Проєкт "Хелловін і свято Івана Купала. Схожість і відмінності"

У межах дослідницького проєкту з англійської мови розглядаються спільні та відмінні риси Хелловіна і свята Івана Купала, аналізуються ученицею 10 класу їхнє походження, символіка, обряди та значення в культурі різних народів.

Докладніше про роботу:

У цій дослідницькій роботі з англійської мови авторка розглядає походження свят Хелловіна та Івана Купала, символи та атрибути, обряди та традиції. Учениця приходить до висновку, що між святами є схожість: обидва свята пов’язані з віруваннями про духів, магію та межу між світами. При цьому є і відмінності: різний час святкування (осінь vs літо), настрій (містично-страшний vs життєрадісний), культурний контекст. Отже, проєкт пояснює, як ці два свята відображають світогляд різних народів і що між ними спільного та відмінного.

Дослідницький проєкт про Хелловін і свято Івана Купала буде корисним для учнів, які вивчають культуру, традиції та історію різних народів, для вчителів, як наочний матеріал для уроків, а також для усіх, хто цікавиться святами, зокрема Хелловін і Івана Купала, та любить порівнювати культури, адже проєкт допомагає краще зрозуміти спільне та відмінне в традиціях та розширює кругозір і допомагає глибше зрозуміти культурну спадщину різних народів.

Зміст

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. СВЯТО ХЕЛЛОВІН
1.1. Історія виникнення Хелловіну.
1.2. Символи свята
1.3. Традиції Хелловіну.
1.4. Прикмети та забобони, пов’язані зі святом Хелловіну.
РОЗДІЛ 2. СВЯТО ІВАНА КУПАЛ
2.1. Походження свята
2.2. Символи свята
2.3. Традиції та обряди на Івана Купала
2.4. Прикмети та забобони свята Івана Купала.
РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯННЯ ХЕЛЛОВІНУ ТА СВЯТА ІВАНА КУПАЛА.
3.1. Подібність Хелловіну та Івана Купала.
3.2. Відмінності Хелловіну та Івана Купала.
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

Тема проєкта: Хелловін і свято Івана Купала. Схожість і відмінності.

Актуальність теми полягає в тому, що обидва свята мають глибокі корені в культурі та традиціях своїх народів. Дослідження їх допомагає зрозуміти, як змінюються культурні практики під впливом глобалізації. Хелловін, що прийшов з Західної культури, і традиційне українське свято Івана Купала, є прикладами того, як святкування можуть впливати на соціальні зв'язки і взаємодію в суспільстві.

Вивчення цих свят може стати основою для виховання патріотизму та поваги до культурної спадщини, а також сприяти розвитку критичного мислення у молоді.
Аналіз схожостей і відмінностей між святами дозволяє виявити універсальні елементи в культурних традиціях, що може бути цікавим для дослідників та широкої аудиторії.
Таким чином, ця тема є актуальною для дослідження взаємозв'язків між культурами та їх розвитком у сучасному суспільстві.

Об'єкт дослідження: Хелловін і свято Івана Купала.

Предметом дослідження є культурні традиції, обряди та символіка, пов'язані з цими святами. Дослідження охоплює їх історичний контекст, соціальні функції, а також вплив на сучасне святкування в різних культурах.

Мета дослідження полягає у виявленні та аналізу культурних, історичних і соціальних аспектів обох свят, їх схожостей і відмінностей, а також дослідження впливу глобалізації на традиційні практики святкування.

Завдання роботи:

1. Дослідження історії обох свят, їх походження.
2. Аналіз традицій та обрядів, пов'язаних з Хелловіном і Івана Купала.
3. Вивчення символіки свят, а також їх культурного значення.
4. Провести порівняльний аналіз обох свят.

Теоретична значущість роботи полягає в порівнянні культурних традицій обох свят, що дозволяє глибше зрозуміти їх символіку, вшанування природи та цикли життя. Дослідження впливу глобалізації на традиційні свята висвітлює зміни в їх сприйнятті в сучасному світі, а аналіз соціальних функцій свят допомагає визначити їх значення для ідентичності та спільноти. Використання порівняльного аналізу також робить внесок у методологію досліджень у галузі культурології, сприяючи розумінню культурних процесів і їх еволюції.

Хелловін чи Гелловін (Halloween) – свято англомовних країн, пов’язане з традиціями древніх кельтів Ірландії та Шотландії, яке існує вже більше двох тисяч років, і з кожним роком набуває все більшої популярності в світі та Україні. З кінця XX століття, в ході глобалізаційних процесів, мода на Хелловін атрибутику поширилася більшістю неангломовних країн Європи та Азії, зокрема, в Японії, Південній Кореї, Сінгапурі, Австралії та Нової Зеландії, в ряді острівних країн Океанії, з недавнього часу – і в Україні.

Вперше назва Хелловіну згадується у 1745 році. Слово походить від англійського Hallowe’en – скорочення виразу «All Hallow’s Eve» – «Вечір усіх святих», яке в свою чергу розшифровується як «All Hallowed Souls Eve» – «Вечір усіх святих душ». Назва Хелловін пов’язана з язичницьким святом Самайн, яке святкували стародавні кельти, тому Ірландію можна назвати історичною батьківщиною свята. «The World Book Encyclopedia» зазначає: «Слово Самайн означає «кінець літа»».

Це свято вказувало на початок темної зимової пори, і його святкували 1 листопада. Коли християнство прийшло в Англію і континентальну Європу, 1 листопада стало називатися «Днем всіх святих» і було присвячено тим святим, у яких немає свого особливого дня для вшанування. Цього дня служилась так звана «меса всіх святих», а ніч перед нею стала називатися «Переддень дня всіх святих» – «All Hallows E’en». Вважається, що у цю містичну ніч відкриваються двері у потойбічний світ, а духи померлих приходять на землю.

Традиція святкування Хелловіну сягає корінням часів древніх кельтів, які мешкали на території Британії, Ірландії та Франції близько 2 тис. років тому.
Кельти вірили, що у ніч з 31 жовтня на 1 листопада стирається кордон між світом живих і мертвих, а душі повертаються на землю. У ці дні вони відзначали свято Самайн. Кельти виголошували пророцтва, палили величезні багаття і приносили жертви богам. Під час таких церемоній вони носили костюми зі шкір та голів тварин.

