Проєкт "Тарас Григорович Шевченко - геній думки й слова української нації"

У дослідницькій роботі в рамках навчального проєкту з української літератури на тему «Тарас Григорович Шевченко - геній думки й слова української нації» учениця 7 класу розповіла про біографію та цікаві факти з життя, творчий (літературний та художній) спадок письменника. У проєктній роботі авторка охарактеризувала вплив креативності Тараса Шевченко на розвиток української літератури, мистецтва та духовної культури.

Докладніше про роботу:

У своєму дослідницькому і творчому проєкті учениця 7 класу, досліджуючи творчість Тараса Григоровича Шевченко - генія думки й слова української нації, виявила унікальність та актуальність ідей Тараса Шевченка, розглянула їх відображення у сучасному світлі та визначила їхнє значення для сучасного українського суспільства.

Протягом проєктної, науково-дослідницької роботи про творчість Тараса Григоровича Шевченко - генія думки й слова української нації автор приходить до висновку про те, що Тарас Шевченко це поет-правдолюб, який співпереживав всім пригнобленим та бажав вільного та щасливого життя. Його вплив на українську літературу був значним та впливав на багатьох письменників епохи другої половини XIX — початку XX століть.

Зміст

Вступ

1. 1. Тарас Григорович Шевченко: життя

1.1. Біографія Тараса Григоровича Шевченка
1.2. Цікаві факти за життя Тараса Григоровича Шевченка
1.3. Вислови про Т. Г. Шевченка
1.4. Висновки до розділу 1

2. 2. Творчий спадок Т.Г. Шевченка

2.1. Тарас Шевченко: П'ять заслуг, класика перед українським народом
2.2. Листи Тараса Шевченка
2.3. Літературна творчість Т.Г. Шевченка
2.4. Художня творчість Т.Г. Шевченка
2.5. Висновки до розділу 2

3. 3. Вплив креативності Т.Г. Шевченка на українців

3.1. Вшанування пам'яті та образ у масовій культурі
3.2. Вплив творчості Шевченка на розвиток української літератури, мистецтва, духовної культури
3.3. Висновки до розділу 3
Список використаних джерел
 

Вивчення творчості Тараса Григоровича Шевченка завжди залишається актуальним та необхідним у контексті розвитку української культури, ідентичності та самосвідомості. Його поезії, малюнки та громадська діяльність назавжди вплинули на культурний ландшафт України, залишаючи глибокий слід у серцях людей. Дослідження творчості Шевченка має важливе значення для розуміння історії, культури та національної самосвідомості українського народу.

Метою даної роботи є глибоке дослідження та аналіз впливу творчості Тараса Шевченка на українську літературу, культуру та суспільство в цілому.

Основним об'єктом дослідження є творчість самого Шевченка - його поезії, малюнки, прозові твори та громадська діяльність.

Предметом дослідження є вивчення впливу творчості митця на культурний контекст свого часу та його значення для сучасного українського суспільства.

У рамках даного дослідження використовуються різноманітні методи аналізу, зокрема, літературний аналіз творів Шевченка, історичний контекст його діяльності, а також порівняльний аналіз з іншими літературними явищами світової літератури.

Результатом цього дослідження буде виявлення унікальності та актуальності ідей Тараса Шевченка, їх відображення у сучасному світлі та визначення їхнього значення для сучасного українського суспільства. Це дозволить розкрити нові аспекти його творчості та зрозуміти їх важливість для сьогодення, а також надати рекомендації щодо можливого використання результатів дослідження у практичній сфері. У свою чергу, ці результати можуть бути корисними для подальших наукових досліджень у галузі літератури, культури та історії, а також в контексті збереження культурної спадщини та національної ідентичності.

Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 році у селі Моринці Черкаської області в родині кріпосного селянина Григорія Івановича Шевченка, де він виріс, маючи двох братів та чотирьох сестер. Його дитинство було сповнене важких випробувань: він втратив батька, коли йому було лише дев'ять років, а мати померла, коли хлопчику було дванадцять.

Життя Тараса Шевченка було пов'язане з селами Моринці та Кирилівка, що належали поміщику Василю Васильовичу Енгельгардту. Вже з самого дитинства у Тараса пробуджувалася зацікавленість у малюванні та поезії. У віці восьми років він став учнем місцевого вчителя-дяка Павла Рубана, де отримав основи грамотності та освіти.

