Проєкт "Травматичний досвід повітряних тривог: ризики для психічного здоров'я підлітків"

У ході навчального дослідницького проєкту учениця 8 класу вивчає травматичний досвід повітряних тривог: ризики для психічного здоров'я підлітків. Авторка проєктної роботи знайомиться з теоретичними основами факторіального впливу повітряних тривог та визначає фактори, що посилюють їх вплив.

Докладніше про роботу:

В рамках дослідницької роботи з психології (охорони здоров’я) на тему "Травматичний досвід повітряних тривог: ризики для психічного здоров'я підлітків", виконаної ученицею 8 класу були визначені і проаналізовані індивідуальні особливості підлітків, а також досліджені емпіричні аспекти оцінки психологічного стану підлітків.

Виконуючи творчий і дослідницький проєкт про травматичний досвід повітряних тривог, школярка досліджує їх ризики для психічного здоров'я підлітків. Авторка роботи розібралася в темі дослідження, а також впевнилась в тому, що психопрофілактика, психотренінги, медитація та інші психологічні практики здатні покращити психологічний стан підлітків.

Опублікована дослідницька робота (проєкт), в якій досліджується вплив травматичного досвіду повітряних тривог на психічне здоров'я підлітків, буде корисна для курсу «Здоров’я, безпека та добробут» 5-9 класи, уроків основ здоров’я у 7-9 класах, а також на уроках біології та охорони здоров'я.

ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФАКТОРІАЛЬНОГО ВПЛИВУ ПОВІТРЯНИХ ТРИВОГ, ЯК ТРАВМАТИЧНОГО ФАКТОРУ
1.1. Характеристики повітряних тривог, як стресору.
1.2. Фактори, що посилюють вплив повітряних тривог.
1.3. Індивідуальні особливості підлітків.
РОЗДІЛ 2. ВПЛИВ ПОВІТРЯНИХ ТРИВОГ НА ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВ.
2.1. Розробка інструментарію для результати оцінки тривожності у підлітків.
2.2. Опис та методика проведення корекційної програми.
2.3. Рекомендації щодо подолання тривожності, спричиненої повітряними тривогами.
ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.
ДОДАТКИ.

Актуальність теми. Тема впливу повітряних тривог на психічне здоров’я підлітків є надзвичайно актуальною у контексті сучасних реалій, зокрема, для України. Вона має значний соціальний та науковий резонанс з огляду на такі фактори: масштабність проблеми, довготривалі наслідки, недостатність досліджень, потребу у розробці ефективних програм допомоги.

Війна та пов’язані з нею повітряні тривоги створюють безпрецедентний рівень стресу для цивільного населення, особливо для дітей та підлітків. Наслідки психологічних травм можуть проявлятися протягом тривалого часу і впливати на різні сфери життя людини. Незважаючи на актуальність проблеми, кількість наукових досліджень, присвячених саме впливу повітряних тривог на підлітків, є обмеженою. Розуміння масштабів проблеми та її наслідків є необхідним для розробки ефективних програм психологічної підтримки та реабілітації.

Підлітковий вік – це період активного формування особистості, коли психіка особливо чутлива до зовнішніх впливів. Підлітки ще не мають достатнього досвіду для ефективного подолання стресових ситуацій. Повітряні тривоги можуть призводити до соціальної ізоляції, що погіршує психологічний стан. Підлітки турбуються про своє майбутнє, що посилює відчуття тривоги та безпорадності.

Дослідження цієї теми є важливим внеском у розвиток суспільства, оскільки дозволяє розробити стратегії захисту та підтримки найбільш вразливих верств населення.
Отже, дослідження впливу повітряних тривог на психічне здоров’я підлітків є актуальним і необхідним для розробки ефективних стратегій підтримки та реабілітації цього покоління.

Мета: виявити та проаналізувати вплив травматичного досвіду повітряних тривог на психічне здоров’я підлітків, визначити найбільш поширені психологічні розлади та розробити рекомендації щодо ефективної психологічної допомоги та профілактики.

Завдання:

• охарактеризувати теоретичні основи факторіального впливу повітряних тривог, як травматичного фактору;
• визначити фактори, що посилюють вплив повітряних тривог;
• проаналізувати індивідуальні особливості підлітків;
• дослідити емпіричні аспекти оцінки психологічного стану підлітків.

Об’єкт дослідження – комплексне вивчення впливу травматичного досвіду повітряних тривог на психічне здоров’я підлітків, з метою розробки ефективних стратегій допомоги та профілактики.

Предмет дослідження – вплив травматичного досвіду повітряних тривог на психічне здоров’я підлітків.