Самайн практично завершував сільськогосподарський рік, а наступного дня вже починав відлік новий. Таким чином, 1 листопада можна вважати Новим роком за кельтськими традиціями. Завершення пасовищного періоду супроводжувалося масовим забоєм худоби – залишали тільки для розмноження. І тому в ці дні починалися безкінечні кельтські бенкети, коли в казанах варилося і з’їдалося м’ясо, на вертелах випікалися цілі тушки свиней, овець та іншої живності. Ясна річ, не обходилося без вживання великої кількості вина, яке доставляли кельтам із Массалії, Греції та Риму. Власне, вино кельти обмінювали тоді на худобу.

На Самайн головними дійовими особами були кельтські жреці – друїди (сини дуба). Загальний збір племені відбувався, як правило, на місці святилища, яке здебільшого влаштовували у священних гаях. Оскільки друїди поклонялися дубу, то ритуальні дійства і жертвоприношення тривали у дубових, зрідка тисових гаях на вершинах пагорбів.

Цікаво, що перед початком дійства друїди зрізали з дубів величезні нарости – омелу, яку додавали до ритуальних напоїв. До речі, слово «омела» в ірландській мові означає «всезцілююча», а науковці нині довели її протипухлинну дію. Після християнізації кельтських народів церква пристосувала поганське свято Самайн під Хелловін, тобто Навечір’я Усіх Святих. А народна традиція збагатила його маскарадом нечистої сили добрих і злих духів. У цю ніч запалюють так звані ліхтарики Джека, до столу подають кекси, а також страви з яблук і динь.

31 жовтня, за стародавнім повір'ям кельтів, світи живих і мертвих відкривали свої двері. Мешканці потойбічного світу пробиралися на землю. Кельти називали цю ніч Самайн, або Самхейн. Для того, щоб не стати жертвами духів і привидів, кельти гасили у своїх будинках вогонь та надягали на себе звірині шкури, щоб відлякувати непроханих прибульців. На вулиці біля будинку залишалися ласощі для духів, а сам народ збирався біля вогнища, які розпалювалися жерцями, та приносили у жертву тварину.
Після жертвопринесення люди брали священний вогонь, щоб внести його до себе в будинок. Ця традиція передавалася від покоління до покоління аж до першого століття нашої ери.

Гарбуз
Одним з ключових символів страшного свята є порожній гарбуз з вирізаною на ньому «примарною» посмішкою (див. Додаток 1). З настанням темряви в такому гарбузі запалюють свічку. Мало хто знає, що на Заході цю прикрасу називають «Ліхтарем Джека».

За легендою, колись давним-давно в Ірландії жив дуже хитрий і скупий фермер на ім’я Джек.
Одного разу, попиваючи в таверні ель, він зустрів самого Диявола, вони разом випили, а коли у Джека не залишилося грошей, щоб розрахуватися за чергову кухоль випивки, Диявол погодився заплатити в обмін на душу фермера. Для цього Йому довелося перетворитися на монету, а хитрий Джек замість того, щоб заплатити, просто засунув цю монету в кишеню, де лежав срібний хрест, який не дав Дияволу прийняти свій первісний вигляд. Потрапивши у пастку, Диявол був згоден на будь-які умови, так Джек виторгував собі кілька років спокійного життя і обіцянку ніколи не брати його душу в пекло.

Через деякий час Джек помер, а оскільки на землі він був грішником, дорога в рай для нього була закрита, і йому нічого не залишалося робити, крім як провідати свого старого приятеля Диявола. Але Диявол, пам’ятаючи про свою обіцянку, відмовився впустити фермера в пекло, але дав йому тліюче вугілля з пекельного багаття, щоб Джек міг освітити свій шлях.

Щоб подарунок Диявола горів довше, Джек вирізав ліхтар з ріпи і поклав у нього жар. З тих пір ліхтар Джека – символ неприкаяної душі, яка блукає в темряві, освітлюючи свій шлях тліючим вуглинками.
Коли Хелловін став відзначатися в Америці, ріпу замінили на яскравий гарбуз, який швидко здобув загальне визнання і став головним символом свята.

Відьомські символи
Ще один традиційний символ Хелловіну — силует відьми на фоні повного Місяця. Сучасний образ чаклунки включає гострий капелюх, гачкуватий ніс і довгу мітлу. Але чому відьми пов’язані з Хелловіном?

У Середньовіччі люди вірили, що деякі жінки володіють надприродними здібностями, тому їх називали відьмами (“ті, що все знають”). Спочатку відьом вважали могутніми цілительками, але пізніше чаклунство стало асоціюватися з чорною магією. Вважалося, що завдяки здатності накладати сильні заклинання вони отримують сили від Диявола і накопичують найбільше енергії в жовтні, коли дні стають темнішими, а ночі довшими.

Кажани
Чому кажани асоціюються з Хелловіном? Бо вони відомі як створіння, котрі живуть у темних печерах й прокидаються лише вночі. Кажанів пов’язують зі злом і смертю, тому вони стали одним із найвпізнаваніших символів свята.

Наймоторошніше те, що є кажани, які п’ють кров інших тварин. Ось чому вони часто зустрічаються в історіях про вампірів. Завдяки знаменитому роману Брема Стокера “Дракула” та сучасним фільмам жахів багато хто вірить, що вампіри можуть перетворюватися на кажанів і навпаки. Незалежно від того, правда це чи ні, ніхто не захоче, щоб його вкусив кажан або вампір!

Чорні коти
Чорних котів можна побачити на більшості декорацій до Хелловіну. У багатьох країнах вони мають різне символічне значення: для одних це знак удачі, для інших — погана прикмета. У будь-якому разі образ чорного кота овіяний міфами та забобонами. Але чому вони є символом Хелловіну?
Середньовічні люди вірили, що відьми та злі чарівники можуть перетворюватися на чорних котів. Оскільки їм легко сховатися в темряві, вони були ідеальним маскуванням для злих чаклунів, на яких полювали. Крім того, деякі люди вважали, що чорні коти — це демони, які перевертаються на тварин, щоб шпигувати за людьми.

Під час святкування стародавнього Самайна друїди кидали кішок у вогонь, часто в клітках з вербових прутів, як частина ритуальних дій.
Чорний колір тісно пов’язаний зі смертю та злом, тож не дивно, що чорні коти стали символами Хелловіну.

Привиди
Привиди — це духи померлих людей, які не потрапили ані в рай, ані в пекло, а тому змушені блукати світом живих. Оскільки Хелловін — час, коли світи живих і мертвих найменш розділені, люди вірять, що привиди активно намагаються знайти вихід.

Через те, що у ніч Хелловіну духи вільно блукають серед живих, вони можуть відвідувати свої домівки та близьких. Однак не всі з них милі та доброзичливі, як часто показують у фільмах. Деякі привиди можуть переслідувати ворогів, тому вони є ідеальним символом цього моторошного свята.

