Проєкт "Історія карнавалу. Створення карнавальної маски"

Учениця 10 класу в рамках предмету "трудове навчання" (мистецтво) виконує творчий проєкт на тему "Історія карнавалу. Створення карнавальної маски", в якому виготовляє венеціанську карнавальну маску з пап'є-маше власноруч, вивчає історію виникнення та технологію виготовлення. В проєктній роботі з виготовлення карнавальної маски детально описуються матеріали та інструменти, які потрібні для роботи над задуманим виробом.

Докладніше про роботу:

У процесі дослідницької роботи над проєктом з виготовлення і створення карнавальної маски учениця 10 класу з'ясувала поінформованість респондентів про історію та значення карнавалів, походження та роль масок у сучасному суспільстві, основних видах веніцианських масок, провівши тематичне опитування, за результатами якого були зроблені висновки.

У ході творчого проєкту з мистецтва (трудового навчання) власноруч виготовлеяється карнавальна маска з пап'є-маше та вивчається історія венеціанського карнавалу та технології. У 10 класі було продемонстровано створення венеціанської карнавальної маски в домашніх умовах. Усі етапи технологій в проєктній роботі зафіксовано в описі виготовлення карнавальної маски, де можно ознайомитися з етапами роботи та фотографіями процесу виготовлення і кінцевого результату.

Зміст

Вступ
Глава 1. Теоретична частина
1.1. Карнавал: історія виникнення, характерні риси, особливості проведення в різних країнах.
1.2. Венеціанський карнавал: походження, події, місця проведення.
1.3. Карнавальна маска: поняття, значення, види.
1.4. Характеристика основних видів веніцианських масок.
Розділ 2. Аналітична частина
2.1. Підготовчий етап проведення опитування «Карнавали та маски».
2.2. Аналіз одержаних результатів тематичного опитування.
Глава 3. Практична частина
3.1.Технології створення венеціанської карнавальної маски.
3.2. Створення веніцианської маски Вольто.
Висновок
Список використаних джерел.

Значимість та актуальність карнавалу полягає в тому, що він об'єднував людей різних класів та статусів, дозволяв їм тимчасово звільнитися від звичайних ролей та норм, і насолодитися свободою та радістю. З давніх-давен люди робили маски, за ними можна сховати не тільки обличчя, а й таємниці. З ними пов'язані різні містично-таємничі асоціації. Також маски – чудовий аксесуар для карнавалу. У такій ролі вони найчастіше зустрічаються.

Гарна маска – справжній витвір мистецтва. На сучасному святі, тематичній вечірці, на дні народження, на будь-якому іншому святі можна використовувати цей аксесуар, щоб створити потрібний настрій. Маска набуває популярності. Діти та дорослі охоче приміряють різні маски: загадкових персонажів, ніжних фей, симпатичних звірят.

Об'єктом дослідження є карнавал.
Предметом є венеціанська маска.

Ми висунули гіпотезу: якщо я виготовлю маску, її можна буде носити як стильний аксесуар на будь-яке свято; використовувати як креативний подарунок друзям та родичам; як елемент інтер'єру квартири; як виставковий експонат на творчих конкурсах. Отримані знання та досвід також будуть корисні у професії дизайнера.

Мета проєкту – ознайомитись з історією карнавалів та технологіями виготовлення карнавальних масок для створення своєї венеціанської маски як аксесуару для будь-якого свята.

Для досягнення мети поставлено завдання:

• підібрати та вивчити теоретичний матеріал з цієї теми, використовуючи довідкову літературу та інтернет-ресурси;
• проаналізувати та узагальнити результати проведеного опитування про обізнаність респондентів про карнавали та маски;
• ознайомитись з технологіями створення карнавальних масок;
• створити венеціанську маску Вольто за технологією італійських майстрів;
• аргументувати практичне значення результатів проєкту.

Актуальність проєкту. Інтерес до історії карнавалу, масок, технології їх створення виник в мене у процесі вибору теми дослідницького проєкту. Захотілося створити свою маску, надати таємничого та казкового вигляду. На вітринах магазинів вражають своєю красою венеціанські маски. Вони чудові, але мають досить дорогу вартість. У покупних карнавальних масок є недолік: вони нещільно прилягають до обличчя людини, що завдає незручностей. Маска, зроблена своїми руками по зліпку власного обличчя, - чудове вирішення проблеми.

Для перевірки гіпотези та досягнення поставленої мети у проєкті будуть застосовані такі методи: історичний, логічний, аналізу, узагальнень, технологічний (виготовлення виробів у техніці пап'є-маше).

За структурою проєкт включає: вступ; теоретичну частину (історія виникнення, характерні риси, особливості проведення карнавалів у різних країнах; характеристика значення та основних видів веніцианських масок); аналітичну частину (аналіз та узагальнення результатів тематичного опитування «Карнавали та маски»); практичну частину (створення веніцианської маски Вольто за технологією італійських майстрів); висновок; список використаних джерел; додатки.

Карнавал – це день неймовірних перевтілень. Яскраві вбрання, загальне тріумфування, запальні танці та жарти – складно залишити без уваги таку процесію.
Категорія "карнавал" складається з двох слів пізнього латинського походження: "carno" (м'ясо або яловичина) та "vale" (прощавай). Спочатку цей захід передбачав прощання з м'ясною їжею та розвагами перед Великим Постом. Тому люди влаштовували веселий розгуляй, перед великою релігійною помірністю від їжі.

Як зазначають вчені, подібні народні гуляння зародилися ще до появи християнства з язичницьких церемоній на честь єгипетського бога Осіріса та Римських Сатурналій, присвячених богу Сатурну. Вони пов'язані із закінченням сільськогосподарських робіт. Мотивом був відпочинок, і переворот існуючого світопорядку. Цього дня влада переходила до вигаданого короля, нижчі стани ставали вищими. Одним словом, люди мінялися місцями і робили те, що не можуть собі дозволити у звичному житті.

Маска на обличчі була головною складовою образу. Вона дозволяла залишитися невпізнаним і уникнути покарання за свої витівки. Люди в масках могли публічно критикувати неправедну владу та тих, хто приховував свої аморальні вчинки. Причому робилося це у вкрай жорсткій формі. Також позначився вплив святкування весняного сонцевороту, як прощання із зимою.

Навіть коли християнство стало домінувати світом, святкування не переставали проводитися. Винятком був період інквізиції. У той час на подібні церемонії було накладено сувору заборону. Але з приходом епохи Відродження народні гуляння розцвіли знову, набувши зовсім іншого вигляду. Цей момент збігся з епохою великої колонізації європейських країн світу. І свято разом з мандрівниками поїхало в різні куточки планети, потихеньку вбираючи барвисті традиції нових місць.

Прибувши разом із колонізаторами до Південної Америки, карнавал перетворився на справжній симбіоз європейського масштабу, індіанської темпераментності та африканських звичаїв, ставши в наші дні одним з найзнаменитіших свят світу – Бразильським карнавалом. Тут, протягом тижня, проходить справжня битва між знаменитими школами самби, які цілий рік невпинно готувалися до цього феєричного змагання.

У далекій індійській провінції Гоа карнавал також зазнав змін, поєднавши в собі португальську культуру з індійськими традиціями і знову прикрашений звичаями чорношкірих рабів, привезених з Мозамбіку. Тепер це барвисте вшанування короля Мома – індійського бога веселощів, прокази та гумору.

До нас це свято прийшло, поєднавшись зі слов'янською традицією святкувати прихід весни. Тепер це відома всім Масляна, яка протягом семи днів радує народ атмосферою веселощів та радості. Найцікавіше те, що здавна вона називалася "М'ясопустом". Чи не так, дуже схоже на “прощання з м'ясом” у латинському перекладі?

Підйом карнавальної культури у Європі пов'язаний з розвитком міст у високому Середньовіччі. У XII столітті реєструються перші згадки про міське «народно-релігійне» Свято дурнів і Свято Осла, які розглядаються істориками як попередники пізніших карнавалів. Перші карнавали з'явилися в Італії – Венеціанський карнавал, де вперше з'явилися великі незалежні міста. Потім з'явилися карнавали у Франції, найпізніше – у Німеччині: Майнці, Дюссельдорфі та Кельні.

