Міні-проєкт "Історія розвитку Інтернету"

Учениця 9 класу при роботі над навчальним дослідницьким міні-проєктом з інформатики на тему "Історія розвитку Інтернету" вивчила, що таке інтернет, і розібралася в тому, якими були головні етапи в історії розвитку глобальної мережі інтернет. Авторка проєкту розглянула будову глобальної комп'ютерної мережі інтернет, а також виявила й оцінила важливість інтернету на сучасному етапі розвитку суспільства.

Детальніше про роботу:

У процесі дослідницької роботи, виконаної з інформатики на тему "Історія розвитку Інтернету", учениця 9 класу виявила й оцінила важливість інтернету на сучасному етапі розвитку суспільства, а також вивчила структуру громадської організації INWG і дала визначення основним похідним цієї організації.

В індивідуальному дослідницькому міні-проєкті про історію розвитку мережі Інтернет вивчається поняття датаграму, історія розробки стандартного протокола мережі Інтернет - TCP/IP. Учениця 9 класу, вивчаючи інформатику, в своїй проєктній роботі формулює висновки про те, що наразі всесвітня мережа Інтернет стала невід'ємною частиною нашого життя, а під'єднатись зараз до Інтернету можна без проблем, особливо з використанням мобільного телефону.

Зміст

Вступ
Розділ 1. Інтернет / WWW
1.1. Що таке інтернет?
1.2. Перші кроки історії розвитку мережі інтернет.
Глава 2. Громадська організація INWG.
2.1. Датаграм
2.2. TCP та IP
Висновок

Всесвітня комп'ютерна мережа Інтернет разом із персональними комп'ютерами утворює технологічну основу для розвитку міжнародної концепції "Всесвітнього інформаційного суспільства". Нині, коли слово "Інтернет" ґрунтовно увійшло в ужиток, для нас це засіб отримання інформації та спілкування, засіб для скачування розважальних файлів і для онлайн ігор. Однак, ми не замислюємося про походження інтернету, як фізичної мережі, про способи передавання інформації, про перспективи та обмеження розвитку всесвітньої павутини.

До середини 2022 року кількість користувачів, які регулярно використовують Інтернет, становила близько майже 5,5 млрд осіб, що становить понад 69% населення Землі. З кожним роком кількість користувачів зростає.

МЕТОЮ моєї роботи є вивчення виникнення та розвитку інтернету.

ЗАВДАННЯ:

• Вивчити етапи розвитку інтернету;
• Розглянути будову глобальної комп'ютерної мережі Інтернет;
• Виявити й оцінити важливість інтернету на сучасному етапі розвитку суспільства

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ: у роботі над міні-проєктом було використано статті та літературу з Інтернету.

АКТУАЛЬНІСТЬ цієї роботи полягає в тому, що всі ми користуємося Інтернетом, але не всі знаємо, хто і як створив цю глобальну мережу. Інтернет розвивався не один рік, він не припиняє свій розвиток і з кожним роком цей процес стає дедалі масштабнішим і швидшим. А користувачі Інтернету щодня отримують доступ до великого обсягу інформації та знайомляться з новими гранями глобальної мережі.

Інтернет - це Всесвітня павутина, глобальний інформаційний простір. Історія появи і розвитку цієї світової павутини яскрава і незвичайна, адже вже через 10 років після своєї появи вона завоювала безліч організацій і країн, які стали активно користуватися мережею для роботи.

Спочатку інтернет служив виключно групам дослідників і вчених, незабаром у цю групу втиснулися військові, а після - бізнесмени. Після цього популярність інтернету різко зросла. Користувачів спокусила швидкість передачі інформації, дешевий глобальний зв'язок, безліч легких і доступних програм, унікальна база даних тощо.

Поштовхом для створення Інтернету став розвиток науки, загалом, і космонавтики, зокрема. Після запуску Радянським Союзом штучного супутника Землі в 1957 році, Міністерство оборони США вирішило, що на випадок війни Америці потрібна надійна система передачі інформації. Агентство передових оборонних дослідницьких проєктів США (DARPA) запропонувало розробити для цього комп'ютерну мережу. Розробку такої мережі було доручено Каліфорнійському університету в Лос-Анджелесі, Стенфордському дослідницькому центру, Університету штату Юта та Університету штату Каліфорнія в Санта-Барбарі.

Головним критерієм при створенні мережі вважалася невразливість мережі під час ядерної атаки навіть у разі руйнування деяких гілок і вузлів. Крім того, необхідно було врахувати питання секретності інформації, що передається мережею. Для виконання цієї умови у 1962 році було запропоновано концепцію мережі Пола Берена, що базується на двох основних ідеях:

• відсутність центрального комп'ютера - усі комп'ютери мережі рівноправні;
• пакетний спосіб передавання файлів мережею.

Крім військових цілей створення подібної мережі могло сприяти розвитку науки. У 60-ті роки минулого століття комп'ютери тоді були громіздкими, дорогими і малодоступними. Об'єднання комп'ютерів у єдину мережу давало змогу дати доступ до обчислювальних потужностей усім, де б вони не знаходилися!