Характеристика проєкту. Цей проєкт є важливим внеском у дослідження впливу воєнних дій на психічне здоров’я молоді. Він дозволить отримати науково обґрунтовані дані, які можуть бути використані для розробки ефективних стратегій підтримки та реабілітації підлітків, які зазнали психологічної травми.

Теоретичне та практичне значення роботи.
Дослідження сприяє поглибленню розуміння механізмів розвитку психологічних травм у підлітків, особливо в умовах воєнних конфліктів. Результати дослідження стануть основою для розробки нових теорій та моделей, що пояснюють вплив стресових ситуацій на психіку підлітків. Дослідження додає нові дані до існуючої бази знань про наслідки травматичних подій для психічного здоров’я.

На основі отриманих даних можна розробити індивідуальні та групові програми психологічної допомоги, спрямовані на подолання наслідків травми. Результати дослідження дозволять розробити профілактичні заходи, спрямовані на зменшення ризику розвитку психологічних проблем у підлітків. Дослідження надасть практичним психологам, педагогам та соціальним працівникам інструменти для більш ефективної роботи з підлітками, які зазнали психологічної травми.

Розповсюдження інформації про вплив повітряних тривог на психічне здоров’я підлітків сприятиме підвищенню обізнаності суспільства та допоможе створити більш сприятливе середовище для їхнього відновлення. Результати дослідження можуть вплинути на розробку державних програм підтримки психологічного здоров’я підлітків у надзвичайних ситуаціях.

Повітряні тривоги є потужним психологічним стресором, який має значний вплив на психічне здоров’я людей. Ми маємо на меті охарактеризувати основні особливості повітряних тривог, які роблять їх настільки стресовими.

Стрес – це комплексна реакція організму, яка координується головним мозком, зокрема гіпоталамусом. Ця структура відіграє ключову роль у регуляції ендокринної системи та вегетативної нервової системи. При стресі гіпоталамус активує надниркові залози, які виділяють гормони, що готують організм до дії. Тривала дія стресу може призвести до порушення роботи гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи, що проявляється різноманітними симптомами, такими як безсоння, зниження імунітету, порушення травлення [9].

Кожна людина має свій поріг стійкості, після перетину якого стрес перестає бути стимулом і перетворюється на руйнівну силу. Для оцінки рівня стресу використовують різноманітні методи, включаючи біохімічні, фізіологічні та психологічні. Однак, точне визначення стресостійкості є складним завданням через комплексність цього явища. Важливу роль у виникненні стресу відіграє оцінка ситуації індивідом. Якщо людина вважає, що не може впоратися з ситуацією, це підвищує ризик розвитку стресу.

Хронічний стрес є одним з найпоширеніших факторів ризику розвитку соматичних захворювань. Він порушує роботу імунної, серцево-судинної та нервової систем, що може призвести до розвитку таких захворювань, як серцево-судинні захворювання, захворювання шлунково-кишкового тракту, а також психічних розладів [6, с. 128].

Повітряні тривоги в умовах війни є одним з найпотужніших та найтриваліших стресорів. Їхній вплив на психіку людини є комплексним та багатогранним. Основними характеристиками, які роблять їх такими потужними стресорами:

1. Непередбачуваність та неконтрольованість:

• раптовість, сигнал тривоги може лунати в будь-який момент, не залишаючи часу на підготовку;
• невизначеність тривалості, тривалість тривоги може варіюватися від кількох хвилин до кількох годин, що створює постійну напругу;
• відсутність контролю, людина не може вплинути на початок чи кінець тривоги, що посилює відчуття безпорадності [5, с. 72-78].

2. Загроза життю та здоров’ю:

• фізична небезпека, повітряні тривоги сигналізують про реальну загрозу обстрілів та інших військових дій;
• страх смерті, цей страх є одним з найсильніших людських інстинктів і може викликати паніку та параліч.

3. Соціальна ізоляція:

• обмеження руху, під час тривоги люди змушені перебувати в укриттях, що обмежує їхні соціальні контакти;
• відділення від близьких: Розлука з рідними та друзями посилює відчуття самотності та тривоги.

4. Порушення звичного способу життя:

• дезорганізація розпорядку дня, постійні тривоги збивають звичний ритм життя, ускладнюють роботу та навчання;
• матеріальні втрати: війна часто призводить до руйнувань та втрати майна, що додатково травмує психіку.

5. Хронічний стрес:

• тривалість впливу: постійні тривоги створюють умови для розвитку хронічного стресу, який негативно впливає на фізичне та психічне здоров’я;
• кумулятивний ефект: наслідки стресу накопичуються, що може призвести до виснаження нервової системи;
• психологічні реакції на повітряні тривоги;
• тривога та страх, почуття небезпеки, очікування найгіршого;
• безсоння, труднощі із засинанням та підтриманням сну;
• роздратованість та агресивність: реакція на постійну напругу;
• депресія, відчуття безнадії, втрата інтересу до життя [10].