Опудала
У жовтні можна побачити багато опудал. Раніше їхнім завданням було наводити страх на чужинців і відлякувати їх від полів під час жнив. Після закінчення збору врожаю люди зазвичай спалювали опудала, проводячи святкові ритуали. Потім їхній попіл повертали у землю як символ відновлення посівів.
У сучасній культурі опудала втратили своє первісне призначення, але вони все ще асоціюються з містикою і страхом під час Хелловіну. Люди зазвичай одягають їх у брудний старий одяг і використовують гарбузи замість голів або вибирають страшні костюми з черепами та кров’ю. Вони неодмінно наведуть жах на кожного, хто проходитиме повз.

Павуки
У давні часи павуки були символами містики й магії. Через природну здатність плести павутину їх вважали ткачами долі, які могли передбачити смерть. Та як павуки стали символами Хелловіну?
На це є кілька причин. Як і чорні коти, павуки асоціюються з чаклунством і, як кажани, живуть у темних, моторошних і покинутих місцях. Додати до цього ще можно той факт, що павуки візуально страшні й укуси деяких з них можуть вбити. Не дивно, що багато людей бояться їх!
З наближенням Хелловіну костюми, макіяж і прикраси, натхненні павуками, можна побачити майже всюди. Павуки природно викликають тривожне відчуття, що робить їх одним із найстрашніших символів Хелловіну.

Скелети й черепи
Як ми вже згадували, Хелловін — час, коли світи живих і мертвих найменш розділені. Тому люди постійно думають про свою смертність. Немає іншого символу Хелловіну, який уособлює смерть краще, ніж скелети й черепи. Вони нагадують людям про те, що невідворотньо станеться.
Череп також є важливим символом Дня мертвих, який святкують у Мексиці. Хоча у мексиканській культурі черепи тісно пов’язані зі смертю, їх прикрашають барвистими орнаментами на знак пам’яті.
Ми звикли бачити веселі декорації зі скелетами, що танцюють, серед інших символів Хелловіну. Але, якщо подумати про їхнє походження, стає трохи моторошно.

Одягання в карнавальні костюми
Одягання в карнавальні костюми — порівняно недавній елемент свята. Вперше як повноцінний звичай воно зафіксовано на початку XX століття та сходить до американських традицій костюмованих вечірок. Вперше носіння маскарадних костюмів на Хелловін зареєстровано в 1895 в Шотландії, коли діти в масках ходили по домівках та отримували цукерки, тістечка, фрукти та гроші. Немає жодної згадки про подібні традиції в США, Ірландії або Англії до 1900 року.

В Шотландії дітей, які, одягнувшись у карнавальні костюми, зображують різних монстрів або інших персонажів, ходять від будинку до будинку та випрошують солодощі, називають guisers, а сам звичай —Guising («гайзінг», від англ. guise — носіння маски, наряду, жартівливе перевдягання) (див. Додаток 2). Костюми для Хелловіну, зазвичай, починають продавати ще в серпні.

Самі костюми на Хелловін значно еволюціювали за минуле століття. Спочатку костюми були образами потворних схудлих людей. Це виглядало далеко не святково та достатньо лякаюче. Але вже до початку 2000 костюми дедалі більше набували яскраві образи і саме свято перетворювалося на шоу.

Основна тема костюмів на Хелловін — це різна нечисть або надприродні персонажі, проте популярні й костюми на абсолютно довільну тематику, хоча основний мотив продовжує залишатися найпоширенішим. Так, в 2000-х серед костюмів на Хелловін можна було зустріти не лише костюми вампірів, перевертнів або відьом, а й фей, королев, діячів поп-культури та навіть рольові костюми сексуальної тематики.

Випрошування солодощів (Trick-or-treat)
Традиція вбиратися в костюми та ходити від хати до хати, випрошуючи солодощі, з'явилася ще в Середньовіччі та спочатку була пов'язана з Різдвом. В Англії та Ірландії бідняки здавна ходили по домівках та випрошували так звані «духовні тістечка» в День всіх святих (1 листопада), обіцяючи в обмін молитися за душі померлих родичів господарів. Хоча цей звичай вважається споконвічно британським, дослідники також знаходили згадки про нього на півдні Італії. Один з персонажів комедії Вільяма Шекспіра «Два веронці» вимовляє фразу «Ти скиглиш, як жебрак на День всіх святих», що свідчить про значне поширення цього звичаю вже наприкінці XVI століття.

Термін Trick-or-treat вперше став використовуватися в США, його використання зафіксовано 1934 року, а активно поширюватися він став лише з 1939 року. Літературно його можна перекласти як жарт або частування (поширені варіанти — частування чи капость, цукерки або смерть та ін.), що вказує на жартівливу загрозу нанести шкоду, якщо господар не принесе дітям частування.

Але усталеного перекладу терміну в українській мові немає та зазвичай він надається в оригіналі, або з заміною на фразу гаманець або життя. Хоча термін спочатку згадувався лише на заході Північної Америки, до 1940-років відзначено вже широке поширення по всій країні. В нинішні часи фраза має виразно жартівливий відтінок і її часто використовують за межами США, наприклад, в Ірландії та Японії, не боячись отримати звинувачення в здирництві.

Атракціони
Важливою традицією святкування Хелловіну є організація так званих Haunted attractions (укр. Атракціони, населені примарами), головна мета яких — приємно налякати відвідувачів. Найстаршим подібним атракціоном вважається «Населений примарами будинок Ортона та Спунера», відкритий 1915 року. У більшості випадків цей бізнес має чіткі сезонні рамки.

Від звичайних «будинків з привидами» ці атракціони відрізняються використанням стогів сіна і кукурудзяних лабіринтів в символіці. Подібні заходи приносять США приблизно 300—500 мільйонів доларів на рік і залучали до 400 000 клієнтів під час піку цієї індустрії 2005 року. Технічний рівень подібних проєктів постійно зростає, аж до голлівудського рівня.
У США до цих атракціонів пред'являється ряд вимог.

Крім стандартного дотримання правил безпеки, вони повинні бути обладнані знаками, що попереджають про густий туман, гучні звуки тощо. Зазвичай відвідування цих атракціонів заборонено для вагітних жінок та людей зі слабким серцем. Відповідно до закону, перед відкриттям атракціон повинен отримати спеціальний дозвіл перевірників.

