Дослідницька робота “Кримінальна відповідальність неповнолітніх”

При виконанні дослідницької роботи в рамках проєкту з правознавства на тему «Кримінальна відповідальність неповнолітніх» учениця 9 класу дослідила та охарактеризувала поняття і сутність кримінальної відповідальності неповнолітніх дітей. Також здобувачка освіти вивчила законодавчі акти, що визначають кримінальну відповідальність.

Докладніше про роботу:

У дослідницькому міні-проєкті з правознавства в 9 класі досліджується кримінальна відповідальність неповнолітніх дітей, а саме статті Конвенції про права дитини, Кримінального кодексу України та інші нормативно-правові акти, які стосуються кримінальної відповідальності неповнолітніх.

В рамках дослідницької роботи авторка зрозуміла, що кримінальна відповідальність це реакція держави на вчинений особою злочин, яка знаходить своє вираження у певному правозастосовному акті органу держави, тобто обвинувальному вироку суду.

Зміст

Вступ
1. Основна частина
1.1. Конвенція про права дитини.
1.2. Підстави кримінальної відповідальності неповнолітніх.
1.3. Кримінальній кодекс України.
1.4. Адміністративна відповідальність
1.5. Покарання за деякими винятками.
1.6. Відповідальність батьків неповнолітніх.
1.7. Звільнення неповнолітньої особи від відбування кримінального покарання.
Висновок
Джерела

Кримінальне право України знаходить своє відображення в законодавстві України про кримінальну відповідальність, що являє собою єдину нормативну систему - Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Кримінальний кодекс складається із кримінальних законів, що діють в рамках Кодексу як єдина нормативна система з моменту набрання ним чинності.

Кримінальна відповідальність - це вид державного примусу, що знаходить своє вираження насамперед в осуді злочинця і його діяння обвинувальним вироком суду, а також у покладанні на винного додаткових позбавлень і обмежень.

Кримінальна відповідальність становить собою реальну взаємодію спеціальних органів держави і особи, визнаної винною у вчиненні злочину, внаслідок чого ця особа зазнає певних обмежень;

Актуальність: На сьогоднішній день, проблема кримінальної відповідальності неповнолітніх є надзвичайно актуальною. Злочинці-підлітки потенциально “запрограмовані” на вчинення правопорушень у майбутньому, тому становлять велику загрозу миру, безпеці й громадському порядку суспільства.

Мета роботи: Охарактеризувати поняття і сутність кримінальної відповідальності неповнолітніх дітей.

Об’єкт дослідження: Кримінальна відповідальність неповнолітніх дітей.

Предмет дослідження: Законодавчі акти, що визначають кримінальну відповідальність неповнолітніх дітей в Україні.

Завдання дослідницької роботи: Розвивати вміння аналізувати нормативно-правові акти, висловлювати власну думку.

Етапи роботи:

1. Вибір теми, визначення мети та завдань дослідження.
2. Пошук та аналіз інформації стосовно кримінальної відповідальності неповнолітніх дітей.
3. Написання дослідницької роботи про кримінальну відповідальність неповнолітніх дітей в Україні.

Згідно з Конвенцією про права дитини дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про громадянство України» дитина – особа до 18 років.

В цивільному та сімейному законодавстві України особа, що не досягла 18 років (дитина) визначається поняттями "малолітня" та "неповнолітня".

Згідно підпунктами 11, 12 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України):

• Малолітньою вважається дитина до досягнення нею 14 років;
• Неповнолітньою вважається дитина у віці від 14 до 18 років.

Як відомо до кримінальної відповідальності притягуються особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять. Однак, за вчинення окремих видів злочинів до кримінальної відповідальності притягуються неповнолітні особи у віці від 14 до 16 років (вбивство, умисне тяжке тілесне ушкодження, зґвалтування, хуліганство та інші).

Що стосується кримінальної відповідальності дітей віком до 14 років, вони не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності, але до них можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру.

Кримінальний кодекс України містить окремий розділ (XV), присвячений особливостям кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх дітей, норми якого повинні сприяти врахуванню вікових, соціально-психологічних, психофізичних та інших особливостей розвитку неповнолітніх, які вчинили кримінальне правопорушення.