У середні віки в день проведення карнавалу руйнувалися бар'єри між станами, ігнорувалися правила пристойності та допускалося відкрите висміювання влади. Це був час безконтрольних веселощів, відпочинку та вседозволеності. Закривалися школи та суди. Забували непорозуміння та сварки. Навіть війни зупиняли свій хід.

Найважливіша відмінність карнавалу від інших свят – скасування всіх соціальних статусів. І якщо на інших офіційних святах демонстративно наголошували на ієрархічні відмінності людей, то карнавал був повною їхньою протилежністю. Людина ніби перероджувалася. Карнавальний майданчик відкривав можливість, абсолютно невластивих для певного типу людей, відносин.

Середньовічний карнавал був яскравим та веселим святом, його основні риси [7]:

1. маскування. Учасники свята одягали різноманітні костюми та маски, щоб приховати свою особистість та втілитись у різні образи. Костюми були яскравими та барвистими, часто прикрашеними пір'ям, блискітками та іншими прикрасами;
2. паради та ходи. Учасниками ходів були всі бажаючі, вони представляли різні образи та персонажів, таких як королі, принцеси, феї, тварини та багато інших. Ходи супроводжувалися музикою, танцями та піснями;
3. ігри та розваги. На вулицях міста влаштовувалися ярмарки, де можна було купити різні товари та частування. Також проводилися різноманітні конкурси та змагання (біг на довгі дистанції, танці та ігри з м'ячем, інше);
4. обмін ролями. Прості люди могли грати ролі королів чи знатних осіб, а знатні люди могли приміряти образи простих робітників. Це дозволяло тимчасово порушити звичайні соціальні ієрархії та створювало атмосферу рівності та веселощів;
5. сатира та пародія. Учасники свята могли висміювати та критикувати різні аспекти суспільства, включаючи владу, релігію та звичаї. Це був спосіб висловити свою думку та звільнитися від звичайних обмежень;
6. ролі та образи. Учасники грали різні ролі та приймали різні образи. Король карнавалу – символ влади та веселощів. Його обирали з-поміж учасників, носив на собі розкішний одяг та корону. Керував святковими заходами та брав участь у різних ритуалах. Королева карнавалу була партнером короля, також носила розкішні вбрання. Брала участь у танцях, піснях, брала участь у різних церемоніях та ритуалах. Блазні та дурні – одні з найяскравіших і найкумедніших персонажів карнавалу. Вони носили яскраві та дивні костюми, жартували та розігрували інших учасників. Їхнє завдання – розважати публіку та викликати сміх. Прості люди також брали активну участь у карнавалі. Вони могли носити прості костюми або просто приєднуватись до святкових заходів;
7. обмін подарунками та частуваннями. Це був символ взаємної дружби та радості. Учасники дарували один одному маленькі подарунки, солодощі чи просто побажання щастя та удачі. Це створювало атмосферу взаємної підтримки та радості.

Карнавал виконував важливі соціальні функції у середньовічному суспільстві. Це був час, коли звичайні правила та ієрархії були тимчасово зняті, всі люди, незалежно від свого соціального статусу, могли веселитися та насолоджуватися разом. Соціальне значення середньовічного карнавалу виявлялося в наступному [7]:

1. всі люди були рівні перед законом і могли висловити свої думки та почуття без страху бути засудженими чи покараними. Це було особливо важливо для нижчих верств суспільства, які зазвичай були пригнічені та позбавлені можливості висловлювати свою думку;
2. сприяв об'єднанню різних соціальних груп. Під час свята всі люди, незалежно від свого становища, могли зустрічатися та спілкуватися один з одним. Це створювало атмосферу солідарності та єдності, а також сприяло розвитку соціальних зв'язків;
3. дозволяв людям висловити свою індивідуальність та творчий потенціал. Учасники могли створювати та носити яскраві та незвичайні костюми, грати ролі та виступати на публіці. Це давало можливість кожному проявити свою унікальність та талант, а також отримати визнання та захоплення від інших.

Таким чином, соціальне значення карнавалу полягало в тому, щоб створити тимчасовий простір, де всі люди могли бути рівними, вільними та висловити свою індивідуальність. Це допомагало зміцнити соціальні зв'язки, підтримувати солідарність та сприяло розвитку творчого потенціалу кожного учасника.
Нині це свято влаштовують у всьому світі. Однак, у кожній країні воно має свою власну історію та неповторний стиль.

Карнавал у Венеції вважається одним із найпопулярніших у світі. Йому властива таємничість та містика. Крім традиційних ритуалів, які є величезною за масштабами сценічною дією, венеціанський карнавал щороку проходить під особливою темою. Це видовище захоплює дух приїжджих і не лише їх. Сценою дії стає все місто. Церемонія відкриття карнавалу проводиться на головній площі міста перед собором Святого апостола Марка, звідки починається перший костюмований парад.

На карнавалі у Венеції можна зустріти безліч загадкових масок. І лише там можна побачити маскарадну регату місцевих гондольєрів. До речі, улюблена туристами біла маска з величезним носом має для городян неприємні асоціації. Адже в Італії такі маски носили під час чуми, а в довгий ніс клали губку з оцтом, щоби не підхопити хворобу. Також її носили дуже таємничі люди або вбивці.

Незабутнє шоу, фантастичні вбрання, повна свобода самовираження - все це знайшло відгук на карнавалі у Ріо. Популярний бразильський карнавал «прийшов» до Португалії. Столицею ходи називається місто Ріо-де-Жанейро, де свято триває чотири дні та чотири ночі.

Головною гордістю карнавалу у Бразилії є парад шкіл самби. Найкращі представники різних шкіл змагаються на алеї завдовжки 700 метрів, яка називається «Самбодром». Налічується від трьох до п'яти тисяч учасників.

За кожною групою танцюристів закріплено певну тему, яку вони щороку обирають. І, відповідно до обраної тематики, кожна команда оформляє собі майданчик, хореографію, презентацію та костюми. Кожна деталь у цьому шоу продумана до дрібниць, адже у змаганні оцінюється не лише майстерність танцювальних шкіл.

На суд експертів виносяться костюми, декорації, художнє втілення теми, ритмічна точність та ступінь захопленості публіки. На час карнавалу, в Ріо-де-Жанейро забувають про роботу і поринають у ритм самби, яку танцює майже все місто.

Численні гуляння, перевдягання, музичні вистави та костюмовані бали – все це не оминуло і жителів Кельна. Грандіозна карнавальна хода проходить центральними вулицями та площами міста. За кілька місяців до основного свята, організатори вигадують гасло карнавалу – пісню, з якою пройде хода, та трьох головних персонажів. Традиційно, ними є принц, селянин і діва. А вже у лютому, у місті починають проходити карнавальні засідання, бали та ходи. І це продовжується протягом шести днів.

З раннього ранку, під час офіційного відкриття свята, вулиці міста заповнюються жінками. Вони штурмують ратушу Кельна і роблять цього дня все, що їм заманеться. Всі дні місто наповнене яскравими музичними та карнавальними заходами. На завершення карнавалу проводиться обов'язковий ритуал – спалення великого солом'яного опудала. Жителі міста вірять, що таким чином перед Великим постом їм прощаються всі гріхи, що накопичилися за рік.

Свято у Ніцці жителі міста відзначають два тижні. Головні герої карнавалу – гігантські ляльки із пап'є-маше. Важать вони до двох тонн і височіють над візками на вісім чи дванадцять метрів. На площі Массена споруджується цілий збірний стадіон, а будинки одягаються у 120 тисяч квадратних метрів фанери, яку розписують 120 художників. Там же можна побачити справжні квіткові ходи.

Близько двадцяти платформ прикрашено свіжими квітами. Щоб зробити цю довгу і кропітку роботу, флористам потрібно 4000-5000 стебел. Пізніше під час прогулянки тисячі квітів летять у натовп. Веселе свято супроводжується концертами, феєрверками, та Його Величністю Карнавалом, зі своєю королевою.

Іспанський карнавал поступається своєю величиною лише бразильській ході на Санта-Крус-де-Тенерифе. Убравшись у різноманітні костюми, в карнавалі беруть участь практично всі. Скрізь грає жива музика та продаються різні сувеніри та їжа.