Корпорація Дісней щорічно відзначає Хелловін у всіх своїх тематичних парках. В атракціоні Примарний маєток (тільки Каліфорнія та Токіо) міняють все досконально і за основу свята в Переддень Дня всіх святих царює обстановка «Жаху перед Різдвом» Тіма Бертона, де головним персонажем мультфільму є
Джек Скеллінгтон.

Ворожіння у ніч Хелловіна
У Хелловін прийнято ворожити. У цей день духи стають дуже активними, тому багато дівчат прагнуть дізнатися долю саме в цю таємничу ніч. Існують кілька старовинних ворожінь, які використовувалися ще в далекій давнині.

У цю ніч дівчина може побачити свого судженого. Для цього вона повинна взяти червоне яблуко, запалену свічку в свічнику і дзеркало. Світло в приміщенні повино бути вимкнене. Свічку необхідно поставити поруч з дзеркалом. Після цього потрібно вдивитися в дзеркало. Паралельно необхідно або їсти яблуко, або розчісувати волосся. Суджений здається в відображенні, він нібито буде стояти за спиною ворожбитів. Цей спосіб ворожіння дуже непередбачуваний. Ви можете залучити не тільки образ майбутнього чоловіка, а й закликати непрошених гостей – злих духів. Якщо свічник раптом впав, ворожіння на судженого необхідно одразу припинити, так як це ознака присутності злих духів.

Існує чимало забобонів, пов’язаних зі святом Хелловін. Розберемося, що треба, а чого не можна робити цього дня:

• після настання темряви щільно закрити всі вікна та двері в будинку;
• прикрасити житлові приміщення горіхами та свічками, а перед вхідними дверима обов’язково покласти гарбуз. Можна просто покласти цілий овоч, але краще звичайно, виготовити з неї ліхтарик, вирізавши на гарбузі пику (див. Додаток 3).
• якщо в ніч перед першим днем листопада в будинку буде виявлено павука, то це знак поганий, що свідчить про присутність у приміщенні злих духів. Потрібно обійти будинок по периметру із запаленими свічками, а виявленого павука в жодному разі не вбивати, а постаратися обережно виставити на вулицю;
• у святкову ніч не можна залишати білизну, що сушиться, навіть якщо сушарка стоїть на балконі.

Людина, яка потім одягне одяг, що сушився в ніч на Хелловін, буде притягувати нещастя, як до себе, так і до оточуючих. Тому, якщо ви вірите в прикмети та забули зняти білизну перед настанням «страшної» ночі, то доведеться все перепрати заново. Вода змиє весь негатив.
Що ще не прийнято робити на Хелловін? У різних країнах прикмети різняться. Так, десь категорично заборонено дозволяти ночувати у будинку чорним котам. Тому навіть улюблених домашніх вихованців прийнято цієї ночі виставляти на вулицю.

У багатьох місцевостях вважається гарною прикметою вбити кажана, проте, є й протилежні забобони, що кажуть, що летючі миші віщують багатство.
Вважається дуже корисним у святкову ніч одягати на себе одяг «виворіт навиворіт», а ще виходити з дому спиною вперед. Таким нехитрим чином люди намагаються обдурити духів.

Свято Івана Купала в Україні – це давнє язичницьке дійство, що переплітається з християнськими мотивами, відзначаючи літнє сонцестояння як час очищення, магії та єднання з природою. Воно включає стрибки через багаття для очищення від зла, плетіння вінків із трав і квітів, які пускають на воду для ворожіння на долю, а також пошуки міфічного цвіту папороті, що обіцяє багатство й щастя. Ці традиції сягають корінням тисячоліть, символізуючи перемогу світла над темрявою, родючість землі та циклічність життя, і досі живуть у сучасних святкуваннях, особливо в сільських регіонах.

Історія свята починається з дохристиянських часів, коли слов’яни шанували бога Купала як покровителя сонця й любові, а з приходом християнства воно набуло імені Івана Хрестителя, поєднавши вогонь і воду як елементи хрещення. Значення Івана Купала полягає в його ролі як мосту між минулим і сьогоденням, де обряди не лише розважають, а й нагадують про гармонію з природою, родинні зв’язки та віру в дива. У 2025 році, з урахуванням переходу на новий календар, святкування припадає на ніч з 23 на 24 червня, зберігаючи автентичні звичаї в різних регіонах України.

Також змінилася назва — з "Купала", свято перетворилося на "Івана Купала". Незрозуміло, чи існував Купало чи Купайло в уяві давніх слов'ян як божество чи міфологічний персонаж до виникнення свята, чи з'явився, як його наслідок — дослідники вважають, що назва дня могла виникнути від кореня "куп", що створює ряд слів, які позначають об'єднання людей: "вкупі", "купно". Ще один варіант — походження від слова "купатися": занурення у водойми відіграє у святі велику роль, адже очищення за допомогою вогню та води — це давня форма магічних дій.

До свята чи після, але образ Купайла виник — і став покровителем кохання, шлюбу, продовження роду, богом літнього сонця.

Свято Івана Купала неможливо уявити без його ключових символів, кожен з яких має глибоке значення. Вони відображають зв’язок людини з природою та віру в її магічні сили. Ось основні атрибути, які супроводжують святкування.

Опудала Купала та Марени
Головними персонажами свята є Купало та Марена, які уособлюють боротьбу добра та зла. Згідно зі старослов'янськими віруваннями, кожної зими на світ обрушується богиня Марена, яка заморожує землю, сіє розбрат та насилає хвороби і голод. Марена, або як її ще в народі називали Мара - це зимове божество, яким лякали неслухняних дітей. В східних регіонах України Марену вважали старшою русалкою, з вини якої топилися люди та худоба.

Як протилежність Марені, в слов'янських віруваннях, виступає Купало - міфологічний персонаж, якого вважали покровителем шлюбу та продовження роду.
Власне саме свято починали з виготовлення опудал Купала та Марени (див. Додаток 4). Опудала робили з соломи, гілок верби та очерету. Купала прикрашали квітами, намистом та стрічками, а в опудало Марени вплітали траву і встромляли гілки вишні або чорноклену. Довкола опудал водили хороводи та співали купальські пісні, а вночі наприкінці святкувань Марену спалювали або топили, що символізувало перемогу добра над злом.

Вогонь
Обов'язковий атрибут Купала — велике вогнище, яке є серцем свята та через яке стрибають поодинці або парами. Стрибки через вогонь символізують очищення від зла, хвороб і невдач. Також вважалося, що якщо закохані зможуть перестрибнути багаття, не роз'єднавши рук, їхня любов триватиме все життя.
Вогонь вважався священним, адже він уособлював сонце. За традицією, багаття розпалюють із сухих гілок, зібраних усією громадою, а його полум’я має горіти до ранку.