У шістнадцять років Тарас потрапив у число прислуги поміщика Енгельгардта, спочатку працюючи Кухарчуком, а потім козачком. Побачивши в Шевченка талант і пристрасть до малювання, поміщик вирішив розвивати цей потенціал та зробити його придворним художником. Таким чином, він забезпечив Тарасові можливість навчатися мистецтва від викладача портретисти Яна Рустема, який працював у Віленському університеті. Молодий Тарас провів 1,5 року у Вільні, де активно вдосконалював свої художні здібності.

Цей період життя Шевченка став важливим етапом у його творчому розвитку, де він знайшов підтримку у вивченні мистецтва і виявив свій художній потенціал, що поклав початок його подальшій великій творчій спадщині.

У початку 1831 року поміщик переїжджає до Санкт-Петербурга, де Тарас Шевченко продовжує своє навчання у "мальовничих справ цехового майстра" В. Ширяєва. У Ширяєва Тарас мав можливість творити та вдосконалювати свої художні навички, малюючи статуї в Літньому саду і відвідуючи Ермітаж. Одного разу, під час копіювання на полотні скульптури, Шевченко зустрівся зі своїм земляком Іваном Сошенком, який представив його видатним діячам російської культури, таким як К. Брюллов і В. Жуковський. Пізнання таланту кріпака Тараса Шевченка цими визначними особистостями в російській культурі сильно вплинуло на подальшу долю поета та відіграло ключову роль у його визволенні з кріпацтва.

У 1838 році, 22 квітня, Жуковський і Брюллов викуповують в Енгельгардта Тараса Шевченка з кріпацтва за 2500 рублів, надаючи йому свободу у 24 роки. Гроші на викуп Тараса Григоровича були зібрані від продажу на аукціоні портрета Жуковського, який був написаний Брюлловим. Шевченко надзвичайно вдячний цим видатним особам за їхню допомогу у звільненні. Цей акт визволення відкрив для поета нову главу його життя, де він міг далі розвивати своє мистецтво та працювати над своєю творчістю.
У 1838 році, безпосередньо після звільнення з кріпацтва, Тарас Шевченко приєднується до Академії мистецтв, де із запалом вивчає живопис, малюнок та творчість як російських, так і українських письменників.

Після завершення навчання у 1844 році в Академії мистецтв, письменник повертається до України, де працює художником в Київській тимчасовій комісії, що займалася переглядом старих актів.
У той самий період Тарас Григорович знайомиться з Миколою Костомаровим, що впливає на формування його політичних поглядів. Він приєднується до "Кирило-Мефодіївського" товариства. Однак через епіграму на імператрицю та революційний настрій у віршах збірки "Три літа", у березні 1847 року поета арештовують і відправляють на заслання до Орської фортеці, де йому доводиться служити солдатом. Крім того, Микола I своїм указом заборонив Тарасові Шевченку писати й малювати, що для нього було вкрай прикро.

У 1848 році Тарас Шевченко, як художник, був увійшов до експедиції, що досліджувала Аральське море, активно створюючи акварельні пейзажі та портрети. У 1851 році він також приєднався до геологічної експедиції в горах Каратау. Під час вільного від роботи періоду заслання він писав повісті російською мовою і творив жанрові малюнки.

Завдяки заступництву графа В. П. Толстого, віцепрезидент Академії мистецтв, та його дружини, у 1857 році Тарас Шевченко був звільнений з заслання. Поет оселився у Москві та Петербурзі. У 1859 році він повернувся до України, проте перебував під наглядом поліції, і йому було заборонено постійно проживати в Україні. Тому Шевченко повернувся до столиці, де йому було заборонено постійне проживання в Україні.

До цього часу здоров'я поета було підірване через десятирічне перебування у засланні. У свій 47-й день народження письменник зазнавав важких хвороб (водянка, серцеві проблеми, розлад печінки). Тарас Григорович помер 10 березня 1861 року в Петербурзі. Спочатку його поховали на Смоленському кладовищі, але, згідно із власним заповітом, 10 травня того ж року його прах перевезли в Україну над Дніпром на Тарасову гору у місті Канів.