Стресові реакції індивідуальні і залежать від багатьох факторів. Фізіологічні прояви стресу можуть включати головний біль, розлади шлунку, тахікардію та інші вегетативні порушення. Тривога може негативно впливати на когнітивні функції, такі як увага, пам’ять та здатність до прийняття рішень, що знижує ефективність роботи.

Повітряні тривоги є потужним психотравматичним фактором, який може призводити до різних психологічних розладів. Інтенсивність та тривалість їхнього впливу залежать від багатьох факторів. Розглянемо детальніше, які саме фактори посилюють негативний вплив повітряних тривог:

1. Індивідуальні фактори:

• попередній досвід, люди, які раніше пережили травматичні події, більш вразливі до повторних травм.

2. Особливості особистості:

• рівень тривожності, песимізм, низька самооцінка збільшують ризик розвитку психологічних проблем.

3. Біологічні фактори:

• генетична схильність до психічних розладів, наявність хронічних захворювань;
• вік, діти та підлітки більш вразливі до психотравматичних наслідків через особливості розвитку їхньої психіки [3, с. 138].

4. Соціальні фактори:

• рівень соціальної підтримки: відсутність близьких людей, на яких можна покластися, посилює відчуття самотності та безпорадності;
• соціально-економічні умови: матеріальні труднощі, втрата житла, безробіття збільшують рівень стресу;
• культурні особливості: різні культури мають різні способи сприйняття та переживання стресових ситуацій.

Чим частіше лунають тривоги і чим довше вони тривають, тим більший стрес вони викликають. Відсутність інформації про потенційну загрозу посилює відчуття тривоги. Відсутність надійних укриттів або тривалі перебування в них збільшують дискомфорт і почуття незахищеності. Війна, втрата близьких, руйнування домівок – все це посилює негативний вплив повітряних тривог.

Психологічні механізми, що лежать в основі негативного впливу:

• порушення сну: безсоння, кошмари, труднощі з засинанням;
• гіперактивація: постійна настороженість, дратівливість, підвищена тривожність;
• уникнення: свідоме або несвідоме уникання ситуацій, місць, людей, пов'язаних з травмою;
• порушення когнітивних функцій: труднощі з концентрацією уваги, пам'яттю, прийняттям рішень;
• соматичні скарги: головний біль, болі в шлунку, серцебиття, підвищений артеріальний тиск [2, с. 41-42].

Розуміння факторів, що посилюють негативний вплив повітряних тривог, допомагає розробити ефективні стратегії подолання стресу та відновлення психологічного здоров’я. Кожен з нас індивідуальний, тому й способи покращення психологічного стану можуть відрізнятися.

Тривога не лише емоційний стан, але й фізичний. Під час тривоги наш організм переходить у режим «боротьби або втечі». Це проявляється у:

• прискореному серцебитті: серце б’ється швидше, щоб забезпечити організм киснем;
• підвищеному тиску: судини звужуються, щоб підвищити артеріальний тиск;
• посиленому потовиділенні: тіло намагається охолодитися;
• змінах дихання: дихання стає швидким і поверхневим.

Коли підлітки хвилюються, їхнє тіло реагує так, що заважає добре працювати. Серце б’ється швидше, і підлітки починають більше помилятися. Фізичний стан впливає на їх продуктивність. Коли тривога зменшується, школярі стають більш зосередженими, ефективними та менш схильними до помилок. Це особливо важливо для роботи, яка вимагає високої концентрації та уваги до деталей. Тривога може заважати ефективно працювати. Недостатній сон і відпочинок посилюють тривогу і знижують продуктивність, особливо коли тривоги вночі. Тому важливо виділяти достатньо часу для сну, відпочинку та фізичної активності.

Ближче до підліткового віку діти стають більш емоційними, прагнуть до самостійності і часто суперечать дорослим. Це нормальний етап розвитку, але може викликати деякі труднощі у спілкуванні.
Підлітковий вік – це період активних фізичних і психологічних трансформацій. Швидке зростання, пов'язане зі змінами в роботі залоз внутрішньої секреції, супроводжується пошуком свого місця в житті і формуванням особистості. Це складний і вибуховий етап, який вимагає розуміння і підтримки.

У підлітковому віці спостерігається нерівномірний розвиток скелета. Хребці та кістки кінцівок ростуть швидше, ніж грудна клітка, що призводить до диспропорцій у будові тіла. Підлітки стають високими та худими через відставання в рості грудної клітки. М’язова система не встигає за швидким ростом кісток, що погіршує координацію рухів і може проявлятися у незграбності. Однак, незважаючи на незграбність, м’язова сила у підлітків збільшується. Інтенсивне зростання кісток у підлітковому віці робить їх вразливими до деформацій, особливо під впливом надмірних фізичних навантажень.