Вогонь відлякував злих духів, які в дні Купала за повір'ями виходили з потойбічного світу в світ живих. Також існувало повір'я, що якщо жінка відзначила Івана Купала і не побувала біля вечірнього багаття, вона відьма.

Вода
Купання в річках чи озерах у купальську ніч вважалося цілющим. Вода, за повір’ями, набувала магічних властивостей, змиваючи гріхи та даруючи здоров’я. У деяких регіонах дівчата вмивалися росою, вірячи, що вона збереже молодість.

Вінки
Вінки символізують зв’язок з природою та мають захисні і магічні властивості. Тож варто обирати саме природні матеріали, наприклад:

• польові квіти і трави (незабудка, мак, вусики хмелю, волошка, мальва, ромашка, любисток, калина, барвінок, деревій, чорнобривці, безсмертник).
• гнучкі гілочки для основи (верба, лоза).
• не можна використовувати вовчі ягоди, папороть і дурман, які привертають нечисту силу.

Купальське дерево та цвіт папороті
Оскільки дата Івана Купала уходить корінням глибоко в язичницькі вірування, поклоніння природі займає особливе місце в процесі святкування. Саме тому, одними з невід’ємних атрибутів вважалося купальське дерево та папороть.

Купальське дерево є символом родючості та сонця. Зазвичай це дерево приносили молоді парубки, а прикрашали дівчата. Для оздоблення використовувалися квіти, трави, ягоди та інші прояви природи. Після прикрашання навколо дерева часто водили хороводи, співали пісні. По закінченню святкування дерево спалювали або топили у воді. Цікавим є той факт, що купальське дерево називали по різному в залежності від регіону України: купайло, купало, купайлиця, гільце, вільце тощо.

Легенда про цвіт папороті, який розквітає лише в купальську ніч, додає святу містики. Той, хто знайде цю квітку, отримає багатство, мудрість і магічні здібності. Хоча ботаніки стверджують, що папороть не цвіте, це не зменшує віри в диво.
Ці символи створюють унікальну атмосферу свята, де кожен елемент наповнений сенсом. Вони не лише прикрашають Купала, а й нагадують про глибокий зв’язок українців із природою.

Українці мають чимало сакральних свят та традицій, проте Івана Купала є найбільш таємничим та сповненим віруваннями святом. Неможливо не зазначити, що Купала є невід’ємною частиною української культури, а всі обряди передавалися віками від покоління до покоління. Завдяки ним наш народ вшановує сонце, як джерело життя, природу та всі її стихійні прояви, як важливі складові гарного врожаю та добробуту.

Стрибки через вогонь
Одним з найбільш значущих символів свята Івана Купала в Україні вважається велике вогнище. З ним пов’язано чимало обрядів та традицій. Часто на жердині біля багаття розміщували опудало Марени - богині ночі та природних змін, а також череп та колесо. Череп символізував все погане, якого варто позбутися через спалювання, а колесо навпаки найчастіше ототожнювали з добробутом та процвітанням.

Найбільш популярною забавкою під час нічних гулянь були стрибки через полум’я. Зазвичай їх виконували молоді пари, тримаючись за руки. (див. Додаток 5). Згідно вірувань, такий ритуал обіцяв закоханим щасливе подружнє життя. Також наші предки вірили, що вогнище має цілющу силу, тому навколо нього водили хороводи та танцювали. Стрибки через багаття також могли виконуватися як ритуал очищення.

Плетіння вінків та пускання на воду
Святкування важко уявити без традиційного плетіння вінків. Кожна дівчина обов’язково плела вінок особисто, використовуючи квіти, гілки та трави: любисток для кохання, полин від пристріту, чебрець для здоров’я. Вечір та ніч Івана Купала завжди були чудовою нагодою для ворожіння, згідно вірувань наших предків. Саме тому молоді та незаміжні дівчата гадали на судженого. Для цього на вінку розміщувалась свічка, після чого дівчина запускала його у воду. (див. Додаток 6).

Згідно з народним повір'ям, якщо вінок пливе добре й свічка горить гарно, дівчина вийде заміж, якщо він крутиться на місці — то ще дівуватиме, а як потоне — заміж не вийде взагалі. Якщо ж вінок відпливе далеко й пристане до якогось берега — дівчина піде заміж саме туди. Також, якщо вінок плавав по центру річки, то вважалося, що рік пройде без значних змін, а якщо його прибило до берега — буде біда.
Часто хлопці намагаються зловити вінки дівчат, але не будь-які, а саме коханої. Пари могли заздалегідь домовлятися про те, яким буде вінок — дівчина додавала характерну квітку чи особливу свічку. Усе це тому, що якщо хлопцю вдавалося зловити потрібний вінок, діставшись до нього вплав чи на човні, — це вважалося доброю прикметою для їхньої подальшої долі.

Пошук папороті
Ще однією важливою традицією був пошук папороті. Насправді папороть не цвіте, проте наші предки були впевнені – квітка існує, але виростає лише в ніч про Купала. За повір'ям, її може знайти лише молодий хлопець, якому дуже пощастить. На відміну від інших, цей обряд індивідуальний, кожна людина мала виконувати його самостійно. Він був лише для сміливців, бо потрібно було опівночі блукати лісом. Крім того, за легендами, папороть обов’язково охороняла нечиста сила, яка хотіла обманути і відвести від квітки.

Для чого ж її шукали? За легендами, квітка папороті надає надприродні ментальні здібності, нібито з квіткою людина "усе на світі знатиме". За переказами, квітка папороті давала людині здатність розуміти мову тварин та птахів, що для наших предків було чимось великим. Вважали, що з квіткою можна легко знаходити те, що загубили, та розшукувати скарби. Але як тільки зникала квітка, вважалося, що зникали й усі здібності.

Предки вірили: коли людина поверталась з квіткою папороті додому, їй ні в якому разі не можна було озиратися, бо нечиста сила могла відібрати квітку.
Також було вірування, що квітка сама могла причепитися до людини, як будяк. Тоді нечиста сила нібито намагалася забрати цю квітку: обміняти її на щось в образі друзів чи знайомих.
Також квітку папороті не можна було нікому показувати, чи розповідати про неї.

Ворожіння в ніч на Купала
Ворожіння завжди займало особливе місце в культурі українського народу. Тому таке свято, як Івана Купала, просто неможливо уявити без цього. Крім гадання на дівочих вінках, існувало ще чимало способів поворожити.
Ворожіння з травами - перед сном дівчата збирали 12 різних трав та клали їх під подушку. Якщо на ранок знаходили ті ж 12 видів рослин - це свідчило про швидке весілля та набуття статусу нареченої у близькому майбутньому.