Проходять різноманітні бали, спектаклі та концерти. Не обходиться без параду запальних танців під латиноамериканські мелодії.

Знаменною подією свята можна назвати і вибір королеви карнавалу, яка протягом усіх днів братиме участь у святі.

Кандидаток для цього підбирають протягом усього року. Королева має бути не тільки красивою, а й досить витривалою. Адже всі ці неймовірні костюми, які шиються для карнавалу, можуть важити не один десяток кілограмів.

Карнавал у Барранкіллі – ні на що не схоже свято. Воно включає карибський фольклор, танці з елементами поезії, комедійний театр, костюмовані виступи та музичні гурти.

Карнавал у Колумбії був названий ЮНЕСКО "нематеріальним скарбом людства". Таким чином, основними відмінними характеристиками сучасних карнавалів є [7]:

1. масовість. На такі заходи з'їжджається багато людей. Так, у Кельн на святкування збирається близько півтора мільйона глядачів. У Венецію на знаменитий Festa delle Marie щорічно приїжджає близько 500 тисяч учасників. А трибуни “Самбадрому” у Ріо-де-Жанейро розраховані на 70 тисяч осіб;
2. обов'язкова хода. Одягнувшись у всілякі костюми, у супроводі неймовірно прикрашених кортежів під звуки веселої музики, величезною чисельністю люди йдуть у багатокілометрових процесіях вулицями святкових міст. На чолі ходи найчастіше є “король” або “королева карнавалу”, які й правлять у ці дні всіма оточуючими. Наприклад, у Кельні вибирається "принц карнавалу", якому обер-бургомістр урочисто передає ключ від ратуші;
3. відсутність обмежувальних умовностей. Ще сотні років тому на час свят раби могли керувати своїми господарями, а королі ставали слугами. А щоб не було жодних дискримінацій, одягалися маски, які залишали становище святкуючого в суспільстві в цілковитому інкогніто. Так зародився Венеціанський карнавал. А в інших місцях, навпаки, роздягалися до нерозумних меж, що стало особливістю Бразильського карнавалу та свята Марді-Гра в Новому Орлеані, а також зайвим нервуванням для місцевої влади;
4. загальна любов людини радіти і галасливо гуляти на казковому божевілля в кінці зими. Сподіваємося, що і вас не залишить байдужими цей барвистий світ карнавалу.

Венеція – це місто виняткової елегантності: елітна мода, зіркові майстерні та дорогоцінні тканини. Це місто розваг, а Венеціанський карнавал став втіленням свободи бурхливої фантазії її мешканців. Були часи, коли карнавал у місті тривав до 6 місяців на рік – починаючи у жовтні та закінчуючись у березні.

Необмежений лібертизм ховався під масками, що гуляли вулицями, що обідали в остеріях і таємно відвідували венеціанські рідотто та казино, де азартні ігри поєднувалися з безмежними перевтіленнями. У ті часи у Венеції був вислів – «маска говорить про людину більше, ніж її обличчя». Чи ставали учасники свята самі собою, одягнувши маску, чи тими, ким завжди мріяли бути, залишалося вічною таємницею цього бурхливого пристрастями періоду.

Історія Венеціанського карнавалу сягає корінням в 11-е століття. Перші згадки про нього належать до 1094 року. Тоді венеціанці вперше влаштували пишне свято на честь перемоги над патріархом Аквілеєю Ульріхом II, який захопив Градо – одне з найкращих міст Венеції [3].

Згодом карнавал став дедалі популярнішим і перетворився на одну з головних подій року. У 18 столітті він досяг свого розквіту, ставши справжнім раєм для любителів веселощів та розваг. Венеціанський карнавал проходить щорічно за два тижні до Великого посту. Головний атрибут карнавалу – маска. Це, в якомусь сенсі, містичний артефакт, який дозволяє втекти від реальності і стати будь-ким: від прекрасної принцеси до злого чарівника.

Карнавал у Венеції спочатку мав на меті «перевернути суспільний устрій»: надати населенню, особливо нижчому класу, можливість веселитися, використовуючи маски, нарівні з правлячим класом. Маска гарантувала повну анонімність, скасовуючи соціальні різницю між тими, хто її одягав.

Венеціанський карнавал дозволяв зняти напругу суворих моральних законів Венеціанської Республіки, що допускають під час святкування навіть публічне висміювання влади та аристократії. Офіційно святкування карнавалу зазначено у документі, датованому 1296 роком, де указ Сенату Республіки оголошує день до початку Великого посту святковим.

Свято супроводжувалося виступами жонглерів, музикантів та танцюристів у громадських місцях, де люди вдавалися до веселощів, забувши про роботу. Карнавал у Венеції проходив як у палацах, театрах та кафе, так і в гральних та приватних будинках, де панувала повна вседозволеність. З палацових балів розпочалися традиції бал-маскарадів, які досі організуються в елегантних палацах, і які з роками стають дедалі ексклюзивнішими.

У XVIII столітті Венеціанська республіка переживала великий економічний занепад, який став приводом для пошуку альтернативного доходу, а саме – створення сучасного туризму. Секрет його був у повній анонімності гостей, які приїжджали з усієї Європи. Це були найбагатші представники різних станів – аристократії, банкірів та купців. На той час венеціанський карнавал став відомим по всій Європі. Але скасування ієрархії та загальна вседозволеність, що ховаються за масками, стали створювати чимало проблем: після заходу сонця таємничою анонімністю маски стали користуватися злочинці, організовуючи ночами пограбування та заворушення.

У 1797 відбувся останній історичний карнавал у Венеції. Після чого, з падінням Світлої Венеціанської Республіки та захопленням її території французами, карнавал взагалі був заборонений, за винятком приватних бал-маскарадів у венеціанських палацах і Бала Кавалькіни в театрі Ла Феніче. З 1967 року розпочалося відродження традицій святкування карнавалу з першими парадами масок та костюмів, повернувши святу його колишній успіх, залучаючи щороку туристів з усього світу.

Народні гуляння – важлива частина венеціанського карнавалу. Вони проходять на площах і щороку дотримуються традиційної програми. Щороку карнавал присвячений певній темі чи знаменитому персонажу, навколо яких і розгортаються всі дійства [3]. За традицією, кожен венеціанський карнавал відкривається першою частиною венеціанського фестивалю на воді.

Ріо-ді-Каннареджо перетворюється на сцену зі світловими іграми та шоу на воді. Наступного дня його змінює перший парад гондол та костюмів Карнавалу. Після параду йдуть дегустації та анімація, а учасників пригощають традиційними венеціанськими смаженими делікатесами та карнавальними солодощами: фритолі та галані.

Однією з перших головних та видовищних подій карнавалу є «Festa delle Marie» (Додаток 2, мал.1). Це елегантна процесія, в якій юні гондольєри несуть гарних молодих дівчат на дерев'яних паланкінах із Сан-П'єтро ді Кастелло на сцену Ґран Театру. Потім Марії повертаються на площу Сан-Марко для проголошення Марії Карнавалу.

Традиція свята Марій сягає корінням у старовинний венеціанський звичай дарувати найкрасивішим і найбіднішим дівчатам міста коштовності та сукні, щоб вони могли вбратися в них у день весілля.

Одним із найкультовіших моментів фестивалю вважається Політ ангела (Volo dell'Angelo), який щорічно проходить на площі Св. Марка. Ангелом, який шниряє в небі, стає Марія, яка перемогла в конкурсі Марій торішнього карнавалу. Вона пролітає над святковим натовпом, мальовничо спускаючись із дзвіниці. Щороку над її унікальним обліком працюють найкращі ательє Італії.

Дівчина шниряє над площею, розсипаючи пелюстки троянд. Вважається, що вони дарують удачу тим, хто їх упіймає. Небесну посланницю зустрічає дож - правитель Венеції. Це не просто номер, а гімн краси, мистецтва та жіночності.

Історія Польоту Ангела починається з Карнавалу до середини XVI століття, коли було організовано незвичайне шоу, яке справило небувалий фурор. Головним героєм був турецький акробат, який зумів дістатися дзвіниці Святого Марка, пройшовши мотузкою за допомогою штанги. Подання так сподобалося натовпу, що з того часу його почали повторювати щороку. Однак у 1759 році акробат падає і вмирає, перетворюючи прохід канатом на смертельний політ над площею. З того часу це шоу було припинено аж до 2001 року, коли його вирішили офіційно відновити, забезпечивши відповідні заходи безпеки.