Важка фізична праця та різкі силові рухи можуть призвести до порушення структури кісток та розвитку викривлень. Крім того, таке навантаження може негативно вплинути на серцево-судинну систему. Незважаючи на завершення анатомічного розвитку центральної нервової системи, її функціональне вдосконалення, особливо кори великих півкуль, продовжується [1].

Стать та тип нервової системи значно впливають на психіку і поведінку підлітків. Дівчата-підлітки зазвичай більш відповідальні, емоційні та чутливі до оцінок оточуючих. Вони прагнуть досягти успіху через старанність і відповідальність. Хлопці-підлітки, навпаки, часто демонструють незалежність, бунтарство і можуть провокувати конфлікти. Для ефективного виховання підлітків необхідно будувати з ними довірливі відносини, засновані на взаємній повазі.

Статеве дозрівання супроводжується значними гормональними змінами, які створюють додаткове навантаження на нервову та ендокринну системи підлітків. Збільшення обсягу навчальної роботи в цей період може призвести до перенапруження нервової системи, що проявляється у вигляді підвищеної стомлюваності, емоційної нестабільності та порушення поведінки.

Характерними ознаками перевтоми є негативізм, упертість, порушення дисципліни та конфліктність у відносинах з дорослими. Підлітки починають мислити більш абстрактно, будувати логічні ланцюжки і робити власні висновки. Ці особливості дозволяють їм переходити від засвоєння готових знань до самостійного дослідження різних галузей науки. Саме в цей період проявляються індивідуальні особливості та таланти кожного підлітка [4, с. 13-18].

У віці 13-15 років підлітки активно включаються у соціальне життя. Вони відчувають потребу приносити користь суспільству, брати участь у спільних справах. Це сприяє розвитку таких важливих якостей, як відповідальність, самостійність і колективізм.

Однак, у цей період можуть проявлятися і негативні риси характеру: егоїзм, лінь, схильність до обману. Ці якості можуть стати перешкодою у вихованні підлітка і ускладнити його взаємодію з оточуючими. Якщо підліток систематично порушує соціальні норми, це свідчить про певні прогалини у його вихованні. Адже саме у сім’ї і в школі формуються основні моральні принципи.

Емоційний світ підлітка – це постійні зміни. Вони можуть бути то повні енергії та бажання досягати нових висот, то впадати в меланхолію і самоаналіз. Підлітки часто бувають невдоволені своєю зовнішністю і намагаються підкреслити свою індивідуальність. Вони бунтують проти авторитетів, особливо батьків і вчителів, хоча насправді дуже цінують їхню думку. Іноді ці конфлікти можуть набувати гострої форми і призводити до серйозних наслідків, таких як втеча з дому.

Отже, підлітковий вік – це період бурхливого розвитку, коли відбуваються значні зміни як на фізичному, так і на психологічному рівні. Кожен підліток – це унікальна особистість зі своїми особливостями, інтересами та цінностями. Давайте детальніше розглянемо, які ж індивідуальні особливості можуть проявлятися у підлітків.

Фізичні особливості: швидке зростання: підлітки активно ростуть, що може впливати на їхню координацію та витривалість; гормональні зміни: бурхливі гормональні перебудови призводять до різноманітних фізичних проявів: зміни голосу, поява волосся на тілі, активне потовиділення тощо; статеве дозрівання: формування вторинних статевих ознак та розвиток репродуктивної системи [7, с. 189].

Психологічні особливості: прагнення до самостійності: підлітки активно шукають свою індивідуальність, прагнуть до самовираження та незалежності від дорослих; посилення емоційності: емоції стають більш інтенсивними та мінливими. Підлітки можуть відчувати радість, смуток, гнів, збентеження з більшою силою. Група однолітків стає надзвичайно важливою, оскільки через неї підлітки засвоюють соціальні норми та ролі. Підлітки активно експериментують з різними ролями та інтересами, намагаючись знайти своє місце в світі.

Соціальні особливості: конфлікт з дорослими: часто виникають непорозуміння та конфлікти з батьками та вчителями, пов’язані з прагненням до самостійності та пошуком власного шляху; формування власної системи цінностей: підлітки переглядають цінності, які їм передали батьки, і формують власну систему поглядів на життя; інтерес до соціальних питань: підлітки стають більш зацікавленими в соціальних проблемах та глобальних питаннях.

Індивідуальні відмінності: темперамент: кожен підліток має свій унікальний темперамент, який впливає на його поведінку та реакції на різні ситуації; інтереси та захоплення: підлітки можуть мати різноманітні інтереси – від спорту та музики до науки та мистецтва; таланти та здібності: кожен підліток має свої таланти та здібності, які потрібно розпізнавати та розвивати.

