Шерстистий і Колумбійський мамонти, Стеготетрабелодон

Мамонти найбільш відомі нам тварини з мультиплікаційних фільмів та книжок. Але, чи багато ми про них знаємо?

Шерстистий мамонт (Mammuthus primigenius) з'явився приблизно 300 тисяч років тому в Сибіру, звідки поширився в Північну Америку і Європу.

Мамонти були покриті грубою шерстю, довжина якої сягала 90 см. Проти холоду мамонт мав шар жиру завтовшки майже 10 см, який слугував йому у якості додаткової теплоізоляції.

Звісно, літня шерсть мамонта була коротшою і менш щільною. Колір шерсті був швидше за все темно-коричневим або чорним. У порівнянні з сучасними слонами шерстистий мамонт мав маленькі вуха і короткий хобот.

Шерстистий мамонт був дуже добре пристосований до холодного клімату і не був таким величезним, як часто думають люди. Дорослі мамонти досягали у висоту від 2,5 до 4 м, що трохи більше сучасних слонів. Проте, вони були значно масивніші і досягали ваги у 8 тонн.

Їх відмінністю серед видів хоботних були сильно зігнуті бивні та особливий наріст на верхній частині черепа, високий горб і задня спадаюча частина спини. Знайдені при розкопках бивні досягали довжини 4,3 м, а їх вага сягала 84 кг. Але в середньому бивні шерстистого мамонта складали 2,5 м і важили близько 45 кг.

Колумбійський мамонт без шерсті

Окрім шерстистих північних мамонтів існували ще і південні, зокрема колумбійські мамонти (Mammuthus columbi), у яких не було шерсті. Колумбійський мамонт був одним з найбільш великих представників сімейства слонових, які коли-небудь існували на Землі.

Висотою в загривку дорослі мамонти були 4,5 м, а їх вага досягала 10 т. Колумбійський мамонт стикався з шерстистим мамонтом у північній межі ареалу і мешкав на просторах Північної Америки.

Стеготетрабелодон

Стеготетрабелодон (Stegotetrabelodon) – є представником сімейства елефантид, що доводить теорію про те, що у самих слонів раніше було по 4 добре розвинених бивня.

Стеготетрабелодон відрізнявся тим, що нижня щелепа його була довша за верхню, але бивні в ній були коротші. При зімкненні щелеп тварини нижні бивні входили в проміжок між верхніми.

При подалшому розвиненні у кінці міоцену (5 млн. років тому) хоботні почали втрачати нижні бивні та стали біль схожими з сучасними слонами.