За польотом Ангела слідує конкурс найкрасивішої маски, в якому може взяти участь будь-хто. Учасники з усього світу змагаються у кількох категоріях: «Найоригінальніша маска», «Найкрасивіша маска», «Найзвичайніша маска» та «Найзабавніша маска».

Журі конкурсу оцінює маски за кількома критеріями: оригінальність: маска має бути унікальною та несхожою на інші; краса: маска повинна бути естетичною та добре зробленою; традиційність: маска повинна відповідати стилю та історії Венеціанського карнавалу; забавність: маска повинна бути веселою та креативною. Переможці одержують не лише цінні призи, а й можливість продемонструвати свої маски на спеціальному подіумі.

За 10 століть існування карнавалу, костюми ставали все більш і більш хитромудрими, перетворившись, нарешті, на справжній витвір мистецтва. Тому протягом усього карнавалу ви можете взяти участь у різноманітних тематичних конкурсах костюмів: «Найкрасивіший костюм 18 століття»; «Найоригінальніший костюм»; "Кращий дитячий костюм"; «Найсмішніший костюм».

Останніми у святкуваннях проходять Польоти осла, орла та лева. Політ Осла - це пародія на "Політ ангела" і проходить він цього разу не у Венеції, а в сусідньому Местрі на площі Ферретто, в останню неділю Карнавалу. Головний герой летить, з вершини Башти на площу, наслідуючи благороднішу дзвіницю Сан-Марко, з якої злітає «янгол». Ослом найчастіше виступає вуличний музикант, який, спустившись, залишається грати на площі, у присутності жвавих справжніх ослів і публіки, що веселиться.

Політ Орла відбувається на головній венеціанській площі, а головний герой шоу не комічний, а скоріше героїчний. Зазвичай він залишається засекреченим до початку карнавалу, а вибирають його зі знаменитих людей Італії – спортсменів, музикантів, журналістів.
Завершується Карнавал урочистим полетом Лева. Крилатий лев, символ Венеції, пролітає з дзвіниці над натовпом, підбиваючи символічний підсумок народним гулянням.

В останній день карнавалу у Палаці Дожів проходить Гранд-бал. Це розкішний захід, на якому збираються найкрасивіші, найзнатніші та найбагатші люди Венеції та всього світу. Гості одягаються в розкішні костюми 18 століття, прикрашені пір'ям, стразами та коштовностями. Величний Палац Дожів – колишня резиденція правителів Венеції – ідеальна декорація з гобеленами, картинами, скульптурами та іншими витворами мистецтва 15-18 століть. Прислухайтесь: у залі звучить жива музика оркестру. Гості танцюють бальні танці: вальс, менует, польку. Персонажі «Commedia Dell'arte» показують фокуси та акробатичні номери, співають та жартують.

Останній, найважливіший ритуал – «Похорон карнавалу». Атмосфера тут одночасно сумна та весела. Люди сумують про те, що свято закінчено і незабаром розпочнеться Великий піст – випробування духу. Але в той же час радіють тому, що попереду на них чекає новий період життя. Вони одягаються в жалобний одяг і несуть вулицями міста опудало карнавалу, яке потім спалюють.

Атмосферу у Венеції під час карнавалу треба представляти як єдине театральне дійство, у якому люди, як актори, шукають своє покликання у своїх пригодах, хоча б на одну ніч. Народні гуляння відбувалися на вулицях, вздовж каналів та на площах. Аристократичні бали проходили у палацах, казино [3].

Ca' Rezzonico – один з найкрасивіших палаців на Гранд-каналі, є апофеозом венеціанської розкоші XVIII століття, відображенням пишноти життя аристократії того часу. Парадні сходи палацу ведуть до найпопулярнішої бальної зали останнього періоду Республіки. Кімнати прикрашені оригінальними меблями тієї епохи – люстрами з муранського скла, порцеляною, а також фресками та картинами художників XVIII століття. Все це нагадує про пишність Венеції, яка назавжди залишиться в нашій уяві, знайомить нас із венеціанськими традиціями того часу, коли маска та карнавал були головними атрибутами повсякденного життя.

Палаццо Пізані Моретта - це палац XV століття, розташований уздовж Великого каналу у Венеції, в сестьєрі Сан-Поло. Тут проходить один з найвизначніших заходів венеціанського карнавалу – Бал дожів. Назва балу походить від назви правителів Венеції (дож - титул виборного глави Венеціанської республіки).

Щороку бал відвідують близько чотирьохсот гостей, одягнених у старовинні костюми та маски. Захід є реконструкцією маскараду XVIII століття, включаючи вечерю зі стравами венеціанської кухні. Протягом багатьох років у розвагах гостей беруть участь оперні співаки, музиканти, артисти бурліску та персонажі з італійського народного театру комедії дель арте. Бал проводять у Венеції з 1994 року.

Щороку тематика балу змінюється. Організацією його займається Антонія Сауттер, модельєр та менеджер елітних заходів у Венеції та у всьому світі. Бал дожів – це мрія багатьох зі списку «побувати хоч раз у житті».

Найприродніша сцена карнавалу у Венеції – це Caffè Florian на площі Сан Марко. Тут із незапам'ятних часів найкрасивіші маски вигулюють свої карнавальні костюми, вливаючись в історичну атмосферу закладу. Кафе Флоріан відкрито з 1720 року, воно вважається найстарішим кафе в Європі та одним із культурних символів Венеції.

Caffe Florian завжди було місцем зустрічі художників та інтелектуалів, тут протікала сама історія Венеції. Його відвідували найкрасивіші люди того часу, воно було також одним з небагатьох місць, де можна було купити газету Gazzetta Veneta, одну з перших італійських газет, що діяли з 1799 по 1945 рік. Відоме не лише своєю кавою, а й смачним шоколадом у чашці під назвою «індійський бульйон».

Вражає книга підписів, в якій залишили свої автографи такі знамениті відвідувачі кафе, як Томас Манн, Гете, Лорд Байрон, Оскар Уайльд, Ернест Хемінгуей, Амедео Модільяні, Джина Лоллобріджіда, Марчелло Мастроянні, Джорджо де Кіріко, Грейс Келлі, Коко Шанель, Клінт Іствуд та багато інших. Для еліти мистецтва, музики та культури Caffè Florian є обов'язковим місцем відвідування, починаючи з XVIII століття.

Ательє Ca'macana було одним із перших, де взялися відновити традиції створення карнавальних масок. Тут можна не тільки познайомитися з класичними венеціанськими масками та масками комедії дель арте, але й взяти участь у їх створенні. У період карнавалу в ательє проводять організовані безкоштовні майстер-класи зі створення масок з пап'є-маше, розповідають про історію масок, особливості їх виробництва і, звичайно ж, про легенди, пов'язані з венеціанським карнавалом та його головним аксесуаром.

Венеція XVIII століття безперечно була столицею розваг, центром європейського культурного та суспільного життя і славилася своїми чудовими балами, вечірками та театральними виставами.

"Маска" позначає личина; предмет (виріб); накладка на особу, яка одягається або для приховування особистості, або для перетворення, або для захисту особи. Термін "маска" походить від слів з французької мови "masque", італійської "maschera", іспанської "máscara". Можливими предками також є латинські слова: mascus, mascaо, які позначають привид; арабські "maskharah‎" - "блазан", "людина на маскараді".

Маска своєю формою зазвичай повторює людське обличчя і має прорізи для очей, рота та носа. Маски використовувалися в церемоніальних, театральних, естетичних та практичних цілях. Вони можуть виготовлятися з різноманітних матеріалів: глини, хутра, дерева, металу, гіпсу, тканини, шкіри, пір'я, пап'є-маше та багатьох інших.