Ще одним теоретичним джерелом створення мережі стала концепція "Галактичної мережі" Джозефа Ліклайдера, який став керівником комп'ютерної програми зі створення мережі у 1962 році.
У 1966 році, на основі теоретичних пошуків П. Берена і Дж. Ліклайдера, розпочалося розроблення мережі, в якій усі вузли повинні мати однаковий статус. Цю мережу назвали ARPANET (англ. Advanced Research Projects Agency Network), і вона об'єднала чотири зазначені наукові установи, ставши безпосереднім попередником Інтернету.

Перший сервер ARPANET було встановлено 1 вересня 1969 року в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі. Комп'ютер Honeywell DP-516 мав 24 Кб оперативної пам'яті.
29 жовтня 1969 року о 21:00 між двома першими вузлами мережі ARPANET, розташованими на відстані 640 км, - у Каліфорнійському університеті Лос-Анджелеса і в Стенфордському дослідницькому інституті - провели сеанс зв'язку. З одного терміналу на інший було передано повідомлення "LOGIN" - команда входу в систему. Перша спроба передачі не вдалася, але повторна передача завершилася успіхом.

Саме цю дату - 29 жовтня 1969 року - можна вважати днем народження Інтернету. Після успішного випробування мережа ARPANET почала активно рости і розвиватися, її почали використовувати вчені з різних галузей науки. До 1971 року в мережу входило 15.

Датаграма - це блок інформації, переданий протоколом через мережу зв'язку без попереднього встановлення з'єднання і створення віртуального каналу.

Створення першої мережі з комутацією пакетів, названу ARPANET призвело багато організацій, зокрема комп'ютерного гіганта IBM і низку телефонних монополістів у Європі, до виношування амбітних планів зі створення мереж із комутацією пакетів. Розглядаючи можливість цифрової єдності між комп'ютерами та зв'язком, ці компанії все ж таки більше дбали про утримання рівня доходів, одержуваних від їхнього наявного бізнесу.

Як наслідок, IBM і телефонні монополії вважали за краще, щоб комутація пакетів покладалася на "віртуальні ланцюги" ("virtual circuits") - конструкція, що копіює технічні та організаційні методи систем із комутацією каналів.

При такій кількості ідей від зацікавлених сторін, усі сходилися на необхідності для комутації пакетів деякої форми міжнародної стандартизації. Перші спроби почалися 1972 року, коли було сформовано Міжнародну Робочу Групу з Мереж (англ. International Network Working Group, INWG). Вінт Серф (Vint Cerf) був її першим головою; іншими активними учасниками були Алекс Маккінзі (Alex McKenzie) у Сполучених Штатах, Дональд Девіс і Роджер Сканлбері (Roger Scantlebury) в Англії, а також Луї Пузан (Luis Pouzin) і Юбер Зіммерманн (Hubert Zimmermann) у Франції.

Завданням INWG було просування ідеї комутації пакетів на основі "датаграм", розробленої Пузаном. "Суть датаграм у відсутності з'єднання. Це означає, що не створюється жодних взаємовідносин між відправником і одержувачем. Вони незалежні один від одного, як фотони". Це була радикальна пропозиція, особливо в порівнянні з віртуальними з'єднаннями, яким надавали перевагу IBM і телеком-інженери.
INWG регулярно збиралася й обмінювалася технічними статтями з метою приведення розробок у відповідність з ідеєю датаграм.

Модель TCP/IP - це стек протоколів, які задають правила передавання даних Мережею.
Ще одним завданням, що стояло перед розробниками, було забезпечення узгодженої роботи пов'язаних мереж, що використовують різні комунікаційні технології (наприклад, пакетне радіо, супутникові мережі та локальні мережі). Результатом досліджень у цій галузі стало народження нового сімейства протоколів - IP (Internet Protocol), за допомогою якого здійснювалася базова доставка даних у гетерогенному комунікаційному середовищі.

Для об'єднання мереж, що працюють за протоколом IP і мереж, що працюють за іншими протоколами, необхідно було створити спеціальний міжмережевий протокол. Цей протокол був створений Вінсентом Серфом і Робертом Каном 1974 року і названий TCP (Transmission Control Protocol) . Після об'єднання 1982 року двох протоколів TCP і IP в один, протокол TCP/IP став стандартним протоколом об'єднаної мережі - Інтернет.

Цього ж року Серф і його колеги ввели термін "Інтернет". Сьогодні Вінсента Серфа називають "Батьком Інтернету".

За підсумком роботи над навчальним дослідницьким міні-проєктом про історію розвитку Інтернету можна сказати, що в нашій країні вперше з'явився доступ до мережі Інтернет на початку 80-х років. У 1990-ті роки Інтернет об'єднав у собі більшість існуючих тоді мереж (хоча деякі, як Фідонет, залишилися відокремленими).

Об'єднання виглядало привабливим завдяки відсутності єдиного керівництва, а також завдяки відкритості технічних стандартів Інтернету, що робило мережі незалежними від бізнесу і конкретних компаній. До 1997 року в Інтернеті налічувалося вже близько 10 мільйонів комп'ютерів, було зареєстровано понад 1 мільйон доменних імен. Інтернет став дуже популярним засобом для обміну інформацією.

Нині під'єднатися до Інтернету можна через супутники зв'язку, радіо-канали, кабельне телебачення, телефон, стільниковий зв'язок, спеціальні оптико-волоконні лінії або електропроводи. Всесвітня мережа стала невід'ємною частиною життя в розвинених країнах і країнах, що розвиваються.