Незважаючи на короткий термін життя, Тарас Шевченко залишив невимовний вплив у літературі та мистецтві. Він творив головним чином поезії в жанрі поем («Гайдамаки», «Сон», «Катерина» та інші), балад («Причинна»), та повістей («Княгиня», «Музикант»). Відомі його збірки віршів: «Кобзар» (його рання творчість), «Три літа», «У казематі» (написані під час ув'язнення). Тарас Шевченко створив понад 1000 художніх творів, головним чином це були пейзажі, портрети та жанрові малюнки. Він володів високим майстерністю в техніках малювання картин олівцем, пером, аквареллю та олією. Шевченку було надано звання академіка за гравіювання. Також був виданий альбом його картин під назвою «Живописна Україна».

Тарас Шевченко вважається великим генієм на світовому рівні. Його твори перекладені майже на всі світові мови. У багатьох країнах поза межами України встановлені пам'ятники поетові. На його честь названі парки, виші, бульвари, театри та вулиці. Це свідчить про визнання та популярність Тараса Шевченка як символу національної та світової літератури, його внеску у розвиток культури та національної свідомості. Його спадок виявив величезний вплив на різноманітні аспекти суспільства, включаючи літературу, мистецтво, ідеологію та гуманітарні цінності.

Біографія Тараса Шевченка, яка часто викладається в шкільних підручниках, фокусується на його складному дитинстві та важких умовах життя. Однак деякі дослідники, зокрема кандидат історичних наук Мирон Гордійчук, вказують на інші аспекти та інформацію про українського поета, яка може бути менш відомою громадськості.

1. Його назвали Тарасом через юліанський календар. За ним 25 лютого (незадовго до дня народження) відзначають Святого Тарасія.
2. Хоча він походив із сім’ї кріпаків, його батьки були достатньо заможними. Мати була вільною селянкою до заміжжя. Батько був далекобійником (на новий лад), тому гроші в родини були.
3. Шевченко мав 5 рідних братів та сестер, проте тільки його віддали на навчання. Тато Тараса ще з ранніх літ зрозумів, що дитина сильно відрізняється від однолітків і тягнеться до науки.
4. Він мав досить маленький зріст – усього 164 см.
5. Вище ми вже писали про те, що Тарас навчався в дяка, проте пішов від нього через постійні знущання. Подейкують, що він не просто пішов, а відшмагав п’яного дяка, поки той спав, і далі втік.
6. Уже у 12–15 років Шевченко став художником-богомазом. Він малював ікони, знайшовши собі наставника.
7. Ще один цікавий факт про Тараса – перші гроші він заробив на похоронах. Хлопець відспівував небіжчиків і був помічником священника.
8. Попри літературний талант, найбільші гроші Шевченко заробляв саме завдяки малюванню. Після звільнення з кріпацтва він робив портрети заможних людей і отримував за це солідні кошти.
9. Гроші в митця ніколи не трималися. Він любив дарувати подарунки рідним, а також витрачати їх на випивку та посиденьки з друзями.
10. Вірш «Мені 13 минало» присвячений його першому коханню – Оксані Коваленко, з якою він ріс в одному селі.
11. Шевченко вивчив польську мову через кохання. Перебуваючи у Вільнюсі, він закохався в полячку й мав намір їй освідчитися, проте суспільні канони не дозволяли шлюбу кріпака й вільної селянки.
12. За викуп Тараса із кріпацтва віддали 2500 рублів. Ця сума еквівалентна 40-ка тисячам доларів нині.
13. Після викупу Шевченко «пустився берега». 24-річний хлопець відчув свободу, почав відвідувати різноманітні зібрання та витрачати гроші на ігри в карти.
14. Юнак відбив дівчину у свого товариша Сошенка, коли вони винаймали разом квартиру. Марія Європеус стала причиною погіршення взаємин між Сошенком та Шевченком.
15. Княжна Варвара Рєпніна допомогла Тарасу влаштуватися вчителем малювання в Київський університет, адже була сильно закохана в нього. На жаль, через соціальний статус юнака вони так і не змогли бути разом.
16. Шевченко користувався послугами дівчат «легкої поведінки», оскільки проституція була легалізованою.
17. Подейкують, ніби поет був сильним пиякою, проте така інформація точно не підтверджується. Можливо, теорія з’явилася через його членство в товаристві «Мочиморди» (хлопці «мочили морди в алкоголі»). До речі, Яків де Бальмен, якому Шевченко присвятив поему «Кавказ», також входив до цього товариства.
18. Після повернення із заслання в Тараса виявили цироз печінки.
19. В останні роки життя він активно займався гравюрою.
20. Шевченко прожив у Петербурзі цілих 17 років, проте жодного разу не сказав, що йому подобається це місто. У своїх творах він писав, що любить тільки Київ.
21. Тарас не писав для селян, адже більшість із них не вміла читати. Він писав для дворян, які також були вихідцями з України та сумували за рідною землею.
22. Неймовірно, але перший наклад «Кобзаря» (приблизно 1000 примірників) розкупили менш ніж за 2 тижні.
23. Шевченко мріяв поїхати жити та навчатися до Італії за кошти Академії мистецтв, проте ця мрія залишилася нездійсненною.
24. Він помер у 47 років від водянки. Для нас це мало, проте в ті часи – це була середня тривалість життя чоловіків.
25. Шевченко ніколи не просив поховати його в Каневі. Це помилково сказав Григорій Честахівський.
26. У світі налічують 1384 пам’ятників Тарасові Шевченку.
27. Шевченко прожив в Україні лише 15 років свого життя.
28. Під час мешкання в Петербурзі поет багато грошей витрачав на вбрання і слідував останнім модним тенденціям.
29. На честь Тараса Шевченка в 1975 році назвали один із кратерів на планеті Меркурій.
30. За чутками, у поета був роман із дружиною Михайла Максимовича – Марією.