Гадання на судженого - виконувалося за допомогою гребінця, його клали під подушку та просили судженого наснитися впродовж ночі.
Ворожіння з воском - розплавлений віск виливали у воду та інтерпретували фігури. Таким чином дівчата також ворожили на коханого та весілля.

Гадання на бажання - під час Івана Купала в Україні загадували бажання та зривали кленовий листок, якщо кількість кутів була парною - то загадане незабаром здійсниться.
Ворожіння на ромашці - дві ромашки опускали у воду та дивилися чи попливуть вони разом. Квіти символізували двох закоханих - парубка та дівчину.

Прикмети на Івана Купала – це ніби таємна мова природи, де кожна крапля роси чи подих вітру несе послання. Одна з найпоширеніших – про погоду: якщо ніч тепла і безхмарна, літо буде спекотним і врожайним, а дощ обіцяє грибний сезон, але з ризиком повеней. Ці спостереження, перевірені століттями, досі використовують фермери, додаючи науковий відтінок до народної мудрості.
Для кохання прикмети особливо романтичні: якщо пара стрибне через вогнище, тримаючись за руки, їхня любов буде міцною, як дуб. А от самотнім радять дивитися на зірки – падуча зірка в цю ніч віщує зустріч з судженим.

Здоров’я теж у фокусі – купання в річці опівночі очищає тіло і душу, а прикмета каже: хто не намокне, той ризикує захворіти. Ці вірування, корінням у фольклорі, додають святу глибини, роблячи його не просто забавою, а способом передбачення життєвих поворотів.

Ось кілька ключових прикмет, структурованих для зручності:
Погода: Роса на травах – до багатого врожаю зернових; суха ніч – до посухи, але з гарними ягодами в лісі. Це спостереження базується на циклічності сезонів, де волога пророкує родючість.
Кохання: Вінок, що пливе до берега, обіцяє швидке весілля; якщо кружляє – чекай пригод у стосунках. Дівчата часто додають персональні трави, як любисток, для посилення магії.

Здоров’я: Знайти цвіт папороті (хоч це міф) – до довголіття; болото в лісі – попередження про хвороби, тож уникайте його. Ця прикмета нагадує про обережність у природі.
Удача: Почути спів солов’я опівночі – до багатства; мовчання птахів – до випробувань. У регіонах з лісами це особливо актуально.

Серед магії Івана Купала ховаються заборони, ніби тіні в лісі, що захищають від біди. Не можна, наприклад, лягати спати рано – це прикмета до невдач, бо ніч для обрядів. А от давати в борг гроші чи речі – значить віддати свою удачу, за повір’ями.
Особливо остерігаються води після заходу сонця: купатися вночі можна, але не самотужки, бо русалки, за легендою, можуть затягнути. Ці забобони додають напруги, роблячи свято пригодою з елементами трилера. У сучасному світі їх інтерпретують як поради безпеки – не плавати в темряві, щоб уникнути аварій.

Ще одна прикмета: не їсти м’ясо в цю ніч, бо це порушує гармонію з природою. Замість того, збирають трави для чаїв, які, за віруваннями, дарують здоров’я. Ці правила, хоч і стародавні, вчать поваги до традицій, додаючи святу глибини.

Свята Івана Купала та Хелловіну мають багато спільних рис, які відображають їхню культурну спадщину та традиції.

Вогонь
На Хелловін використовують свічки в гарбузах (jack-o'-lanterns), що символізують вогонь, і створюють містичну атмосферу. У кельтів вогонь був священним засобом захисту від духів.
У слов’ян вогнище є символом очищення та сонця. Вечір на Івана Купала — час, коли з особливою увагою ставляться до вогню. Вогнище символізує очищення і новий початок. Хлопці і дівчата стрибали через вогонь, вірячи, що це приносить здоров’я і захист від лихого.
В обох традиціях вогонь використовували для ритуалів (спалювання опудала Марени на Купала або принесення жертв у кельтів).

Традиційний одяг
На Іван Купала молодь нерідко одягається в традиційний одяг або вбирається в образи, які відображають природу та міфологію. Дівчата вдягають вишиті сорочки, оперізуються трав’яними пасками, заплітають коси й прикрашають їх вінками. Кожна деталь — символ: білий одяг означає чистоту, червона вишивка — захист, а вінок — знак жіночої краси й надії на щасливу долю.

Найважливішим елементом Хелловіна сьогодні є його карнавальна складова. Діти та дорослі в цей вечір надягають моторошні костюми, видаючи себе за найрізноманітнішу нечисть. У середні віки костюми були нейтральними, але в ХХ столітті свято зазнали на глибокого впливу масової культури. Люди вбираються примарами, вампірами, демонами, відьмами та зомбі, а також персонажами улюблених книг, ігор та фільмів.

Обряди та ритуали
На свято Іван Купала люди збирають трави, влаштовують обряди на воду, вважаючи, що в цей час можна знайти квітку папороті, яка приносить удачу.
Хелловін також має свої обряди та ритуали. На це свято люди вшановують духів предків, проводячи обряди, пов'язані з вогнем і світлом, щоб відганяти злих духів.

Атмосфера святкування
Святкування Іван Купала супроводжується веселощами, піснями та спілкуванням у колі родини та друзів, що створює атмосферу єдності.
Хелловін теж є святом, яке об'єднує людей, з Halloween parties, де збираються друзі, щоб святкувати, грати в ігри та насолоджуватися солодощами.

Зв'язок із природою
Обидва свята відзначають важливі етапи в природному циклі — літо і осінь. Вони підкреслюють зв'язок людей з природою, відзначаючи зміни в навколишньому середовищі та вшановуючи традиції, що пов'язані з природними явищами.
Обряди на Івана Купала, пов’язані з водою і вогнем, символізують очищення та відновлення. Купання в річках, плетіння вінків із квітів — це все елементи, які підкреслюють зв’язок з природою. Люди шукали магічні рослини і влаштовували ворожіння, сподіваючись на добробут і щастя.

Хелловін має корені в кельтських традиціях, коли люди святкували кінець літа та початок зими, вшановуючи духів і природу. Використання гарбузів, які асоціюються з осінню, також натякає на природні цикли. Гарбузи часто використовують для створення ліхтарів, що символізують світло в темряві. Декорації часто включають осінні листя, гарбузи та інші природні елементи.