Значення масок можна розглядати в наступних аспектах [5]:

1. маска як символ. Маски – це не просто гарні прикраси. У різних культурах світу маски використовувалися як спосіб взаємодії з невидимим світом, щоб з реальності зробити крок у потойбічне. Так пов'язувалися з духами предків, створювали образи тварин та божеств для обрядів та ритуалів. Пізніше люди почали використовувати маски на театральних підмостках, що дозволило їм приміряти лички інших. У Новий час маски стали частиною карнавалів, під час яких теж розігрувалися вистави, але іншого масштабу і з іншим змістом. Якщо в античному театрі використовували характерні маски для створення типажу ролі (старий, прекрасна діва, великий воїн, бог і т.д.), то Середньовіччя і період розширили формат і видозмінили маски. Маски – символ трансформації і метаморфози, що дозволяє нам стати будь-ким, на якийсь час відірвавшись від буденності;
2. маска як руйнація кордонів. Маски стають засобом візуальної ідентифікації нового образу: ось перед нами не паж, а лицар, не купець, а дракон або жаба. Це дозволяє учасникам дії звільняти внутрішні страхи, сумніви, нереалізовані бажання. Маски на карнавалі стирають межі між звичними категоріями, перетворюючи реальність. Вони втілюють ідею інверсії: буденність і високе, нижче і шляхетне поєднуються і обмінюються місцями, створюючи своєрідну гармонію з контрастів;
3. маска як досвід сміху. Маски на карнавалах – злиття естетики та символіки. Крім того, вони несуть ще один елемент: сміх. Сміх об'єднував учасників процесії, а маски та костюми ставали його джерелами: як самі собою, так і в момент, коли починали розігрувати різноманітні комедійні сценки. Приховавши обличчя, людина отримувала принаймні ілюзію анонімності, завдяки чому могла жартувати на будь-які теми;
4. маска як феномен культури. Маску розглядають як явище, яке пов'язане із проблемою ідентичності та артикуляції. Поширення різних типів масок, які акцентують чи, навпаки, нівелюють риси особи, співвідносять із перетворенням концепцій особистості та індивіда. Розвиток маски сучасного типу пов'язують із утвердженням концепції безформного та порушенням принципів мовної артикуляції у сучасній культурі. Дослідники звертають увагу, що, залишаючись частиною карнавальної культури, сучасна маска позначає програму «нової норми». Сучасні маски, нівелюючі риси особи, співвідносять зі зміною смислової програми культури.

З давніх часів у всьому світі маски відіграють важливу роль у театральній традиції. Особливо важливого значення вони набули у східних культурах. Їх використання в театрі збереглося до сьогодні, хоча вони й зазнали змін форми та виразних засобів.

У Європі використання масок у мистецтві вперше було широко представлено у древніх греків і римлян. Загальновідомий символ театрального мистецтва – маска, що сміється і плаче, бере початок у давньогрецькому театрі. Грецькі маски часто мали широко відкритий рот і грали роль рупора. Їх виготовляли з бронзи, і такі маски допомагали голосу виконавця досягти далеких кінців амфітеатру.

У Середньовіччі носіння масок під час виступу було пов'язане з містичними міркуваннями. Боги зображалися акторами у срібній чи золотій масці. Розквіт масок припав на епоху Відродження. Велика кількість балів і маскарадів, карнавалів та інших уявлень, що відбуваються на вулиці або палацовій обстановці, створювало попит і сприяло процвітанню маскового ремесла. Популярності маскам додав і балет, у якому персонажі часто поставали у масках. Масочні герої комедії Дель Арте вважаються попередниками сучасних клоунів. Знаменитий персонаж вуличного театру Арлекін, широко відомий і в даний час. І зараз маски широко використовуються в циркових виставах та лялькових театрах.

Також маски широко використовують у різних формах театру, наприклад: японський театр Но; індонезійський Ваянг; китайська Чао-опера; ритуальний військовий Танець Чхау в Індії; Мачо Ратон - жанр сатиричної драми в Нікарагуа; Корейський театр.

Декоративні маски призначені для оздоблення приміщення. Як настінні прикраси виступають зображення божественних сутностей африканського чи східного пантеону. Також це можуть бути зображення тварин чи, рідше, небесних світил. Якщо на Заході така прикраса виконує суто естетичну функцію, то на Сході й у низці африканських країн декоративні маски служать тотемічними символами, відгоняючими злих духів. За розміром декоративні маски різняться. Іноді зустрічаються вироби 1 метр заввишки. Можуть створюватися з дерева, бронзи, гіпсу, кераміки або пап'є-маше.

Карнавальні маски – невід'ємний атрибут для карнавалу, костюмованого балу, вечірки. За допомогою карнавальної маски можна ефектно виділитися із запрошених гостей або піти в тінь і залишитися непоміченим. За масками люди ховають не лише обличчя, а й таємниці. З ними пов'язані різні містично-таємничі асоціації. За маскою може ховатися все, що завгодно.

Але ще маски – це чудовий стильний аксесуар для учасників карнавалу або гостей тематичної вечірки. Саме в такій ролі вони найчастіше зустрічаються, за винятком ритуальних традицій різних племен. В рамках творчого і дослідницького проекту ми з'ясували, що красива маска для карнавалу – справжній витвір мистецтва.

Маска на обличчі покликана не лише приховувати особу свого власника, вона прикрашає, доповнюючи костюм, необов'язково карнавальний. Це може бути проста, але ефектна вечірня чорна сукня і на завершення образу доповнена маскою з пір'ям, усипаною стразами або витонченими мереживами. Будь-яка людина, яка знає про значущість зовнішнього вигляду на таких заходах, оцінить авторський стиль виконання карнавальної маски.

Кожна з масок унікальна і може бути створена з урахуванням ваших уподобань у стилі одягу та відповідати вашому соціальному та економічному статусу. Авторські карнавальні маски – це ексклюзивні аксесуари для вашого вечірнього тематичного гардеробу. Замовляючи маску на класичній основі, ви отримуєте легку та комфортну в носінні річ. У карнавальних масок преміум-сегменту з багатою прикрасою, зворотний бік переважно оформлений оксамитом, але трапляються і винятки, як у класичних венеціанських масках.

Умовно сучасні карнавальні маски можна поділити на кілька категорій [5]: класичні венеціанські; святкові; ігрові; жартівливі; дитячі; хорор. Венеціанські маски відрізняються невеликим розміром, витонченістю та ергономічністю. Для них властиво закривати лише очі та ніс. Найпопулярнішими вважаються святкові карнавальні маски. Вони відрізняються простою формою та доступною вартістю. Також популярні ігрові маски, що імітують образ певних героїв фільмів, мультфільмів або коміксів. На увагу заслуговують і дитячі маски. Вони можуть бути виконані у вигляді тварин, принцес, піратів, чарівників та інших.

Венеціанські маски – невід'ємний атрибут карнавалу, вони викликають у всіх асоціації з яскравим та блискучим витвором мистецтва. Однак мало кому відомо, що спочатку костюми складалися з простої білої маски і чорної накидки, до цього додавалася також чорна трикутка. Яскравість венеціанським маскам стали надавати після середини 16 століття, коли вони зображали персонажів вуличної комедії.

Протягом довгого часу маски у Венеції носили не лише під час карнавалу, а й у повсякденному житті. Місто завжди було не великим і люди здебільшого знали один одного в обличчя, тож можливість зберегти приватність була розкішшю. Саме тому маски використовувалися досить часто. Крім звичайних громадян, ними користувалися коханці, багаті громадяни, затяті гравці і само собою злочинці. У 1608 році церква видала офіційну заборону на носіння масок, щоб припинити всі неправедні вчинки парафіян і навіть призначила покарання за носіння масок у не карнавальні дні: чоловіки засуджувалися до двох років позбавлення волі, а жінки до публічної прочуханки [4].

Яскраві, прикрашені найрізноманітнішими орнаментами та візерунками маски стали виготовляти у Венеції після того, як особливої популярності набули персонажі італійської комедії Дель Арте. В Італії 15 століття вуличні артисти, натхненні давньоримськими фарсами та імпровізованими виставами, почали створювати унікальних персонажів з різними масками. Актори покладалися на вільний сюжет. Вони багато імпровізували та взаємодіяли з аудиторією: жартували, виконували акробатичні номери, жонглювали.