1. «Огненне слово його наскрізь проймало серце не тільки тих, кому близьке було народне горе, а й тих, кому й байдуже було до того. Всі дивувалися красі та силі тієї простої мови, якою Шевченко виливав свої вірші. Увесь світ став прислухатися до його мови, а на Вкраїні вірші приймали як благовісне, пророче слово».

П. Мирний (1849-1920, український письменник)

2. «Він був селянський син і став князем в царстві духа. Він був кріпак і став великою силою в громаді людських культур. Він був простак і відкрив професорам і вченим новіші і свобідніші степені. Він терпів десять літ від російської воєнщини, а зробив більше для свободи Росії, ніж десять побідних армій. Доля переслідувала його ціле життя, та не покрила іржею золота його душі, не обернула його любові до людства в ненависть, ані його віри - в розпуку. Доля не щадила йому страждань, але не стримала його радості, що била здоровим джерелом життя. Та найкращий, найцінніший дар доля дала йому ах по смерті невмирущу славу і вічну нову насолоду, яку дають його твори мільйонам людських сердець».

І. Я. Франко (1856-1916)

3. «Любіть свою Батьківщину і рідну мову так, як любив покійний Тарас Шевченко. Для його пам'яті це буде найкращою нагородою і нерукотворним пам'ятником».

А. Р. Церетелі (1840-1915, грузинський поет)

4. «Поява Тараса Григоровича на похмурому фоні закріпаченої України явище далеко не випадкове. В його особі все знедолене малоросійське селянство ніби злило всі кращі духовні сили і вибрало його співцем свого одвічного горя. Вірний цьому високому призначенню, він, незважаючи на всі злигодні свого невдалого життя, не зрадив його до самої смерті».

І. Манжура (1851-1893, український поет)

5. "Невмираючий дух поета, як і раніше, витає над рідною Україною, невмовкаюче роздається його віще слово і сіє на народній ниві живе насіння оновлення".

П.А. Грабовський (1864-1902, український поет, публіцист)

6. 6. Тарас Шевченко народився на українській землі, під українським небом, проте він належить до тих людей- світочів, що стають дорогими для всього людства і що в пошані всього людства знаходять своє безсмертя.

О. Гончар. (нар. 1918-1995, український письменник)

Загальний висновок з життя Тараса Шевченка відображає його винятковий талант українського поета, художника та громадського діяча, який залишив позначку у світовій літературі та мистецтві. Його твори вражають глибиною почуттів, актуальністю соціальних тем, відданістю національним ідеалам, і стали символом боротьби за свободу та права. Поетичний шлях Шевченка свідчить про його невтомну боротьбу з перешкодами та важкостями на шляху до вираження власних ідей та спрагу до вільного вираження думок. Його творчість відзначена вірністю рідній землі, соціальною чутливістю, і прагненням до свободи та справедливості.