Традиція ворожіння
Свята Івана Купала та Хелловін не обходяться без ворожінь. Ніч свята сприймається як часове вікно, де майбутнє стає видимим через специфічні медіуми — воду та дзеркала.
Кельтські ворожіння з яблуком та дзеркалом (де в відображенні за плечем має з’явитися суджений) ідентичні за механізмом слов’янським ворожінням на воску або пусканню вінків за водою.

Дзеркало та водна поверхня виступають як портали. Якщо на Самайн падіння свічника біля дзеркала означало присутність злих духів, то на Купала вінок, що тоне, пророкував смерть або самотність. Обидві традиції використовують сни (12 трав під подушкою у слов’ян або гребінець) як канал отримання інформації з потойбіччя.

Трансформація під впливом християнства
Обидва свята зазнали релігійної адаптації. З приходом християнства Самайн став Навечір’ям Усіх Святих (Halloween), Купала поєднався з днем народження Івана Хрестителя, отримавши назву Івана Купала.
Ці приклади ілюструють, як обидва свята, хоч і мають різні культурні корені, поділяють спільні елементи, пов’язані з природою, вогнем, обрядовістю та веселощами.

Свята Івана Купала та Хелловін мають суттєві відмінності, які можна проілюструвати наступними прикладами.

Походження та календарний цикл
Обидва свята мають глибоке язичницьке коріння і пов'язані з переломними моментами в природному циклі, проте вони знаходяться на протилежних полюсах року.
Хелловін знаменує початок «темної» пори року, кінець літа та завершення сільськогосподарського циклу (1 листопада — кельтський Новий рік). Асоціюється з холодом, в'яненням і смертю.
Натомість Івана Купала відзначає літнє сонцестояння, розквіт природи, перемогу світла над темрявою та найвищу точку родючості землі. Асоціюється з життям, коханням та буянням зелені.

Тематика і символіка
Іван Купала символізує любов, молодість і відновлення. Наприклад, плетіння вінків з польових квітів та пускання їх на воду — це обряд, що символізує пошук кохання.
Хелловін зосереджений на страхах і потойбічних силах. Використання гарбузів з вирізаними обличчями (jack-o'-lanterns) символізує відганяння злих духів.

Головний символ свята
Головний символ Івана Купала – це квітка папороті (цвіт папороті). Це міфічний символ, який уособлює пік природної магії та життєвої сили. Згідно з легендою, папороть квітне лише одну мить опівночі напередодні Купала. Той, хто знайде її, здобуде надприродні здібності: розуміння мови звірів, бачення захованих скарбів та зцілення від усіх хвороб. Цвіт папороті це символ світла, знань та неможливого щастя, яке людина прагне відшукати в розквіті літа.

Головний символ Хелловіну – це світильник Джека (Jack-o'-lantern). Це вирізаний гарбуз із вогнем усередині, який уособлює блукаючу душу та захист.
За легендою, хитрий коваль Джек обманув Диявола, але після смерті не потрапив ні в Рай, ні в Пекло. Він змушений вічно блукати Землею, освітлюючи собі шлях вуглинкою, яку поклав у порожню ріпу (згодом у США її замінили на гарбуз).
Світильник Джека - це символ захисту та межі. Страшне обличчя на гарбузі має відганяти злих духів від дому, а світло свічки — вказувати шлях «своїм» душам.

Обряди та традиції
Іван Купала включає обряди з водою, а також стрибки через вогнище або пускання вінків на воду. Це символізує очищення та нові починання.
Основною традицією Хелловіну є маскаради та Trick-or-Treat, коли діти ходять від дому до дому, збираючи солодощі. Це створює атмосферу веселощів, але також відображає страх перед невідомим.

Атмосфера святкування
Івана Купала — це торжество життя та природи. Це свято має радісну, романтичну атмосферу, насичену магією, де люди співають, танцюють і святкують разом, виражаючи надію на нові починання. Свято відзначається в літній період, коли природа розквітає. Вечірні гуляння проходять біля водойм, де люди пускають вінки, що додає романтики та містики.

Центральним елементом святкування є вогнище. Люди стрибають через вогонь, що символізує очищення і відновлення. Полум'я створює теплу і святкову атмосферу. Свято зазвичай святкується в колі родини та друзів, що створює відчуття єдності та спільності. Люди обмінюються історіями, піснями та танцями.

Натомість Хелловін — це загравання зі смертю та потойбіччям. Хелловін має більш містичну і страшну атмосферу святкування. Люди одягаються в костюми, які відображають монстрів, містять елементи жаху, створюючи напруження і страх. Містика Хелловіну тісно пов'язана з циклічністю природи. Опале листя, голі дерева та туман символізують сон землі. У святкуванні використовуються символи смерті (скелети, черепи), що створюють моторошну та містичну атмосферу. Мерехтливе вогнище всередині вирізаного гарбуза — це серце свята. Воно дає тепле, але тривожне світло, що кидає довгі тіні.

Ставлення до потойбічних сил та взаємодія зі світом мертвих
Тут криється кардинальна різниця в підходах. На Купала люди намагаються очиститися від нечисті. Магічні сили природи (вода, вогонь, трави) допомагають людині стати сильнішою. Люди стрибають через вогонь та купаються, щоб магічно захиститися та очистити тіло від зла. Нечисть (відьми, водяники) — це ворожа сила, від якої треба захищатися або оберігатися.

На Хелловін люди вдягають костюми монстрів, щоб «зійти за своїх» і відлякати злих духів. Замість того, щоб тікати від привидів, людина сама вдягає маску скелета чи відьми. Це спроба приручити страх через гру та гумор.
Купальська ніч більше про магію землі: трави стають цілющими, дерева переходять з місця на місце, а скарби відкриваються обраним. Це свято живих серед живої природи.

Хелловінська ніч — це час духів. Вважається, що предки повертаються додому. Містика тут спрямована на контакт із тими, хто пішов, або на захист від "незваних гостей" із того світу.

Харчова традиція
Традиція "Trick or Treat" (Гаманець або життя) - це унікальна харчова традиція Хелловіну, якої немає на Купала. Діти збирають солодощі, що є відгомоном давнього звичаю «душевних тістечок» (soul cakes), які роздавали бідним в обмін на молитву за померлих. На Купала ж частування зазвичай відбувалося спільно біля вогнища, де всі ділилися їжею.