Стаття 98. Види покарань
1. До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:

• штраф;
• громадські роботи;
• виправні роботи;
• арешт;
• позбавлення волі на певний строк.

Штраф. Цей вид застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути накладене стягнення. Максимальний розмір штрафу для неповнолітнього не може перевищувати п'ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо у неповнолітнього власних коштів / майна / доходів немає, а також, якщо неповнолітній засуджений за вчинення злочину, за який передбачено основне покарання лише у вигляді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, замість штрафу призначаються громадські або виправні роботи.

Громадські роботи, виправні роботи. Можуть бути застосовані до неповнолітнього у віці від шістнадцяти років. Громадські роботи можуть бути призначені на строк від тридцяти до ста двадцяти годин. Такі роботи повинні виконуватися і неповнолітнім у вільний від навчання чи основної роботи час і не більше двох годин на день. Виправні роботи можуть бути призначені за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року. У разі призначення виправних робіт, із заробітку неповнолітнього здійснюється утримання коштів в дохід держави в розмірі, встановленому вироком суду, в межах від п'яти до десяти відсотків.

Арешт - утримання неповнолітньої особи в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах. Арешт може застосовуватися до неповнолітніх, які досягли шістнадцятирічного віку на момент винесення вироку. Термін - від п'ятнадцяти до сорока п'яти діб.

Позбавлення волі на визначений термін.

Можливі терміни:

• Повторний злочин невеликої тяжкості - на термін не більше одного року шести місяців.
• Середньої тяжкості - на термін не більше чотирьох років.
• Тяжкий злочин - на термін не більше семи років.
• Особливо тяжкий злочин - на термін не більше десяти років.
• Особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини - на термін до п'ятнадцяти років.

Таке покарання неповнолітні відбувають в спеціальних установах.

Позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.

Так, відповідно до статті 97 ККУ неповнолітня особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, може бути звільнена від кримінальної відповідальності, якщо її виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітньої особи примусові заходи виховного характеру.

А саме:

• попередження;
• обмеження дозвілля, встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
• передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
• покладання на неповнолітнього обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків. Такий захід можливий тільки, якщо неповнолітній досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток;
• направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків на термін, що не перевищує трьох років.

Необхідно відзначити, що до неповнолітнього суд може застосувати кілька примусових заходів виховного характеру. А тривалість таких заходів встановлюється судом. Суд також може призначити неповнолітньому вихователя.

2. До неповнолітніх дітей в Україні можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Неповнолітня дитина, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнена судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки вона на момент винесення вироку не потребує застосування покарання.

Вчинення злочину неповнолітнім є пом'якшувальною обставиною при призначенні покарання, поряд з такими як явка з повинною, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування заподіяної шкоди або усунення заподіяної шкоди тощо.

За скоєння адміністративного порушення неповнолітні з 16 до 18 років несуть відповідальність.

Адміністративна відповідальність неповнолітнього може настати тільки тоді, коли шістнадцять років йому виповнилося саме на момент вчинення протиправного діяння, а не на момент прийняття рішення компетентним органом.

Що стосується покарання, за деякими винятками, до неповнолітніх застосовуються в основному заходи впливу. А саме:

• зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
• попередження;
• догана або сувора догана;
• передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Що стосується винятків, неповнолітні несуть відповідальність нарівні з повнолітніми, за такі адміністративні правопорушення:

• Незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (стаття 44 КУпАП).
• Дрібне викрадення чужого майна (стаття 51 КУпАП).
• Деякі порушення Правил дорожнього руху (статті 121-127, частина перша, друга і третя статті 130 КУпАП), зокрема - керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу і швидкість реакції.
• Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця (стаття 185 КУпАП).
• Порушення, пов'язані зі зброєю (статті 190-195 КУпАП). Зокрема, за порушення порядку придбання, зберігання, передачі іншим особам або продажу вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї.
• Інше.

Окремо розглянемо дрібне хуліганство неповнолітніх, коли «пустощі» неповнолітніх підпадають під дію статті 173 КУпАП. Зазначена стаття встановила, що дрібним хуліганством є нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Адміністративне покарання неповнолітніх за таке правопорушення передбачено як для дорослих. А саме штраф від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.