Шевченкова біографія пройнята унікальними подіями, що відображають його вольову силу та суспільний вплив. Від навчання у дяка до подорожі Європою, від мистецтва до творення неповторних віршів, він віддавався різноманітним формам творчості та мав значний вплив на українську літературу та культуру взагалі.

З цитат, які висловлюють велику повагу та захоплення до Т. Г. Шевченка, можна зробити кілька висновків:
Велич його поезії: Шевченкові вірші не лише вражали силу та красу мови, але й мали потужний емоційний вплив на читачів. Його слова віддзеркалювали не лише національну трагедію, а й загальнолюдські цінності, що здобули увагу не лише українського народу, а й світової громадськості.

Перетворення через творчість: Шевченко, походжаючи з простого селянського середовища, став символом високої духовної культури, піднявшись на вершини літературного світу. Його життєва доля й творчість стали втіленням перетворення через силу слова й мистецтва.

Борець за свободу: Шевченко віддавав перевагу ідеям свободи, справедливості та гідності, виступаючи проти соціальної нерівності та політичного утиску. Хоча його життя було сповнене трагедією та переслідуваннями, його душа залишилася невмирущою через вічність творчості. 

Тарас Шевченко - неперевершений майстер української літератури, який не лише засвідчив світові відмінність та цінність української мови, а й залишив незабутній слід у серцях читачів. Його збірка "Кобзар" вважається фундаментом для сучасної української літератури та відіграє важливу роль у формуванні літературної української мови.

Якщо "Енеїда" Івана Котляревського відкрила новий етап у розвитку української літератури, надала перший у світі українсько-російський словник і довела, що українська мова є окремою літературною мовою, здатною перекладати твори Стародавньої Греції, то творчість Тараса Шевченка, через півстоліття, підтверджує, що українська нація володіє "повноцінною" та визнаною в усьому світі літературою. Після Шевченка ніхто серйозно не може заперечувати самостійність та виразність української мови та літератури. Його творчість стала основою для розуміння важливості та необхідності існування української мови та літератури як основи ідентичності та самоідентифікації сучасної нації у світі.

Тарас Шевченко не лише змусив світ визнати, але й надихнув до залюблення "мелодійної та ніжної для вух" української мови в багатьох країнах. Його твір "Кобзар" перекладено більше ніж на 100 мов світу. У Черкасах, у 1989 році, був відкритий унікальний музей, присвячений лише одній книзі. І цією книгою став саме "Кобзар".

Тарас Шевченко перетворився на першого українського дисидента через свою безстрашну та відверту критику російського царизму, що викликала негативну реакцію самого імператора Миколи I. Цей імператор був переможцем декабристів та здобув перемогу над рухом 1848 року у Європі. Проти цієї системи не міг залишитися байдужим вільно мислитель, яким став колишній кріпак, викуплений від поміщика Павла Енгельгардта завдяки художнику Карлу Брюллову.

Через написання поем "Сон" та "Гайдамаки", а також через активну участь у Кирило-Мефодіївському товаристві, Тарас Шевченко був арештований і висланий до Оренбурга у 1847 році, де він перебував у вигнанні до 1850 року. Там він знову був заарештований через зв'язки з польськими революціонерами.

Тарас Шевченко відіграв роль першопроходця у внесенні розбіжностей у ліберальний рух Росії. Його арешт спровокував осуд "прогресивного" критика Віссаріона Бєлінського, який у поемі "Сон" побачив "хохлацький радикалізм". Російські ліберали не змогли усвідомити, як можна писати "сатиричні вірші на імператора та імператрицю". У наступному відвертому висловлюванні Бєлінський вражає цинізм: "Мені не шкода його. Якби я був його суддею я зробив би не менше. Я відчуваю особисту ворожнечу до такого роду лібералів. Це вороги всякого успіху. Своїми зухвалими дурницями вони дратують уряд, роблять його підозрілим, готовим бачити бунт там, де немає нічого...".

Тарас Шевченко, крім того, що відомий як видатний поет і письменник, також відіграв значну роль у сфері етнографії. Його спадщина у вигляді серії картин "Живописна Україна" і етнографічних описів традицій та побуту, залишених ним під час перебування в Оренбурзі та на півострові Мангишлак, визнана важливим історичним документом.

