розташовувалась адреса, а на іншій передбачалося розмістити тридцять фраз, серед яких були різні привітання, слова співчуття, короткі повідомлення.

З усього цього людина могла вибрати потрібний варіант тексту, а все інше закреслити. Причина такої зацікавленості до поштових карток в Німеччині була цілком практична. Ці картки як друковані твори оплачувалися не за дорогим поштовим тарифом, а за більш низькою бандерольною таксою, оскільки вони не були листом. Але обидва настільки хитромудро задуманих проєкта були відхилені, оскільки втрачати гроші поштові працівники не хотіли.

Наступна історія вже в Австро-Угорщині. У січні 1869 року професор економіки Військової Академії у Відні Еммануїл Герман в одній з газет повідомив про винахід їм "кореспондентської картки". Автор цього варіанта пропонував обмежити текст листа двадцятьма словами, включаючи адресу і підпис. Пропозицію професора австро-угорським урядом було прийнято, за винятком обмеження тексту, оскільки для підрахунку слів необхідно було містити значну кількість поштових службовців.

Таким чином, 1 серпня 1869 року була випущена "кореспондентська картка" з віддрукованою маркою в два крейцера. Це була перша поштова листівка.

Спочатку, боячись цікавих очей, багато приватних осіб і особливо фірм уникали користуватися відкритими листами, але потроху публіка до них звикла, і листівки отримують все більш широке поширення, почавши свою подорож по світу. У 1871 році їх стали продавати поштові відомства Англії, Швейцарії, Люксембургу, Бельгії, Данії, Нідерландів, в 1872 році сюди приєдналися Швеція, Норвегія, Цейлон, в 1873 - Франція, Іспанія, Румунія, Сербія, Чилі, в 1874 - Італія.

В Україні відкриті листи були введені в обіг 1 січня 1872 року. Вони були не ілюстрованими. На одній стороні листівки писали адресу і наклеювалась марка, тут також було надруковано правило: "На цій стороні крім адреси не дозволялося нічого іншого писати". Друга сторона призначалася для письмового повідомлення, на ній містилася напис: "Поштове управління за зміст листа не відповідає".

Листівки були різного кольору. Найбільш ранні - сірувато-білі, далі в травні 1872 року з'являється три види поштових карток:

• універсальні - чорні, які можна було відправляти як усередині міста, так і в інші міста, в залежності від ціни наклеєною марки;
• коричневі - для відправки всередині міста;
• зелені - іногородні.

19 жовтня 1894 року в Україні було дозволено випускати "бланки відкритих листів приватного виготовлення". До цього часу монопольне право на випуск відкритих листів належало поштової відомству. Першими ілюстрованими листівками в Україні вважають фотографічні видові листівки із зображенням визначних пам'яток.

З листівками пов'язано чимало цікавих історій. Так, наприклад, листівка, яка має явно виражений слов’янофільський характер, була створена Петром Манойловічем, який жив у Відні і входив у групу сербів, що об'єдналися навколо редакції журналу "Zmaj". Художник приніс до редакції малюнок із зображенням драка, що тримає в пазурі звій. Нижче був зображений краєвид, який умовно представляє простір від Балкан до північно-сходу Європи. Ліва частина пейзажу уособлювала Туреччину, так як тут були зображені мінарети і мечеті, права була з куполами церков, увінчані хрестами. По морю, що розділяє праву і ліву частини пейзажу, пливе корабель з написами, які є назвами незалежних сербських територій. Таким чином, листівка грала роль політичного плаката, придбавши політичне забарвлення.

Цікавий епізод, пов'язаний з історією листівки, відбувся у Франції в 1870 році під час франко-прусської війни. 18 вересня Париж був осаджений пруськими військами і тому 26 вересня уряд національної оборони Франції видав декрет про використання повітряних куль для зв'язку столиці з іншою територією країни. 30 вересня в повітря піднялась перша повітряна куля, яка уносила в своїй гондолі 4 кг відкритих листів "Cartes postales par ballon". На них була додаткова напис: "Par ballon non monte". На додаток до цього на картках були надруковані антивоєнні гасла.

Одна з версій появи ілюстрованих поштових карток, дуже близьких до сучасного варіанту, пов'язана з подіями тієї ж франко-прусському війни. Сталося це взимку 1870 року, коли французька армія, що налічувала близько 40000 солдатів, була зосереджена в маленькому містечку Конлі в Бретані. Незабаром для солдат не вистачило конвертів та паперу для відправлених листів.

Тоді продавець книг Леон Бенардо вирішив використати для цієї мети картон, який був на складі. Він нарізав його і пустив у продаж. Випадково йому попалися листи, на яких були зображені солдатські малюнки та карикатури. Ця ідея йому сподобалася, і кмітливий книготорговець придумав патріотичну віньєтку, прикрасивши нею листівки. Успіх задуму виявився настільки великий, що Бенардо в тому ж році випустив ще одну листівку, присвячену армії та флоту.

Крім названих, він був автором і видавцем ще восьми листівок, що мали відношення до франко-прусському війні. Серед авторів перших листівок згадується гравер по міді Франс Роріх. Зокрема, йому належить картка з видом Женевського озера, яка була випущена в Цюріху в 1872 році. Це була так звана видова вітальна листівка, яка благополучно існує і сьогодні.
В Україні вітальні картки з'явилися в кінці XIX століття.