Водночас слід відмітити різне ставлення до вживання м’яса під час святкування Самайну та Купала. У кельтів завершення пасовищного періоду супроводжувалося масовим забоєм худоби. І тому в ці дні починалися безкінечні кельтські бенкети, коли в казанах варилося і з’їдалося м’ясо, на вертелах випікалися цілі тушки свиней, овець та іншої живності. Натомість під час святкування Івана Купала забороняється їсти м’ясо, бо це порушує гармонію з природою. Замість того, люди збирають трави для чаїв, які, за віруваннями, дарують здоров’я.

Ці відмінності показують, як різні культурні контексти формують свята, надаючи їм унікальні риси і традиції.

Під час виконання дослідницького проєкту з англійської мови було проведено комплексне дослідження та порівняльний аналіз двох визначних свят — Хелловіну та Івана Купала. Результати роботи дозволяють зробити наступні висновки:

Історичне коріння та еволюція. Дослідження підтвердило, що обидва свята мають глибоке язичницьке походження, пов'язане з природними циклами. Хелловін (давній Самайн) знаменував початок «темної частини року» та завершення сільськогосподарського сезону у кельтів. Івана Купала, навпаки, присвячене літньому сонцестоянню, розквіту природи та культу Сонця. Спільним для обох свят є процес їхньої християнізації: Самайн трансформувався у Вечір усіх святих, а Купала було приурочене до дня народження Івана Хрестителя.

Традиції та обрядовість. Аналіз показав, що ключову роль у обох культурах відіграє взаємодія зі стихіями та потойбіччям:
Вогонь: У Хелловіні він представлений «ліхтарем Джека» та ритуальними багаттями для відлякування духів, а на Івана Купала — великим купальським вогнищем, що символізує очищення та життєву енергію.

Межа між світами: Обидва свята базуються на віруванні, що в ці ночі межа між світом живих і мертвих стає проникною. Проте, якщо в Хелловіні акцент робиться на захисті від злих духів (маскування, костюми), то в купальських обрядах переважає магія природи, пошук долі та єднання зі стихіями.

Символіка та міфологія: Робота виявила цікаві паралелі у використанні символів. Рослинний світ є центральним: гарбуз у західній традиції та папороть і купальське дерево в українській. Обидва свята мають своїх міфічних персонажів (відьми, привиди, Джек — у Хелловіні; Марена, Купало, русалки — на Івана Купала). Прикметно, що в обох культурах існують схожі методи ворожіння (на дзеркалах, на рослинах, на воску), що свідчить про універсальне прагнення людини зазирнути у майбутнє в «магічний» час.

Вплив глобалізації: На сучасному етапі Хелловін став глобальним комерційним брендом, що втратив первісний сакральний зміст, перетворившись на яскравий маскарад. Свято Івана Купала в Україні краще зберегло свою автентичність, етнографічну глибину та ліризм, хоча також адаптується до сучасних умов (наприклад, зміна дати святкування відповідно до нового календаря).

Підсумовуючи, можна стверджувати, що незважаючи на різне географічне походження, Хелловін та Івана Купала мають багато спільних рис: вшанування предків, віра в магію природи та соціальна функція об'єднання громади. Порівняльний аналіз цих свят допомагає глибше зрозуміти культурний код як власного народу, так і світової спільноти, сприяючи розвитку толерантності та критичного мислення у сприйнятті культурних традицій.

1. МД-Експеримент. (2024). All Hallows Evening — Вечір усіх святих. Сайт МД-Експеримент. Web: https://md-eksperiment.org/post/20241031-all-hallows-evening-vechir-usikh-svjatykh.
2. Discover.in.ua. (2023). Як виник Гелловін: Вечір всіх святих. Сайт Discover Ukraine. Web: https://discover.in.ua/traditions/jak-vinik-hellouyin-vechir-vsih-svjatih.html.
3. Блог Depositphotos. (2022). Головні символи Хелловіну: історія та значення. Сайт Depositphotos. Web: https://blog.depositphotos.com/ua/symvoly-hellovinu.html.
4. Вікіпедія. (2024). Хелловін. Вільна енциклопедія. Web: https://uk.wikipedia.org/wiki/Хелловін.
5. TimeAt. (2023). Хелловін: історія, традиції, ворожіння, прикмети та забобони. Сайт TimeAt. Web: https://timeat.com.ua/xellovin-istoriya-tradici%D1%97-vorozhinnya-prikmeti-ta-zaboboni/.
6. РБК-Україна. (2024). Таємниці Гелловіну: історія виникнення та традиції святкування. Сайт Rbc.ua. Web: https://www.rbc.ua/rus/entertainment/taemnitsi-hellovinu-istoriya-viniknennya-1761413559.html.
7. Ясенсвіт. (2023). Святкуємо Гелловін чи Велесову ніч? Сайт Yasensvit.ua. Web: https://yasensvit.ua/media/osvitni/svyatkuyemo-khellovin-chy-velesovu-nich/.
8. Вже-Вже. (2021). Свято Івана Купала: історія та традиції. Блог магазину «Вже-Вже». Web: https://vzhe-vzhe.com/blog/ivana-kypala/.
9. FactDay. (2022). Традиції, обряди та прикмети на Івана Купала. Сайт FactDay. Web: https://www.factday.net/5-28-tradyciyi-obryady-ta-prykmety-na-ivana-kupala.html.
10. InTime.ua. (2023). Традиції святкування Івана Купала в Україні. Сайт InTime. Web: https://intime.ua/tradycziyi-svyatkuvannya-ivana-kupala-v-ukrayini/.
11. Суспільне Культура. (2022). Чи існує квітка папороті: розбираємося в історії свята Івана Купала. Сайт Суспільне Мовлення. Web: https://suspilne.media/culture/257303-ci-isnue-kvitka-paporoti-rozbiraemosa-v-istorii-svata-ivana-kupala/.
12. Ukr-Day. (2023). Feast of Ivan Kupala: Traditions and History. Сайт Ukr-day.com. Web: https://ukr-day.com/feast-of-ivan-kupala/.
13. Ясенсвіт. (2023). Іван Купала: історія та головні обряди. Сайт Yasensvit.ua. Web: https://yasensvit.ua/media/osvitni/ivan-kupala/.
14. ТСН. (2024). Що означає свято Івана Купала: історія, традиції наших предків, які дійшли до наших днів. Сайт Tsn.ua. Web: https://tsn.ua/other/shcho-oznachaye-sviato-ivana-kupala-istoriia-tradytsiyi-nashykh-predkiv-iaki-diyshly-do-nashykh-dniv-2847437.html.
15. Волинські новини. (2023). Іван Купала: що треба знати про традиції свята. Сайт Volynnews.com. Web: https://www.volynnews.com/news/society/ivan-kupala-shcho-treba-znaty-pro-tradytsiyi-sviata/.