Збереглося 237 особистих листів, 15 офіційних та 4 колективних листи, які були підписані самим Тарасом Шевченком. Це спадок майже протягом 22 років, від 15 листопада 1839 року (дата найранішого відомого листа, адресованого братові М. Шевченку) до 24 лютого 1861 року (дата передсмертного листа І. Мокрицькому).

Сам Шевченко свідчив, що любив листуватися, особливо в період заслання, коли це стало не лише способом вираження себе, але й засобом зв'язку з зовнішнім світом. Його надзвичайна комунікабельність і великий інтерес до людей, здатність швидко спілкуватися з ними робили його листування особливо цікавим та цінним не лише для літературних дослідників, а й для звичайних читачів.

Свідчення вказують на те, що Шевченко був надзвичайно точним у веденні листування. Його слова про відповідь на листи «зразу ж» повністю відображали його стиль. При отриманні листа, як згадувала дружина коменданта Новопетровського укріплення, Агата Ускова, Шевченко «буквально оживав, його очі спалахували вогнем».

Поет листувався з різними людьми - родичами, друзями, спів засланцями; українськими, російськими та польськими письменниками, ученими, художниками та акторами.

Тарас Шевченко створив у своєму житті 237 поетичних творів та поем. З них 235 були написані українською мовою, а лише 2 — російською. Чимало Шевченкових віршів мають кілька варіантів. Наприклад, відомі три редакції поеми "Відьма" (первісно названої "Осика" у 1847 році), дві версії "Москалевої криниці", а також дві редакції вірша "Лічу в неволі дні та ночі" та інші. Щодо прози, вона складається з 11 творів, з яких 9 — це повісті, написані російською мовою у період між 1852 та 1857 роками. Також належать до Шевченкової прози два уривки з інших п'єс, фрагмент віршованої трагедії "Никита Гайдай" (1841) російською мовою та драма "Назар Стодоля" (1843), яка збереглася частково українським перекладом (діалоги перекладено українською, а описи залишилися російською).

Перша стадія творчості включає балади "Причинна", "Тополя", "Утоплена" і "Кобзар". В період визвольних змагань українського народу Шевченко створив твори "Тарасова ніч", "Іван Підкова", "Гайдамаки" і "Гамалія". Між першою і другою фазами його творчості виокремлюється драма "Назар Стодоля". "Трьох літ" (1843-1845) відзначається творенням таких поезій, як "Розрита могила", "Чигирине, Чигирине", "Сон", "Великий льох", "Кавказ", "І мертвим, і живим…", "Холодний Яр", "Давидові псалми", "Заповіт", "Іван Гус".

У періоді заслання Шевченко написав "Мені однаково", "В неволі тяжко", "Чи ми ще зійдемося знову", "Думи мої, думи мої", "Полякам", "У Бога за дверима лежала сокира", "Царі", "Княжна", "Іржавець", "Чернець", "Москалева криниця", "Титарівна". До автобіографічних творів належать "Мені тринадцятий минало", "А. О. Козачковському", "І виріс я на чужині", "Хіба самому написать", "І золотої й дорогої", "Лічу в неволі дні і ночі". У останні роки життя Тарас Шевченко творив "Неофіти", "Юродивий", "Доля", "Муза", "Слава", "Марія", "Чи не покинуть нам, небого".

"Доля" — це вірш Тараса Шевченка, яка є частиною ліричного циклу разом з віршами "Муза" і "Слава", створеними у 1858 році. В цьому творі автор переглядає свою творчу долю, роблячи певний висновок про своє пройдене життя як поет. Це своєрідний ліричний висновок і внутрішнє переосмислення свого творчого шляху, зроблене поетом у цьому вірші\

«Ти не лукавила зо мною,
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала. Ти взяла
Мене, маленького, за руку
І в школу хлопця одвела
До п'яного дяка в науку.
"Учися, серденько, колись
З нас будуть люде",— ти сказала.

А я й послухав, і учивсь,
І вивчився. А ти збрехала.
Які з нас люде? Та дарма!
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою.
Ходімо ж, доленько моя!
Мій друже вбогий, нелукавий!
Ходімо дальше, дальше слава.