Але головною особливістю Дель Арте були персонажі в масках. Ці комедійні актори знайшли відгук у глядачів усіх соціальних верств. Усього їх налічується близько сотні, але вони переважно однотипні і повторюють найвідоміших: Колумбіну, Арлекіна, П'єро, Пульчінеллу, Панталоне, Дотторе, Брігеллу. Хитрі слуги, шалені закохані, жадібні багатії – вони стали не лише головними персонажами італійської вуличної комедії, а й усього Венеціанського карнавалу. Охарактеризуємо основні види венеціанських масок [4]:

1. Баутта – ця маска – символ Венеції, найпопулярніша і найулюбленіша. Цьому суворому і зловісному образу віддавала перевагу найвища аристократія.

Жалував його і Казанова. Маска служила у тому, щоб носій не афішував своє соціальне походження. По суті це маска смерті, що зійшла з середньовічних мініатюр. Сам костюм складається з чорної мантії та трикутного капелюха. Маска білого, рідше чорного кольору, прикриває все обличчя, має незвичайну форму, незграбну і жорстку, спеціально відстовбурчену верхню губу, яка приглушує і змінює голос до невпізнання. Підборіддя залишається відкритим. Крім того, пристрій маски дозволяє людині їсти та пити, не оголюючи обличчя.

Баутта немає ні статі, ні віку, ні віри, ні стану. Одягти її – зректися настирливої індивідуальності, відмовитися від власної особи, звільнитися від норм моралі. Одні вважають, що назва "баутта" співзвучна німецькому "захищати, вкривати"; латиною, а потім і в інших мовах означало: «примара, прибулець з того світу». І досі Баутта з'являється на карнавалі ближче до ночі. Вона безшумно, не вступаючи в жодні розмови, ковзає вздовж парапетів каналів. Це привид із країни мертвих;

2. Маттачино - була найскромнішою маскою на тлі загальної розкоші карнавальних костюмів.

Але тільки в цьому костюмі дозволялося кривлятися красуватися в різних химерних позах. Основним атрибутом цього костюма був довгий ремінь у руках. Складений навпіл, він нагадував свого роду пращу, за допомогою якої маттачино закидав вранці жінок, які поспішали у справах, яйцями, які попередньо наповнювалися «рожевою запашною водою». Ось звідси і "маттачино" - на місцевому діалекті - "ранок". Просочені любов'ю до веселощів та розваг; нешанобливістю до будь-якого роду авторитетів; з пращею, готовою до метання яєць, вони йдуть групами, засуджені більшістю, дикі та неприборкані;

3. Гатто – появі цієї маски сприяла яскрава історія. У той час у місті пишних карнавалів було дуже складно зустріти кота.

Існувала легенда про старого китайського бідняка, який прийшов до Венеції. Крім такого ж старого кота, у людини нічого не було. Але тварина примудрилася позбавити мишей палац дожа, за що старий був щедро винагороджений.

В історії було продовження: після повернення додому, сусід старого китайця мав намір виручити у Венеції за розкішні китайські шовки набагато більше, ніж за якогось старенького кота. І дож радісно погодився обміняти найдорожче у своєму палаці на тканини. Цією цінністю виявився кіт, який у такий спосіб повернувся до рідної країни. Маска кота, Гатто, – мила та бешкетна. Нею охоче користувалися на карнавалі.

4. Ньяга - найзухваліша маска. Істота ця мала котячу морду, кремезну чоловічу фігуру в жіночому одязі з кошиком, повним кошенят.

Вона вульгарно нявкала. Використовувалася маска найчастіше чоловіками, які у цей період хотіли відчути себе жінками, але пізніше вона стала популярною серед жінок;


5. Моретта - найзагадковіша, романтична маска (смуглянка, мовчазна служниця).

У народі її називали «відрада мужів», оскільки на місці рота у маски зсередини був невеликий гудзик, який доводилося затискати зубами, щоб маска трималася перед обличчям, – за словами Казанови, такі маски робили жінок загадковими, а головне мовчазними. Це був овал чорного оксамиту.

Назва, швидше за все, походить від "мавр", тобто чорний колір. Цей чорний чудово підкреслював благородну блідість обличчя та червоний венеціанський колір волосся. Недарма цю маску так любили жінки вищого стану. У наші дні маску Моретти роблять лише на замовлення. У магазинчиках, що торгують масками, маску мовчання не знайти;

6. Чумний лікар – нетрадиційна маска Карнавалу. Спочатку маска використовувалася лікарями для відвідування хворих на чуму.

У неї довгий пташиний дзьоб, що нагадує давньоєгипетське божество. Усередині цього дзьоба містився спеціальний фільтр на основі солей і ароматичних трав, що запобігають проникненню неприємного запаху, що оточує хворих на чуму. В окових отворах маски були захисні скляні вставки, як у протигазах. Її одягали зазвичай з чорним довгим плащем, який під час чуми був просочений воском або промаслений, щоб уникнути контакту з інфікованими та трупами.

Хоча цей птахоподібний, сумний образ безвиході ніяк не в'язався з веселощами карнавалу, час перетворив його на повну протилежність. Добрий «Доктор-чума» через свою виразність став однією з найпотішніших і найулюбленіших карнавальних масок. Він ставить усім діагнози та прописує ліки. Говорить, пересипаючи мову медичними термінами та латинськими словами. Також «Доктор-чума» є суддею карнавалу;

7. Dama di veneziа – найелегантніша і найвишуканіша маска, що втілює венеціанську красуню з вищого стану епохи Тіціана.

З хитромудро покладеним вогненно-рудим волоссям, або яскравим пір'ям, багато прикрашена, вона досі найулюбленіший образ леді та юних красунь. Кріпиться вона стрічками. Деякі замість зав'язок мають на підборідді ручку;


8. Вольта "Volto" (Вольто) - безстатева маска, також відома під назвою "Сitizen" (Громадянин).

Носили її здебільшого прості пересічні громадяни, яким кошти не дозволяли купувати дорогі вишукані маски. Вольта копіювала класичну форму людського обличчя. Зрідка була прикрашена розписом, кріпилася стрічками;


9. Блазень - відома маска для карнавалу, що зображає блазня в гострокінцевому ковпаку - один з найпопулярніших аксесуарів.

Її часто можна побачити як декоративний елемент завдяки незвичайній формі та авантюрному образу. Ця маска для карнавалу зображує характерний тип блазнів, що існував у Європі за часів Середньовіччя. Спочатку вона активно використовувалася у театрах Іспанії, Німеччини, Голландії, Англії та інших країн.

До блазнів ставилися тоді по-особливому: їх вважали власниками незвичайного дару дитинства, носіями суміші божевілля та сміливості. Їм охоче подавали гроші за їх забавні витівки. Маска Блазня завжди виконана в яскравих тонах. На кінцях його ковпака зазвичай прикріплювалися маленькі бубонці.

Для з'ясування поінформованості респондентів про історію та значення карнавалів, походження та роль масок у сучасному суспільстві, основні види веніцианських масок було проведено тематичне опитування за допомогою гугл-форми на тему «Карнавали та маски».

Основними питаннями, поданими в опитуванні, були такі:

1. Які риси, на вашу думку, характерні для карнавалу?
2. Чи виконують карнавали соціальну функцію?
3. Які популярні карнавали у світі вам відомі?
4. Як ви вважаєте, маска це мистецтво чи жарт?
5. Які види карнавальних масок ви знаєте?
6. Чи була у вас маска?
7. Які маски Венеціанського карнавалу вам відомі?

В опитуванні «Карнавали та маски» взяли участь 34 респонденти. Вік більшості опитуваних становив від 27 до 39 років (11 осіб або 32,4%), у вікових групах від 15 до 27 років та від 39 до 51 року вийшло по 8 осіб (23,5% опитаних), у групі від 51 до 63 років – 7 осіб (20,6%). З опитуваних 85,3% – жіночої статі, 14,7% – чоловічої. Результати проведеного тематичного опитування «Карнавали та маски» представлені на малюнках 2–8.

Більшість опитуваних вважає основними характеристиками карнавалу: маскування (29 осіб або 85,3%), розваги (25 осіб або 73,5%) та ходи (19 осіб або 55,9%). Також 14 осіб (41,2%) відзначили важливою характерною рисою карнавалів сатиру та пародію.

Опитувані впевнені, що карнавал виконує соціальну функцію, тобто надає людям можливість веселитися та насолоджуватися святковою атмосферою, сприяє спілкуванню між людьми, висловленню своєї індивідуальності, розвитку творчого потенціалу кожного учасника.