Увага, які б адміністративні правопорушення не вчинив неповнолітній, покарання може обмежитися заходами впливу, зважаючи на те, що вчинення адміністративного правопорушення неповнолітнім, саме по собі є пом'якшувальною обставиною.

І тим не менше і в цьому правилі є виключення - за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, покарання неповнолітніх залишиться в рамках санкції статті.

Неповнолітня особа відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.
У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов’язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

За невиконання або неналежне виконання обов'язків по вихованню дітей батьки можуть бути притягнуті до різних видів юридичної відповідальності, зокрема до кримінальної, адміністративної та цивільно-правової.

Що стосується штрафів, які присуджуються батькам неповнолітніх, відзначимо, що адміністративна відповідальність встановлена ​​статтею 184 КУпАП, а саме за ухилення батьків або осіб, що їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків по забезпеченню необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Покарання зазначеною статтею передбачено у вигляді попередження або у вигляді штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Якщо невиконання батьківських обов'язків спричинило за собою серйозні наслідки, батьки (або особи, що їх замінюють) можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності, за статтею 166 Кримінального кодексу України. Покарання цією статтею передбачено у вигляді обмеження волі на строк від 2 до 5 років або позбавлення волі на той самий строк.

Окрім того, передбачена відповідальність батьків за протиправні дії, вчинені їхніми дітьми. Так, вчинення неповнолітніми у віці від 14 до 16 років адміністративного правопорушення (за винятком статті 173-4 КУпАП) - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стосовно цивільно-правової відповідальності, хотілось би відзначити, що вона стосується відшкодування шкоди. ЦК України встановив, що неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану ним шкоду самостійно на загальних підставах. Але, в разі відсутності у неповнолітньої особи, майна, достатнього для відшкодування заподіяної ним шкоди, ця шкода відшкодовується в частині, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками або особами, що їх замінюють.

Що стосується малолітніх дітей, то збиток, заподіяний особою, яка не досягла чотирнадцяти років, відшкодовується її батьками (або особами, що їх замінюють), - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою. Якщо збиток, заподіяний спільними діями кількох малолітніх осіб, він відшкодовується їхніми батьками (особами, що їх замінюють) в частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду.

Законодавство передбачає звільнення неповнолітної особи від кримінального покарання особливостями передбаченими КК України. До неповнолітнього можуть бути застосовані загальні види звільнення від кримінальної відповідальності:

• у зв’язку з дійовим каяттям;
• у зв’язку примирення винного з потерпілим;
• у зв’язку з передачею винного на поруки;
• у зв’язку із зміною обстановки.

Стаття 105. Кримінального кодексу України передбачає, що неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження до арешту або позбавлення волі. Випробувальний термін встановлюється тривалістю від одного до двох років.

Якщо суд приймає рішення про звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням, суд може також покласти на окрему особу, за її згодою або на її прохання, обов'язок щодо нагляду за засудженим і проведенню з ним виховної роботи. Закон не встановив вимогу до такої особи, але безумовно така особа повинна бути повнолітньою і мати можливість надавати позитивний вплив на неповнолітнього. Не виключається законом можливість покладання таких обов'язків на члена сім'ї неповнолітнього, в тому ж числі на батька.

Умовно-дострокове звільнення до осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання незалежно від тяжкості вчиненого злочину, але тільки якщо людина своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці та навчання довела своє виправлення.

У той же час необхідно відзначити, що до неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням не застосовується.

У рамках цієї дослідницької роботи (міні-проєкту) з правознавства ми дослідили поняття і сутність кримінальної відповідальності неповнолітніх дітей в Україні. Як відзначалося, кримінальна відповідальність - це реакція держави на вчинений особою злочин. Така реакція знаходить своє вираження у певному правозастосовному акті органу держави - обвинувальному вироку суду.

• https://www.13.rovno.ua/
• https://protocol.ua/ua/pravoporushenya-i-zlochynu-ditey/#
• https://kitaygorodska-gromada.gov.ua/news/1588152505/
• https://legalaid.wiki/index.php/
• https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text
• https://legalaid.wiki/index.php