У своєму вірші "Доля" Тарас Шевченко розмірковує про своє ставлення до власного життя, спілкуючись зі своєю долею, яку він вважає своїм товаришем. Він висловлює вдячність за те, що його доля спрямувала його на шлях освіти та виховала його як порядного і справедливого людину. Шевченко пишається тим, що він може сказати про себе — у його житті немає сліду неправди або обману. Для нього цей шлях відкриває дорогу до слави, до усвідомлення своєї ролі в цьому світі та своєї місії. Це світло, що веде його до глибшого розуміння самого себе та його місця в світі.

До нашого часу збереглося 835 творів Тараса Шевченка, що охоплюють оригінали та гравюри на металі й дереві, виконані російськими та іншими іноземними граверами, а також копії, створені художниками ще за часів самого Шевченка. Зараз відомо про більше ніж 278 робіт, які загубилися або ще не були знайдені.

Мальовничі та графічні твори Шевченка були створені між 1830 та 1861 роками та пов'язані з Україною, Казахстаном та Росією. Вони охоплюють різні жанри, включаючи портрети, історичні та побутові сюжети, архітектурні пейзажі та краєвиди. Роботи виконані в олійному мистецтві на полотні, а також у техніках акварелі, сепії, туші, свинцевого олівця та офорту на аркушах різних розмірів та папері різних кольорів і тонів, а також у п'яти альбомах.

Багато робіт Шевченка — це завершені твори, але важливою складовою його мистецької спадщини є також численні ескізи, етюди, начерки та навчальні студії. Лише частина творів має авторські підписи чи дати.

Всі роботи в цьому списку розміщено в хронологічному порядку їх виконання. Деякі твори зазначені за шевченківськими назвами, а інші мають назви, що були присвоєні за літературною традицією. У більшості літературних джерел без підпису та дати було призначено різні дати створення. Але завдяки науковим дослідженням, деякі роботи тепер мають точніші датування — від року до навіть дня їх створення. Розглядаючи цей список в хронологічній послідовності, можна прослідкувати творчий шлях і розвиток Шевченка як художника від його ранніх років до періоду першого заслання.
Більшість картин і малюнків зберігаються в Національному музеї Тараса Шевченка, а місцеперебування інших вказано в окремих коментарях.

Тарас Шевченко, як великий український класик, заповідав нащадкам непересічну спадщину, що вражає своєю магістральністю. Його творчість відбиває глибокі переконання важливості національної свободи, справедливості та гідності. Своїми листами, поезіями та художніми творами він передавав не лише реалії свого часу, але й вічні цінності людства. Його громадянська позиція, висока моральність та непохитна віра в ідеали глибоко вплинули на формування національної ідентичності українського народу, і його твори залишаються джерелом натхнення та вічної мудрості для наступних поколінь.

Пам'ять про Тараса Шевченка шанується як в Україні, так і за її межами. Наприклад, у 2014 році, до відзначення 200-річчя від дня народження поета, телеканал «Інтер» створив першу інтерактивну карту об'єктів, присвячених йому.

Його ім'я пов'язане з різноманітними місцями (вулиці, площі, парки), освітніми та культурними закладами, космічними об'єктами. Існує 1384 пам'ятники Шевченку, що стали найбільшою кількістю пам'ятників, встановлених для діяча культури. Честь поета відображається в фільмах, скульптурах, картині, а також на банкнотах, монетах, марках, і значках з його портретом.

Образ Шевченка також використовується у різних символах, плакатах та рекламних матеріалах. Його творчість переносить читачів у глибину української душі, розкриваючи багатогранність національної історії та патріотичних почуттів.

Великий український письменник, людина з незвичайною, тяжкою долею, з світовою славою поета-правдолюбця — це Тарас Шевченко. Його думки зрозумілі усім пригнобленим, усім тим, хто хоче вільного, радісного і щасливого життя. Чому ж поезія Шевченка має не тільки національне, але і світове значення?

Творчість поета-демократа у великій мірі вирішила подальший розвиток української літератури, бо не було жодного відомого письменника другої половини XIX — початку XX ст., який би не відчув впливу Т. Шевченка.