Також можна зробити висновок, що Бразильський карнавал є найпопулярнішим у світі (32 респонденти або 94,1%). На другому місці за популярністю Венеціанський карнавал (26 опитаних чи 76,5%). Іспанський карнавал назвали популярним 14 осіб (41,2%).

Аналіз даних також показав, що 32 опитані (94,1%) вважають, що маска – мистецтво. Це чудовий стильний аксесуар, який прикрашає власника, доповнюючи його костюм. Більшості опитуваних – 30 особам (88,2%) відомі класичні (венеціанські) маски. 26 респонденів (76,5%) знають дитячі маски, 23 опитуваних (67,6%) – святкові маски. Жартівливі маски знайомі 22 респондентам (64,7%).

Також слід зазначити, що у 32 опитуваних (94,1%) була чи є карнавальна маска. Більшість опитуваних знає маску «Блазень» (28 осіб або 82,4%); 26 особам або 76,5% відома маска "Венеціанська дама"; 21 респонденту (61,8%) – маска «Чумний лікар». Результати проведеного тематичного опитування «Карнавали та маски» підтверджують, що об'єкти, що вивчаються, відомі і цікаві опитуваним.

Перші венеціанські маски були простими за дизайном і використовувалися не для приховування обличчя, а для створення дистанції та можливості контактувати соціально нерівним.
Венеціанські маски виготовляються з різних матеріалів, таких як: шкіри, фаянсу, гіпсу або пап'є-маше. Маски розфарбовують від руки, можливо з використанням ґрунту та сусального золота. Для декоративного оформлення масок майстри, як раніше, так і в сучасному світі, використовують шкіру, різні тканини, стрічки, пір'я, дорогоцінні каміння, папір, декоративні елементи (бісер, паєтки, стрази намистини тощо).

З кінця 15 століття у Венеції офіційно існує професія масочник - "маскарер" (mascareri). Це майстер виготовлення масок (ремісник, художник, який цілий рік працює над створенням унікальних карнавальних аксесуарів). Це шановане заняття, що вимагає акуратної та кропіткої роботи.

У сучасних умовах венеціанські маски для носіння виготовляються із пап'є-маше. Справжні маски, виготовлені у Венеції, коштують дуже дорого. Їх склеюють вручну, розфарбовують (найчастіше акриловими фарбами) і прикрашають блискітками, стразами, кристалами, яскравими тасьмами, стрічками, пір'ям та іншими елементами. Існує навіть спеціальна техніка, що старить маски, щоб вони виглядали ще більш таємниче та загадково.

Словосполучення «papier mâché» з французької буквально перекладається як «жований» або «рваний папір». Дослідники вважають, що цей термін виник у Великій Британії у XVIII столітті. Вважається, що тоді якийсь англійський майстер, який займався виробництвом паперових виробів, найняв на свою мануфактуру француженок. Матеріал вони виготовляли новим, незвичайним способом – жували папір [6].

Вигадали пап'є-маше на батьківщині паперу – в Китаї. Перші предмети з цього матеріалу там з'явилися ще у III столітті до нашої ери, в епоху династії Хань. Робили з нього в основному посуд, обладунки та шоломи. Для міцності вироби покривали лаком, тому шоломи з пап'є-маше витримували влучення стріл і були дуже зручними та легкими. Ця технологія швидко стала популярною. Незабаром вироби з пап'є-маше з'явилися в Японії, Індії та Персії. Там із цього матеріалу переважно робили культові предмети – саркофаги, ширми, ритуальні маски.

Промислове виробництво художніх виробів з пап'є-маше у Росії виникло лише у 19 столітті. У наші дні у старовинному підмосковному селі Федоскине займаються виробництвом скриньок у техніці пап'є-маше.

Існує три способи виготовлення виробів у техніці пап'є-маше [6].

• Перший спосіб - пошарове наклеювання маленьких шматочків мокрого паперу на заздалегідь приготовлену модель (маска). У класичній техніці може наноситися від кількох до 100 шарів паперу.
• Другий спосіб – виготовлення пластичної паперової маси з додаванням води та клею ПВА. Маса викладається на підготовлену форму до повного висихання.
• Третій спосіб – це склеювання під тиском пластин твердого картону. Цей спосіб використовують у промислових масштабах у с. Федоскине.

Вирізається з картону достатня кількість необхідних форм (8-10 шарів). Почергово склеюються один з одним. Вся поверхня покривається тонким шаром клею, під тиском притискається один до одного, використовується вантаж. У домашніх умовах можна скористатися лише двома способами.

З різноманітності венеціанських масок своєю елегантністю, витонченістю, нейтральністю форми мене привабила маска Вольто. Вона копіює класичну форму обличчя. Тому маска Вольто стала основою практичної частини мого проєкту. Важливим етапом підготовки до роботи став добір необхідних матеріалів:

На малюнку 1 наочно представлені матеріали, за допомогою яких виготовлялася та декорувалася маска.

Етап 1. Початковим етапом роботи стало вивчення спеціальної літератури з метою з'ясування технології створення класичної венеціанської маски. Сучасна технологія виготовлення маски із пап'є-маше майже не відрізняється від класичної італійської за створенням венеціанських масок.
У процесі створення своєї маски я застосовувала послідовно два способи виготовлення виробів у техніці пап'є-маше:

1) викладання на підготовлену форму з кількох шарів фольги пластичної паперової маси з додаванням води та клею ПВА (мал.2).

2) пошарове наклеювання дрібних шматочків мокрого паперу на заздалегідь приготовлену модель (мал.3).

Для виготовлення пап'є-маше знадобилися: папір звичайний (він повинен легко розмокати, але не перетворюватися на кашку – цим вимогам цілком відповідає газета); клей ПВА; ножиці; вазелін; пензлики; матеріал для моделі (фольга)

Папір, подрібнений на дрібні шматочки, складається в лоток, заливається гарячою водою, на добу залишається в теплому місці. Після того, як папір розмокне, зливається зайва вода. Паперова маса добре перемішується міксером. «Кашку, що вийшла» змішують з клеєм ПВА в пропорції 2 частини паперової маси на 1 частину клею. Паперова маса добре вимішується, міксером розбиваються грудочки паперу до однорідної маси. Маса викладається у марлю, трохи віджимається. За пластичністю маса має нагадувати глину.

Масу наносимо на підготовлену форму з кількох шарів фольги (за манекен було взято мою форму голови), попередньо змащену вазеліном (щоб маска після висихання легко відходила від форми) і витримуємо до повного висихання – 1-2 дні. Для вирівнювання поверхні маски слід відшліфувати її дрібнозернистим наждачним папером.

Для того, щоб збільшити товщину маски, зробити щільнішою, пошарово наклеюємо маленькі шматочки мокрого паперу на маску. Щоб не заплутатися в шарах, краще, щоб папір був двох кольорів: газетні поля, наприклад, газетний текст. Для міцності майбутньої маски потрібно накладати кілька шарів. Відкладаємо виріб для висихання. Сушити маску потрібно при кімнатній температурі, не знімаючи з моделі, щоб уникнути деформацій маски (3-4 дні).

Слід дотримуватись основних правил у процесі створення маски: не варто сушити пап'є-маше на батареї, ваш виріб може потріскатися. Папір рвіть руками, а не ріжте ножицями. При цьому краї виходять тонкими та добре згладжуються у готовому виробі. Щоб маска вийшла рівною, жорсткою і вологонепроникною, дуже важливо добре вдавлювати кожен шматочок, прибираючи бульбашки повітря. Коли клей схопиться, вологою серветкою або рукою потрібно протерти місця з'єднання шматочків паперу або тканини, щоб згладити нерівності.

Етап 2. Після повного висихання на поверхню маски було нанесено фарбу акрилову матову (білу) – мал.4.

Етап 3. Наносимо на маску візерунок клеєм-пістолетом і покриваємо золотою та коричневою акриловими фарбами (мал. 5).

Етап 4. Прикрашаємо маску намистинами у вигляді перлів та перлинної крапельки (мал.6).

Етап 5. Покриваємо маску шаром глянцевого акрилового лаку для захисту від стирання акрилових фарб (мал.7).

