Проєкт "Роль громадянського суспільства в Помаранчевій революції"

В рамках вивчення предмету "Історія України" учениця 11 класу виконала дослідницький проєкт на тему "Роль громадянського суспільства в Помаранчевій революції 2004 р", в якому приділила особливу увагу дослідженню питання сформованості та ролі громадянського суспільства під час революцію в Україні 2004 року.

Докладніше про роботу

Учениця 11 класу, працюючи з газетами 2004 року, виконала дослідницьку роботу з історії України та з'ясувала роль громадянського суспільства в Помаранчевій революції того часу. Проектна робота коротко показує події та наслідки для України революції та супротиву суспільства.

Окрім ролі громадянського суспільства в Помаранчевій революції 2004 року, авторка творчого проєкту визначила активність і відношення різних категорій населення до революції: школярів, журналістів та бізнесменів. Розкрито сприйняття подій Помаранчевої революції різними верствами населення.

Зміст роботи

Вступ
1 Визрівання Помаранчевої революції.
2. Майдан: Готовність до революційних дій.
3. Відношення різних верств населення.
4. Компроміс.
5. Після революції.

В рамках вивчення розділу “Становлення Незалежної України” з курсу історії України учениця приділила увагу питанню сформованості та ролі громадянського суспільства під час Помаранчевої революції в Україні 2004 року.

Учениця проаналізувала ії події та наслідки для України, показала актуальність питання громадянського суспільства, а також відношення різних категорій населення до революції. Важливо, що учениця приділила увагу питанню, як школярі сприйняли події Помаранчевої революції.

Работу Бондаренко Варвари можна використовувати під час вивчення теми в курсі історії 11 класу

Цінність цієї роботи в тому, що Варвара використала матеріали преси.

Предмет дослідження — участь різних верств населення в революції, становлення громадянського суспільства.

Метод дослідження — аналіз джерел, аналіз ситуацій.

Етапи дослідження:

1. Вибір теми та формулювання мети. Вибір теми був зумовлений прагненням розглянути, як під час Помаранчевій революції формується громадянське суспільство
2. Вивчення літератури та матеріалів. Пошук наукових праць, статей і матеріалів, що стосуються теми.
3. Аналіз матеріалів.
4. Підсумки.

У 2004 році в Україні відбулися президентські вибори, які стали переломним моментом для країни. Люди чекали змін, хотіли чесності, прозорості, але замість цього побачили масові фальсифікації. Оголошені результати викликали обурення, і українці вийшли на вулиці, щоб захистити своє право на чесний вибір. Так почалася Помаранчева революція.

На Майдані Незалежності в Києві зібралися тисячі людей – студенти, пенсіонери, підприємці, навіть мешканці маленьких селищ приїжджали, щоб підтримати протест. Всі були об'єднані однією метою – не дозволити вкрасти їх голос. Люди стояли в наметах, грілися біля бочок з вогнем, співали пісні та слухали виступи лідерів опозиції.

Особливістю цих протестів було те, що вони були мирними. Ніхто не громив вітрини, не перевертав машини – навпаки, панувала атмосфера єдності та взаємодопомоги. Люди приносили їжу, чай, теплий одяг.

В цей час справді формувалося громадянське суспільство – люди зрозуміли, що можуть впливати на майбутнє країни, якщо об'єднаються. Люди, які вийшли на Майдан, не просто стояли і чекали змін – вони діяли. Організовували збори, координували допомогу, поширювали інформацію.

Величезну роль відіграли волонтери, які приносили їжу, теплі речі, ковдри, термоси з чаєм і кавою. Водії з різних міст об’єднувалися, щоб привозити людей на Майдан. Кожен робив те, що міг, щоб підтримати протест.

Школярі також долучалися до протестів. Незважаючи на юний вік, багато хто приходив на Майдан після уроків, допомагав роздавати листівки, а іноді навіть приєднувався до студентських виступів.
Старшокласники організовували збір коштів і речей у школах, передавали теплий одяг і ліки протестувальникам. Деякі вели блоги та сторінки в соціальних мережах, поширюючи правдиву інформацію серед однолітків і дорослих. Інші створювали патріотичні плакати та малюнки, які піднімали бойовий дух.

Окремо варто згадати про журналістів. Вони почали відкрито говорити про фальсифікації. Саме в ті дні багато телеканалів відмовилися транслювати брехливі новини та перейшли на чесне висвітлення подій. Це був справжній прорив для свободи слова в Україні. Друковані газети випускали екстрені номери, а в Інтернеті поширювалися відео з реальними подіями.

Люди, які не могли поїхати на Майдан, влаштовували інформаційні кампанії, роздавали листівки, пояснювали сусідам і знайомим, що відбувається насправді. Величезну роль відіграли й студенти. Вони організовували виступи, відмовлялися від навчання та масово їхали до Києва, щоб приєднатися до протестів. В університетах навіть скасовували пари, бо студенти були на Майдані. Багато хто вперше усвідомив, що не можна просто сидіти й чекати, що за тебе все вирішать – потрібно самому боротися за свої права.

Також значущою була роль української культури в революції. Пісні, вірші, карикатури – усе це допомагало людям триматися разом і не втрачати віру в перемогу. Символом протесту стали помаранчеві стрічки, які люди прив’язували до одягу, рюкзаків, навіть автомобілів. Це було не просто кольорове позначення – це був знак єдності.

Ще один цікавий момент – участь бізнесу у протестах. Незважаючи на тиск з боку влади, багато підприємців підтримували революцію. Деякі ресторани та кафе безкоштовно годували протестувальників, водії безкоштовно підвозили людей на Майдан, власники друкарень допомагали друкувати агітаційні матеріали. Це був унікальний випадок, коли навіть бізнес об’єднався з громадянським суспільством заради спільної мети.

Зрештою, після багатотижневого протистояння влада змушена була піти на поступки. Верховний Суд визнав результати виборів фальсифікованими, і було призначено переголосування другого туру. У ньому переміг Віктор Ющенко. Це була величезна перемога для народу – не політики, а саме звичайні люди змогли змінити ситуацію.

Наслідки Помаранчевої революції були неоднозначними. З одного боку, це була перемога народу – влада змушена була визнати результати виборів фальсифікованими. З іншого боку, через кілька років багато хто відчув розчарування, адже обіцяні зміни не настали в повному обсязі. Але головне, що залишилося після революції – це розуміння того, що люди можуть і повинні впливати на своє майбутнє.

Попри це, головний наслідок революції – це усвідомлення суспільством своєї ролі. Українці побачили, що їх голос має значення, що вони можуть і повинні контролювати владу. Саме цей досвід пізніше допоміг у 2013-2014 роках під час Революції Гідності, коли люди знову вийшли на вулиці, щоб захистити свої права.