Максим Рильський зазначав, що "як пушкінський реалізм освічував шлях російській літературі, так реалізм Шевченка освічував шлях українській літературі".
Своєю славетною збіркою "Кобзар" він започаткував нову епоху не тільки в історії української літератури, а й у духовності. Думки Шевченка-поета, борця-революціонера завжди звернені до майбутнього, вони надихають нові покоління. Ця людина завжди служила правді і боролася за щасливе майбутнє свого народу. І зброєю у цій боротьбі поет зробив слово:

Возвеличу
Малих отих рабів німих!
Я на сторожі коло їх
Поставлю слово.

І дійсно, на той час процес становлення нової української літератури відбувався одночасно із процесом розвитку науки і культури. А твори Т. Шевченка є зразками глибокої народності, критичного реалізму. У літературі з'являються нові герої: селяни-протестанти — бунтарі, повстанці, борці проти феодального гніту. Література збагатилася новими жанрами: ліро-епічна поема, політична поезія, оповідання і повість...

Він був основоположником критичного реалізму і в українському образотворчому мистецтві. Його чудові картини, рисунки, гравюри вчили інших правдиво і багатогранно відбивати сучасну дійсність. Цінність художніх творів полягає в гострому викривальному змісті, чіткий соціальній спрямованості.
І в своїх безсмертних поезіях, і в живописних полотнах Шевченко пропагував світлі ідеали свободи, рівності; закликав народ до боротьби проти усіх гнобителів простому люду конкретний шлях цієї боротьби, цим самим впливаючи на розвиток і літератури, і мистецтва, і духовної культури.

У дослідницькій роботі (проєкті) з української літератури на тему «Тарас Григорович Шевченко - геній думки й слова української нації» учениця 7 класу прийшла до висновку про те, що Тарас Шевченко, видатний український письменник, прославився як поет-правдолюб, здатний співпереживати всім пригнобленим та бажаючим вільного та щасливого життя. Його вплив на українську літературу був значним, впливаючи на багатьох письменників епохи другої половини XIX — початку XX століть.

Творчість Шевченка, зокрема його найвідоміша збірка "Кобзар", відкрила новий етап не лише українській літературі, а й у духовному розвитку. Його слова, зокрема як поета та борця за свободу, завжди звертанні до майбутнього, вдихаючи нове життя наступним поколінням.

Шевченко завжди прагнув до правди та боровся за щасливе майбутнє свого народу. Він використовував своє слово як засіб боротьби, відзначаючись глибокою народністю та критичним реалізмом. Його твори привертали увагу до селянського протесту, нових жанрів у літературі та основоположну роль українського мистецтва. Через свої безсмертні поезії та мальовничі твори, Шевченко підкреслював світлі ідеали свободи та рівності, закликаючи народ до боротьби проти гнобителів та впливаючи на розвиток літератури, мистецтва та духовної культури.

1. https://pereschepynske.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/taras-shevchenko-henii-i-prorok-ukrainskoho-narodu
2. http://www.school-library.com.ua/slavetni-ukrajintsi/802.html
3. https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%
4. https://kobzar.luguniv.edu.ua/life/bio_d/index.html
5. https://buki.com.ua/news/fakti-pro-zittya-tarasa-sevcenka-yaki-vi-mogli-ne-znati/#2
6. https://www.ukrlib.com.ua/tvory/printit.php?tid=10113
7. https://uk.wikipedia.org/wiki/% (Живописна Україна)
8. https://znoclub.com/mova-ta-literatura/550-taras-shevchenko.html
9. https://www.wikiwand.com/uk
10. https://ukrclassic.com.ua/katalog/sh/shevchenko-taras/2172-taras-shevchenko-dolya-kritika-komentari-do-tvoru-poyasnennya-stislo
11. YouTube відео :" Як Тарас Шевченко став українським ідолом? «Реальна історія» з Акімом Галімовим"
12. YouTube відео : Вибрані листи Т.Г.Шевченка до різних осіб, Слухаємо українське.
13. YouTube відео: Тарас Шевченко. Цікаві факти
14. https://academic-accelerator.com/encyclopedia/taras-shevchenko
15. Презентація Наурок " Життя та творчість Т.Г.Шевченка"
16. Презентація Всеосвіта "Т. Г. Шевченко - геніальний поет, мислитель, пророк національного відродження в Україні. Рання творчість..."
17. Шевченко Тарас // Енциклопедія українознавства : Словникова частина