Етап 6. Для надання «ефекту старіння» запатинуємо поверхню маски бітумним лаком для старіння виробів, негайно приберемо надлишки. Даємо масці висохнути протягом 2-3 годин. Покриваємо маску декількома шарами акрилового глянцевого лаку (мал. 8).

Етап 7. Прикрашаємо маску мереживом та ланцюжком (мал.9).

Результатом реалізації проєкту є створення венеціанської маски Вольто як стильного аксесуара для будь-якого свята. Крім того, практична значимість результатів проєкту полягає в наступному: створену маску можна використовувати як креативний подарунок друзям та родичам; як елемент інтер'єру квартири; як виставковий експонат на творчих конкурсах. Отримані знання та досвід будуть корисні у професії дизайнера.

У процесі виконання дослідницького і творчого проєкту «Історія карнавалу. Створення карнавальної маски» було вирішено поставлені завдання та отримано такі результати:

1. Категорія "карнавал" складається з двох слів пізнього латинського походження: "carno" (м'ясо або яловичина) та "vale" (прощай). Спочатку цей захід передбачав прощання з м'ясною їжею та розвагами перед Великим Постом. Тому люди влаштовували веселий розгуляй, перед великою релігійною помірністю від їжі.
2. У середні віки у день проведення карнавалу руйнувалися бар'єри між станами, ігнорувалися правила пристойності та допускалося відкрите висміювання влади. Це був час безконтрольних веселощів та відпочинку. Середньовічний карнавал був яскравим та веселим святом, його основні риси: маскування; паради та ходи; ігри та розваги; обмін ролями; сатира та пародія; ролі та образи; обмін подарунками та частуваннями.
3. Соціальне значення карнавалу полягало в тому, щоб створити тимчасовий простір, де всі люди могли бути рівними, вільними та висловити свою індивідуальність. Це допомагало зміцнити соціальні зв'язки, підтримувати солідарність та сприяло розвитку творчого потенціалу кожного учасника. Нині це свято влаштовують у всьому світі. У кожній країні воно має свою історію та неповторний стиль.
4. Венеція – місто розваг, а Венеціанський карнавал – здійснення свободи вируючої фантазії її жителів. Історія карнавалу сягає корінням в 11-е століття. Венеціанці вперше влаштували свято на честь перемоги над патріархом Аквілеєю Ульріхом ІІ.
5. Заходи Венеціанського карнавалу відбуваються відповідно до традиційної програми: «Свято Марій»; "Політ ангела"; «Конкурс найкрасивішої маски»; «Польоти осла, орла та лева»; "Гранд-бал".
6. «Маска» позначає личина; предмет (виріб); накладка на особу, яка одягається або приховування особистості, або перетворення, або захисту особи. Значення масок можна розглядати у таких аспектах: символ; руйнування кордонів; досвід сміху.
7. В рамках дослідницької роботи "Історія карнавалу. Створення карнавальної маски" з мистецтва (трудового навчання, технологій) ми з'ясували, що карнавальні маски – невід'ємний атрибут для карнавалу, костюмованого балу, вечірки. Це чудовий стильний аксесуар. Маска може не лише приховувати особу свого власника, вона прикрашає, доповнюючи костюм. Умовно сучасні карнавальні маски можна поділити на кілька категорій: класичні венеціанські; святкові; ігрові; жартівливі; дитячі; хорор.
8. Венеціанські маски відрізняються невеликим розміром, витонченістю та ергономічністю. Основними видами венеціанських масок є: Баутта, Маттачіно, Гатто, Ньяга, Моретта, Чумний лікар, Dama di veneziа, Блазень.
9. У сучасних умовах венеціанські маски для носіння виготовляються із пап'є-маше. Існує три способи виготовлення виробів у техніці пап'є-маше: пошарове наклеювання маленьких шматочків мокрого паперу; виготовлення пластичної паперової маси з додаванням води та клею ПВА; склеювання під тиском пластин твердого картону. Для декоративного оформлення масок майстри, як раніше, так і в сучасному світі, використовують шкіру, різні тканини, стрічки, пір'я, дорогоцінні каміння, папір, декоративні елементи (бісер, паєтки, стрази намистини тощо).
10. Для з'ясування поінформованості респондентів про історію та значення карнавалів, походження та роль масок у сучасному суспільстві, основних видах веніцианських масок було проведено тематичне опитування за допомогою гугл-форми на тему «Карнавали та маски». В опитуванні взяли участь 34 респонденти. Вік більшості опитуваних становив від 27 до 39 років (11 осіб або 32,4%), 85,3% – жіночої статі, 14,7% – чоловічої.
11. Більшість опитуваних вважає основними характеристиками карнавалу: маскування (29 осіб або 85,3%), розваги (25 осіб або 73,5%) та ходи (19 осіб або 55,9%). Усі опитувані впевнені, що карнавал виконує соціальну функцію. За результатами опитування, Бразильський карнавал є найпопулярнішим у світі (32 респонденти або 94,1%). На другому місці за популярністю Венеціанський карнавал (26 опитаних чи 76,5%).
12. 32 опитаних (94,1%) вважають, що маска – мистецтво. Це чудовий стильний аксесуар, який прикрашає власника, доповнюючи його костюм. Більшості опитуваних – 30 особам (88,2%) відомі класичні (венеціанські) маски. 26 респонденів (76,5%) знають дитячі маски, 23 опитуваних (67,6%) – святкові маски. Жартівливі маски знайомі 22 респондентам (64,7%). Більшість опитуваних знає маску «Блазень» (28 осіб або 82,4%); 26 особам або 76,5% відома маска "Венеціанська дама"; 21 респонденту (61,8%) – маска «Чумний лікар». Результати проведеного тематичного опитування «Карнавали та маски» підтверджують, що об'єкти, що вивчаються, відомі і цікаві опитуваним.
13. З різноманітності венеціанських масок своєю елегантністю, витонченістю, нейтральністю форми мене привабила маска Вольто. Основні етапи створення маски: викладання на підготовлену форму паперової маси; пошарове наклеювання маленьких шматочків мокрого паперу; нанесення фарби білої акрилової на поверхню маски; нанесення візерунка клеєм-пістолетом, покриття золотою та коричневою акриловими фарбами; прикраса маски намистинами у вигляді перлів, перлинної крапельки; покриття шаром акрилового глянцевого лаку; надання масці «ефекту старіння»; орнамент маски мереживом і ланцюжком.
14. Практичне значення результатів навчального творчого проєкту з історії карнавалу і виготовлення карнавальної маски з пап'є-маше полягає в наступному: створену маску з предмету трудове навчання (технології, мистецтво) можна використовувати як стильний аксесуар для будь-якого свята; як креативний подарунок друзям та родичам; як елемент інтер'єру квартири; як виставковий експонат на творчих конкурсах Отримані знання та досвід будуть корисні у професії дизайнера.

1. Бахтін М. М. Творчість Франсуа Рабле та народна культура Середньовіччя та Ренесансу / М.М. Бахтін. Вид-во «Абетка», 2021. - 640с.
2. Венеціанський карнавал 2024 р.: відчуйте себе учасником одного з найголовніших свят Європи// Ярмарок майстрів: електронний журнал.
3. Венеціанський карнавал - історія, місця, традиції. 4. Венеціанські маски: історія та види // Статті.
4. Василенко Ю. Маска для карнавалу: історія, цікаві типи / Ю. Васильенко // FB: Статті.
5. Капітанова Т. І. Карнавальні маски в техніці пап'є-маше / Т.І. Капітанова, Є. А. Ковальова // Відкритий урок 1 вересня
6. Відкриваємо таємниці Середньовічного карнавалу: історія та основні риси // Наукові статті.
7. Ращупкіна С. Ю. Вироби з пап'є-маше / С. Ю. Ращупкіна. Вид.-во: «Ріпол-класика», 2014. - 256с.
8. Скубачевська-Пневська А. Карнавалізація / А. Скубачевська-Пневська // Поетика. Словник актуальних термінів та понять / Гол. наук. ред. Н. Д. Тамарченко. Вид-во "Intrada", 2008. - С. 91-93.
9. Що таке карнавальна маска і навіщо вона? // Гугл Статті.