Народні легенди й перекази про лелеку

1.8. Народні легенди й перекази про лелеку

В Україні лелека вважається вісником весни. Приліт птахів весною відзначався людьми здавна.

Зникнення птахів восени і повернення навесні здавалося дивним. Древні слов'яни вважали, що птахи на зиму летять у вирій.

В українській мові збереглось це слово «вирій» — рай древніх слов'ян. Повертання птахів навесні пов'язувалось зі звісткою богів, пізніше було прив'язане до християнських весняних свят.

В Україні багато прикмет про погоду, пов'язаних із білим лелекою. Він приносить тепло і забирає його назад до вирію.

• Рано прилетів — буде тепле літо.
• Лелека починає непокоїтися — на погану погоду.
• Активно тріщить увечері дзьобом — завтра буде сонячний день.
• Стоїть на одній нозі — значить треба чекати похолодання.
• Якщо не відлітає далеко від гнізда, а тримається поблизу, — на негоду.
• Коли птах погожого дня тримається сухого місця, то й наступний буде сонячним.
• Перед тим, як здійметься вітер, лелеки довго кружляють біля своїх гнізд.

Є й землеробські прикмети, пов'язані з бузьками. Наприклад: заклекотали лелеки в гнізді — час садити цибулю.

Існують народні прикмети:

- Якщо лелеки вiдлiтають iз двору несподiвано i не повертаються до гнiзда – бути пожежi або двiр спустiє.

- Якщо лелека дивиться до гори - на вмируще.

- Де лелека не лiтає, а на весну додому повертає.

- Лелеки «приносять» дiтей.

- На чиєму подвір’ї поселиться цей дивовижний птах - там буде мир i щастя.

Існує повір'я, що лелеки приносять до хати діточок. Тобто, коли на даху будинку оселився лелека, то найближчим часом слід чекати народження дитини, та й у самій домівці неодмінно пануватиме спокій, мир, злагода, достаток. І здоров'ячко не омине порога.

Лелека (бузьок) – птах спостережливий. У народі кажуть: «Коли лелека бачить негаразди між людьми, то стоїть на одній нозі, а коли між людьми панує добро, то величаво походжає на двох і весело та гучно клекоче».

Як і звідки з'явилися птахи лелеки на Землі? Є одна дуже давня цікава легенда про лелек, яку розповідали нам ще наші батьки. Розповідають цю легенду і в Україні в Карпатах.

Прийшов якось до Бога чоловік:
— Боже, коли ж на всій землі запанує мир, спокій та злагода? Коли всі будуть жити в достатку?
— Буде так, як ти хочеш, чоловіче, але спочатку ти повинен виконати одне нескладне завдання: потрібно піти на край землі і викинути в провалля мішок, що я тобі дам і тоді всі люди на землі будуть жити в мирі та злагоді, — сказав Бог, даючи чоловіку мішок.
— Добре! Я виконаю завдання!
— Але ні в якому разі ти не повинен розв'язувати мішок і дивитися що там. Це дуже важливо. Без цього я не зможу виконати твоє прохання.

Згодився чоловік на цю просту умову, взяв мішок та пішов на край землі. Йшов-йшов він, але цікавість його розпирала, адже в мішку було щось живе, щось ворушилось там, але не можна було заглядати в нього. Подумав чоловік чи не подивитися, що ж там він несе, але Бог суворо заборонив це робити, тому він пішов далі.

Йшов чоловік вже багато днів і майже кожну хвилину цікавість його розросталась й він не зміг спинити себе. Вирішив трохи розв'язати мішок та зазирнути одним оком, що ж там він несе до провалля. Як тільки розв'язав чоловік той мішок, одразу ж з нього почали розповзатися в різні сторони гадюки, змії, жаби, та й так їх було багато, що він не зміг зібрати їх назад в мішок.

Повернувся чоловік до Бога:
— Не зміг я виконати твоє завдання. Цікавість мене розперла і розв'язав я мішок. Що ж тепер робити?
— Велике лихо ти наробив! — відповів Бог, — тепер поки ти не збереш назад в мішок всіх тих змій і жаб, не буде на землі миру та й злагоди...

Перетворив Бог чоловіка на лелеку і полетів лелека збирати жаб и змій назад в мішок, але розповзлися вони вже по всьому світові. Ось і досі літає лелека по всьому світові, збираючи жаб і гадюк, мріючи, що виконає він завдання, викине їх всіх в мішку в провалля на краю землі и запанує на решті в усьому світові мир, любов і злагода.

Лелеку завжди зображали добрим героєм у народних казках та легендах.

Якось у хатині, де мешкала сім’я з двома немовлятами, сталася пожежа. Лелеки, що мешкали на солом'яній стрісі будинку, заметушилися, почали кликати на допомогу.

Батьки працювали в полі, тож не могли побачити, що сталося.

Тоді чорногузи кинулись до обійстя і винесли дітей з полум'я. Відтоді у лелек червоні ноги та дзьоб і чорні кінчики крил, обпечені в пожежі.