Оскільки повномасштабне вторгнення росії в Україну суттєво вплинуло на психічне здоров’я населення, особливо важливо дослідити, як воно вплинуло на підлітків. На першому етапі дослідження було проведено психодіагностичне обстеження двох груп підлітків з використанням комплексу психологічних методик. Для оцінки впливу переживання самооцінної тривожності на особистість підлітків в умовах змішаного навчання та воєнного стану була застосована методика «Шкала тривожності» Тейлора та розроблена авторська методика (Дод. Б) для визначення ситуативної тривоги [10].

Використання шкали тривожності Тейлора дозволило нам об’єктивно оцінити рівень самооціночної тривожності підлітків в умовах змішаного навчання та воєнного стану [10]. Отримані дані (Хср = 56,43 для ЕГ та 59,3 для КГ) вказують на те, що підлітки з експериментальної групи, які зазнали більшого впливу травматичних подій, демонструють нижчий рівень тривожності.

Порівняння експериментальної та контрольної груп показало, що в першій групі відсоток підлітків із середнім рівнем тривожності (61,5%) дещо нижчий, ніж у контрольній (65,9%). Водночас, частка респондентів з низьким рівнем тривожності в експериментальній групі також менша (38,5% проти 34,1% в контрольній групі). Ці дані свідчать про те, що рівень тривожності впливає на особливості комунікації підлітків: особи з високим рівнем тривожності більш схильні до недовіри та ізоляції.

Аби визначити, чи існують статистично значущі відмінності між показниками експериментальної та контрольної груп, ми провели непараметричний аналіз за допомогою U-критерію Манна-Уітні. Отримані результати представлені у таблиці 2.2.

Примітка: * p ≤ 0,05; ** p ≤ 0,01

Результати статистичної обробки даних на початковому етапі дослідження демонструють, що рівень тривожності, уникнення та збудливості у досліджуваних експериментальної та контрольної груп є статистично невідмінним. Водночас, спостерігаються суттєві відмінності у проявах позитивних і негативних форм поведінки між цими групами. Це вказує на те, що перед початком експериментального втручання групи були порівнянними за загальним рівнем тривожності, але відрізнялися за характером поведінкових реакцій [7].

На формувальному етапі експерименту з учасниками експериментальної групи було реалізовано комплекс психокорекційних заходів. Програма включала у себе психологічні вправи для зниження напруги та сприяння емоційній розрядці, психотерапевтичні методики для зміни ставлення до себе та оточення, а також технології, спрямовані на стимулювання творчого мислення та розслаблення.

Повторне обстеження учасників дослідження на заключному етапі показало, що впровадження програми подолання тривожності в експериментальній групі призвело до статистично значущих позитивних змін [11]. Зокрема, спостерігалося збільшення частоти позитивних та зменшення частоти негативних проявів тривожності. У контрольній групі також були виявлені певні зміни, однак вони були менш вираженими.

На заключному етапі дослідження ми повторно оцінили учасників обох груп за допомогою тих самих методик, щоб простежити за динамікою змін.
Згідно з таблицею 2.3., динаміка зміни рівня тривожності у ЕГ була значно вираженішою, ніж у КГ. У КГ спостерігається незначна зміна: лише на 6,7% змінився розподіл між високим і низьким рівнем тривожності. В ЕГ ситуація змінилася суттєвіше: на контрольному етапі лише 12,5% учасників мали низький рівень тривожності, що на 37,25% менше, ніж на початку дослідження.

На 25% змінився високий рівень, і на 7,25% підвищився середній рівень.
Отримані результати представлені графічно на рис. 2.1.

Аналіз динаміки показників тривожності (рис. 2.2) демонструє позитивну тенденцію в ЕГ: 37,5% учасників перейшли до високого рівня, а 25% – до середнього. В КГ такі зміни були менш вираженими – лише 13,3% підвищили рівень тривожності. Застосування непараметричного критерію Манна-Уітні підтвердило статистичну значущість цих відмінностей. Результати наведені у таблиці 2.4.

Примітка: * p ≤ 0,05; ** p ≤ 0,01

Отримані результати дозволяють зробити висновок про високу ефективність застосованих психокорекційних методик, що проявляється у статистично значущих змінах різних аспектів психологічного функціонування підлітків.
Це дослідження зосереджено на рівні ситуативної тривожності у 100 підлітків віком 13-15 років (50 хлопців і 50 дівчат). Було проаналізовано, як їхня тривожність змінювалася з початку війни (з 24 лютого 2022 року) до теперішнього часу.

Для оцінки рівня ситуативної тривожності та потреби у психологічній допомозі підліткам було використано 5-бальну шкалу. Учасникам пропонувалося оцінити інтенсивність тривоги та бажання звернутися до психолога у три періоди: на початку вторгнення (з 24 лютого), влітку та восени 2022 року, а також після першого року війни. За результатами опитування, рівень тривожності та потреба у психологічній підтримці змінювалися з часом. Отримані дані представлені у таблицях 2.5. та 2.6.

Висока тривожність підлітків на початку війни (93% хлопців та 90% дівчат) пов’язана з відчуттям невизначеності та нездатністю передбачити майбутнє. Це призводить до когнітивного дисбалансу, який, у свою чергу, провокує сильні емоційні переживання. Проте, з часом, коли підлітки починають встановлювати певний контроль над своїм життям і розробляють нові моделі поведінки, рівень тривоги знижується [11]. Це свідчить про те, що адаптація до нових умов допомагає зменшити негативний вплив стресу.

Результати дослідження свідчать про те, що у 30% хлопців та 18% дівчат високий рівень тривожності зберігається тривалий час.
Це вказує на те, що початковий гострий стрес переріс у хронічний, що може призвести до виснаження психіки. Для відновлення психологічного здоров'я таким підліткам рекомендовано комплекс фізіо- та психотерапевтичних заходів.

Результати опитування свідчать про гостру потребу підлітків у психологічній допомозі на початку війни. Хоча з часом ця потреба дещо знизилась, психогігієна залишається важливим фактором для формування здорової адаптації підлітків до стресових умов. Психопрофілактика, психотренінги, медитація та інші психологічні практики можуть значно покращити психологічний стан підлітків.

Загальна мета програми: зменшення рівня тривожності у підлітків; підвищення самооцінки та впевненості у собі; розвиток навичок саморегуляції та управління стресом; формування позитивного ставлення до себе та оточуючих; створення сприятливого психологічного клімату для навчання та розвитку [8].
Цільова аудиторія: підлітки віком 13-15 років з підвищеним рівнем тривожності, пов’язаним з навчальним процесом.

Тривалість програми: 12 занять по 30 хвилин кожне, 2 рази на тиждень. Методи та прийоми:

• когнітивно-поведінкова терапія: спрямована на зміну негативних думок та поведінки, які підсилюють тривогу;
• релаксаційні техніки: вправи на розслаблення м’язів, дихальні вправи, візуалізація;
• арт-терапія: використання творчих засобів для вираження емоцій та почуттів;
• групові дискусії: обговорення актуальних для підлітків проблем, пошук спільних рішень;
• рольові ігри: моделювання різних життєвих ситуацій для відпрацювання навичок спілкування та поведінки;
• елементи гештальт-терапії: робота з тілом, відчуттями, сприйняттям. Теми занять подано у (Дод. А).

Очікувані результати:

• зниження рівня тривожності;
• підвищення самооцінки та впевненості у собі;
• розвиток навичок саморегуляції та управління стресом;
• поліпшення взаємин з однолітками та дорослими;
• збільшення адаптивності до навчального процесу.

Дана програма адаптована до конкретних потреб групи підлітків.

Повітряні тривоги – це складна реальність, з якою доводиться стикатися багатьом підліткам в Україні. Такий досвід може залишати глибокий слід на психічному здоров’ї. На основі проведено дослідження нами подано практичні рекомендації підліткам, батькам та психологу.

Рекомендації підліткам:

• Розмовляй про свої почуття: не тримай все в собі. Поділися своїми переживаннями з довіреними людьми: друзями, родичами, вчителем, психологом. Розмова допомагає випустити емоції та почуватися менш самотнім.
• Практикуй релаксаційні техніки: дихальні вправи, медитація, йога можуть допомогти заспокоїтися та знизити рівень тривоги. Є багато безкоштовних додатків та відео з цими практиками в інтернеті.
• Займайся улюбленою справою: читання, малювання, музика, спорт – все, що приносить тобі задоволення, відволікає від тривожних думок і допомагає відновити емоційний баланс.
• Дотримуйся режиму дня: намагайся лягати спати і прокидатися в один і той же час, правильно харчуватися і займатися фізичними вправами. Здоровий спосіб життя позитивно впливає на наше психічне здоров’я.
• Обмеж споживання новин: постійне стеження за новинами може посилювати тривогу. Виділи певний час для отримання інформації і намагайся уникати негативних новин перед сном.
• Долучайся до спільноти: бути частиною групи однодумців, які переживають схожий досвід, може дати відчуття підтримки та допомогти подолати труднощі.
• Не бійся звернутися по допомогу: якщо ти відчуваєш, що сам(а) не можеш впоратися з переживаннями, звернися до психолога. Це професіонал, який допоможе тобі розібратися зі своїми емоціями та навчить ефективних способів подолання стресу.

Рекомендації батькам:

• Створити безпечний простір: дорослі мають створити вдома атмосферу спокою та безпеки, де підліток зможе відчувати себе захищеним.
• Бути прикладом: спокій і впевненість дорослих допомагають підліткам відчувати себе більш захищеними.
• Підтримувати відкритий діалог: розмовляйте з підлітками про їхні почуття, не соромтеся задавати питання і вислуховувати їхні відповіді без осуду.
• Заохочувати до активності: запрошуйте підлітка проводити час разом, займатися спільними справами, це допоможе зміцнити сімейні зв’язки.
• Звернутися за професійною допомогою: якщо ти помічаєш, що твій підліток відчуває тривогу, депресію або інші психічні розлади, не відкладайте візит до психолога.

Робота з підлітками, які пережили травматичний досвід повітряних тривог, вимагає особливого підходу та професійних навичок.
Наведемо кілька рекомендацій для психологів:

• Створення безпечного терапевтичного середовища: довіра та безпека, емпатія та розуміння, терпіння і підтримка.
• Психотерапевтичні методики: когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), групова терапія, ігрова терапія, мистецтвотерапія.
• Співпраця з іншими фахівцями: лікарем, вчителями. Важливо пам’ятати, що кожен підліток індивідуальний, і терапевтичний процес має бути адаптований до його конкретних потреб та особливостей.

У ході написання науково-дослідної роботи з психології "Травматичний досвід повітряних тривог: ризики для психічного здоров'я підлітків", ми дійшли таких висновків:
Тривожність у підлітків виникає внаслідок багатьох факторів, включаючи фізіологічні зміни, психологічні особливості та соціальні тиски. Нездатність задовольнити свої потреби, низька самооцінка, конфлікт бажань – все це може сприяти розвитку тривожності. Вона, в свою чергу, може негативно впливати на навчання, стосунки з однолітками та загальне самопочуття підлітка.

Результати дослідження в рамках дослідницького проєкту про травматичний досвід повітряних тривог: ризики для психічного здоров'я підлітків свідчать про те, що у 30% хлопців та 18% дівчат високий рівень тривожності зберігається тривалий час. Це вказує на те, що початковий гострий стрес переріс у хронічний, що може призвести до виснаження психіки.

Для відновлення психологічного здоров’я таким підліткам рекомендовано комплекс фізіо- та психотерапевтичних заходів. Результати опитування свідчать про гостру потребу підлітків у психологічній допомозі на початку війни. Хоча з часом ця потреба дещо знизилась, психогігієна залишається важливим фактором для формування здорової адаптації підлітків до стресових умов.

Перспективним напрямком досліджень є створення комплексної системи заходів, спрямованих на профілактику та корекцію підвищеної тривожності у підлітків, що викликана воєнними діями. Така система включає як індивідуальні, так і групові психологічні втручання. Отримані результати дозволяють зробити висновок про високу ефективність застосованих психокорекційних методик, що проявляється у статистично значущих змінах різних аспектів психологічного функціонування підлітків. Психопрофілактика, психотренінги, медитація та інші психологічні практики можуть значно покращити психологічний стан підлітків.

1. Барановська Я. Г. Психокорекція тривожності в підлітковому віці. Інсайт: психологічні виміри суспільства. Херсон: Видавничий дім «Гельветика», 2019. Вип. 1(16). 314 с.
2. Вереніч Н. В. Особливості тривожності сучасних підлітків. Психолог, 2014. С. 23-24, 41-42.
3. Волошок О. Психологічний аналіз проблеми тривожності особистості. Проблеми сучасної психології, 2015. 138 с.
4. Дмитрієва С. М., Мачушник О. Л. Психологічні детермінанти підліткової тривожності. Вісник. № 3 (37). 2018. К.: Видавництво КІБіТ, 2018. С. 13–18.
5. Іванова Т. Тривога як психологічний феномен. Вісник Львівського університету. Серія «Психологічні науки», 2020. 6, 72-78.
6. Кузікова С. Б. Теорія і практика вікової психокорекції. Суми: ВТД «Університетська книга», 2015. 384 c.
7. Мудрак І. А. Психологічні особливості тривожності депривованих підлітків-колоністів: монографія. Луцьк: ПП Іванюк, 2014. 279 с.
8. Письмак Л. Підліткова криза: як зарадити та допомогти. Київ: «Вид. група «Шкільний світ», 2018. 152 с.
9. Терлецька Л. Г. Вікова психологія і психодіагностика: підручник. К.: ВД «Слово», 2015. 608 с.
10. Тейлор Дж. Методика «Шкала тривожності». Діагностичні роботи. Вид-во Олександри Гаркуші, 2012. 615 с.
11. Чуйко О. В., Іванова І. В. (2021). Вплив рівня тривожності на успішність навчальної діяльності. Актуальні проблеми психології, 2021. 217 с.

Додаток А

Загальна структура заняття

Кожне заняття програми включатиме такі етапи:

• Розминка: вправи на розслаблення та концентрацію уваги (дихальні вправи, візуалізація, легкі фізичні вправи).
• Теоретична частина: короткий огляд теми заняття, пояснення понять та зв’язків між ними.
• Практична частина: вправи та завдання, спрямовані на розвиток навичок, необхідних для досягнення мети заняття.
• Рефлексія: обговорення відчуттів та вражень учасників, підведення підсумків.

Теми занять та їхній опис
1. Що таке тривога?

• Ознайомлення з поняттям тривоги, її причинами та проявами.
• Обговорення різних способів вираження тривоги.
• Вправа: «Моє чудовисько тривоги» (візуалізація та опис тривоги).

2. Як тривога впливає на нас?

• Аналіз впливу тривоги на фізичне та психічне здоров’я, навчання та стосунки з іншими людьми.
• Вправа: «Колаж моїх почуттів» (створення колажу, що відображає різні емоції, пов’язані з тривогою).

3. Навички самоспостереження.

• Навчання розпізнавати свої емоції та фізичні відчуття, пов’язані з тривогою.
• Ведення «Щоденника тривоги» (фіксація ситуацій, які викликають тривогу, та реакцій на них).

4. Дихальні вправи для розслаблення.

• Ознайомлення з різними техніками дихання (діафрагмальне дихання, повільне дихання).
• Практичні вправи на відпрацювання дихальних технік.

5. Прогресивна м’язова релаксація.

• Навчання послідовному напруженню та розслабленню різних груп м’язів.
• Аудіозапис для самостійного виконання вправи.

6. Позитивне мислення.

• Обговорення ролі думок у формуванні емоцій.
• Тренування навичок заміни негативних думок на позитивні.

7. Асертивність.

• Розвиток навичок впевненого вираження своїх думок і почуттів.
• Розігрування різних ситуацій.

8. Управління стресом.

• Ознайомлення з різними стратегіями управління стресом (фізична активність, хобі, соціальна підтримка).
• Складання індивідуального плану управління стресом.

9. Техніки візуалізації.

• Навчання створенню позитивних образів та їхній візуалізації.

Вправа: «Моє щасливе місце».
10. Комунікація та соціальні навички.

• Розвиток навичок ефективної комунікації та встановлення міжособистісних контактів.
• Тренінг соціальних навичок.

11. Постановка цілей та планування.

• Навчання постановці досяжних цілей та складанню планів їх досягнення.
• Вправа: «Колесо життя».

12. Підсумки програми.

• Обговорення змін, які відбулися протягом програми.
• Складання плану подальшої роботи над собою.

Додаток Б

Анкета

1. Демографічні дані:

• Вік
• Стать
• Місце проживання (місто, село)
• Наявність укриття

2. Частота та тривалість повітряних тривог:

• Як часто ви чуєте сигнали повітряної тривоги?
• Скільки часу зазвичай триває повітряна тривога?

3. Фізичні реакції на тривогу:

• Що ви відчуваєте фізично під час повітряної тривоги (серцебиття, задишка, тремтіння тощо)?
• Як довго тривають ці відчуття після закінчення тривоги?

4. Емоційні реакції на тривогу:

• Які емоції ви відчуваєте під час повітряної тривоги (страх, тривога, гнів, безпорадність тощо)?
• Як ці емоції впливають на ваше життя (навчання, стосунки з друзями та родиною)?

5. Поведінкові реакції:

• Як ви намагаєтесь впоратися зі своїми почуттями під час повітряної тривоги?
• Чи змінилися ваші звички або розпорядок дня після початку війни?

6. Вплив на сон:

• Чи впливають повітряні тривоги на ваш сон? Якщо так, то як?

7. Соціальна підтримка:

• Чи маєте ви можливість поговорити про свої почуття з кимось?
• Чи відчуваєте ви достатню підтримку з боку сім’ї та друзів?

Приклад запитання за шкалою Лікерта:

• 1 – зовсім не турбуюся
• 2 – турбуюся трохи
• 3 – турбуюся помірно
• 4 – турбуюся сильно
• 5 – дуже сильно турбуюся

Додаткові запитання:

• Чи відчуваєте ви будь-які фізичні симптоми тривоги, які турбують вас? Якщо так, то які саме?
• Як повітряні тривоги впливають на ваше навчання?
• Чи зверталися ви коли-небудь за психологічною допомогою?